УХВАЛА

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 753/5340/18

провадження № 51-1788ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду

у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження,

встановив:

Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджена не погоджується з вказаним судовим рішенням та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, засуджена просить поновити їй строк

на касаційне оскарження вищевказаного вироку.

Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, колегія суддів вважає,

що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення необхідно відмовити, а касаційну скаргу повернути засудженій

у зв`язку з таким.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що насамперед забезпечується право

на апеляційне оскарження судового рішення, а право на касаційне оскарження - у визначених законом випадках та порядку.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 Кримінального процесуального кодексу України

(далі - КПК) касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.

Правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу. Це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов`язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити власну правову позицію.

Порядок обчислення процесуальних строків визначено ст. 115 КПК. За ч. 4 вказаної норми процесуального закону при обчисленні строків місяцями строк закінчується

у відповідне число останнього місяця. Якщо закінчення строку, який обчислюється місяцями, припадає на той місяць, який не має відповідного числа, то строк закінчується в останній день цього місяця.

При цьому правило початку перебігу строку на касаційне оскарження, визначене ст. 426 КПК, є загальним для всіх учасників кримінального провадження за винятком засудженого, який перебуває під вартою.

Як убачається з матеріалів провадження, оскаржений вирок Київського апеляційного суду було проголошено 08 лютого 2024 року, однак до суду касаційної інстанції засуджена, яка під вартою не перебуває, звернулася 13 травня 2024 року, тобто

із пропуском трьохмісячного строку на касаційне оскарження судового рішення,

що нею не заперечується з огляду на її прохання про поновлення зазначеного строку.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені скаржником.

В обґрунтування поважності пропуску строку на касаційне оскарження засуджена вказує на те, що копію вироку апеляційного суду отримала надто пізно, оскільки змушена була терміново їхати за місцем проживання своїх батьків до м. Суми

за необхідністю можливої евакуації її рідних в безпечне місце. Крім того, зазначає,

що після отримання копії оскарженого вироку фактично на межі строку касаційного оскарження перебувала на лікарняному в період з 07 до 13 травня 2024 року, з огляду на що просить вважати касаційну скаргу поданою без порушення строків на касаційне оскарження та прийняти її до розгляду.

Однак зазначене не може бути визнано судом касаційної інстанції поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки для особи, яка під вартою

не перебуває, зазначений строк рахується з моменту проголошення оскарженого судового рішення, а не з моменту отримання його копії. Що стосується доводів засудженої про перебування її на лікарняному, то жодних доказів на підтвердження наведеного вона до касаційної скарги із клопотанням про поновлення строку

не додала.

Зважаючи на викладене, підстав для поновлення засудженій строку на касаційне оскарження вищезазначеного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК у випадку, якщо касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення, касаційна скарга повертається.

У зв`язку з вищезазначеним касаційну скаргу слід повернути засудженій.

Враховуючи викладене та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Відмовити засудженій ОСОБА_4 у задоволенні

її клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року щодо неї.

Повернути засудженій ОСОБА_4 її касаційну скаргу на вирок Київського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року щодо неї.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3