Дата документу 28.03.2024 Справа № 335/5886/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №335/5886/21 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/630/24 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст.199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2024 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Тунісу, громадянина Туніської Республіки, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України,

за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 квітня 2024 року включно, з можливістю внесення застави, на умовах, визначених ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року (справа №335/5886/21, 11-кп/807/1236/23).

Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

В обґрунтування своєї скарги зазначає, що жодного доказу на підтвердження доводів клопотання прокурором не надано.

Також, зауважує на тому, що розгляд справи безпідставно затягується протягом 3 років.

Згідно з ухвалою суду, в провадженні суду на стадії судового розгляду перебуває дане кримінальне провадження.

До судового засідання прокурором подано клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів підтримав, посилаючись на те, що підстав для зміни міри запобіжного заходу відсутні, встановлені ризики слідчим суддею на даний час не відпали, як наслідок, обставини, визначені п.п.1-3 ч. 1 ст.194, ст.199 КПК України, на його переконання, є дійсними.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.

На адресу Запорізького апеляційного суду 18 березня 2024 року надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про розгляд апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без його участі.

Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора та обвинуваченого при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора та обвинуваченого.

Заслухавши доповідь судді; захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).

Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.

Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, думка прокурора, та з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.

З наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.383 КК України, які є особливо тяжким та нетяжким злочинами.

На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку.

Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором, не зменшились та існують на даний час.

Такими ризиками є: ризик переховування від суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, з огляду на фактичні обставини та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, який не працює, законного джерела доходів не має, постійного місця проживання на території України також не має, є громадянином іншої держави (Туніська Республіка), на території України перебуває на підставі посвідки про постійне проживання, обвинувачується у вчиненні злочинів, серед яких - особливо тяжкий злочин, за вчинення якого передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Оцінивши всі вищевказані обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер та ступінь тяжкості інкримінованого останньому правопорушення та суворість можливого покарання.

Практика ЄСПЛ не убачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Аналогічна позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України", де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Отже, висновок суду першої інстанції не суперечить як національному законодавству, так і практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків (рішення у справах «Смірнов проти Росії» від 24 липня 2003 року; «Вемгофф проти Німеччини» від 27 червня 1968 року; «Штегмюллер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Мацнеттер проти Австрії» від 10 листопада 1969 року; «Летельєр проти Франції» від 26 червня 1991 року та ін.).

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість тримання особи під вартою, суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та своїм рішенням забезпечив високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту, на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

З приводу доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що жодного доказу на підтвердження доводів клопотання прокурором не надано, колегія суддів звертає увагу на таке.

Вимоги до клопотання про продовження строку тримання особи під вартою визначені у ст.184 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що клопотання прокурора вищевказаним вимогам в цілому відповідає, має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством та є належним чином вмотивованим.

В клопотанні прокурор послався на обставини, які на його думку, доводять існування вищевказаних ризиків та вказують на неможливість цим ризикам запобігти шляхом застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що клопотання прокурором подано (відповідно і розглядалось) на стадії судового розгляду.

В свою чергу, надані сторонами докази суд має досліджувати у встановленому законом порядку та оцінювати у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що прокурором доведено, що вищенаведені ризики існують, тому суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення поданого клопотання.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі про те, що розгляд справи безпідставно затягується протягом 3 років, на думку колегії суддів, не є слушними, оскільки в наданих суду апеляційної інстанції матеріалах провадження відсутні відомості, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що тривалість судового провадження обумовлена недобросовісними діями сторони обвинувачення чи судовою тяганиною.

Окрім цього, при апеляційному розгляді захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 повідомив, що на цей час судовий розгляд провадження практично завершений - відбулися судові дебати.

Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються.

Відомостей про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що після постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 , зменшено розмір застави, визначений ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року, як альтернативного запобіжного заходу, до 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Таким чином, на цей час слід вважати, що обвинуваченому ОСОБА_6 визначено розмір застави - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.

Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 лютого 2024 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 квітня 2024 року включно, з можливістю внесення застави, на умовах, визначених ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року (справа №335/5886/21, 11-кп/807/1236/23), залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4