КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2010 р. № 2а-5814/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Журавля В.О.,
при секретарі Горбуновій К.С.,
за участю представників:
позивача ? не з’явився,
відповідача ? не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу
за позовом Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області
до
про фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
припинення підприємницької діяльності,
ВСТАНОВИВ:
Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Київської області (далі ? позивач) звернулася до суду з позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (далі ? відповідач) про припинення підприємницької діяльності.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач підприємницької діяльності не здійснює, не виконує передбачені законом обов’язки щодо подання до державного податкового органу відповідно до законів податкових декларацій та інших документів і відомостей, що пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів), звітність не подає більше одного року, тому до нього слід застосувати санкцію у вигляді припинення його підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця.
У судове засідання сторони не з’явились.
Представник позивача, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 38). Позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с. 3 - 4).
Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив (а.с. 23-б, 28, 36-37, 39). Відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань суду не надав.
Судове повідомлення надсилалося відповідачу за адресою його місця проживання згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, але воно повернулось до суду з позначкою про відсутність адресата за адресою відправлення (а.с. 23-23б).
Місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем (стаття 29 Цивільного кодексу України, стаття 1 Закону України від 15.05.2003 № 755 - IV “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ” ).
Відповідно до статті 16 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 №755-IV єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи чи адресу місця проживання фізичної особи. Згідно зі статтею 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними.
За таких обставин суд вважає відповідача повідомленим належним чином, а його неприбуття в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, у зв’язку з чим ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача (частина друга статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.
Суд у судовому засіданні, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.
Відповідача було зареєстровано Білоцерківською районною державною адміністрацією як фізичну особу - підприємця 30 вересня 2003 р., що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с. 10).
Відповідно до статті 9 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов’язані з утриманням об’єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до вимоги частини 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб’єкти господарювання зобов’язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерській облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
Згідно з наявними у матеріалах справи довідками відповідача було взято на облік платника податків з 30 вересня 2003 р. за №407/Р (а.с. 5), звіти відповідач не подає з третього кварталу 2008 року, тобто більше року, що підтверджується довідкою від 8 лютого 2010 р. №2748/7/17-00-17 (а.с. 6), станом на 08.02. 2010 р. податкова заборгованість відсутня (а.с. 7), рахунки в банках відсутні (а.с. 8).
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи майнового характеру спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з вимогами ст. 239 цього Кодексу органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання.
Відповідно до п. 2 ст. 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб га фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 № 755 - ІУ однією із підстав для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (що не пов’язано з банкрутством) є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п.4 ч.1 ст. 17 КАС України).
Згідно з вимогами пункту 17 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкту владних повноважень.
Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин на які вона посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідач на пропозицію суду надати заперечення проти позову та докази, що їх підтверджують, викладену в ухвалах про відкриття провадження в адміністративній справі та про закінчення підготовчого провадження, жодних заперечень проти позову або доказів, що спростовують твердження позивача не надав.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню , а діяльність фізичної особи-підприємця підлягає припиненню.
Частиною першою статті 38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності, що не пов’язане з банкрутством фізичної особи - підприємця, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Постанову надіслати державному реєстратору для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про судове рішення та для здійснення заходів з припинення підприємницької діяльності у встановленому законом порядку (після набрання постановою законної сили).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.О. Журавель
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови – 22 липня 2010 року.