Справа № 134/905/24

1-кп/134/66/2024

УХВАЛА

Іменем України

15 травня 2024 року                                                        смт Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Крижопіль кримінальне провадження за № 12024020190000039 від 16 лютого 2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.1 ст.361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

На розгляді Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.1 ст.361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про відкладення підготовчого засідання для обговорення позиції із адвокатом, а також заявив, що він не отримував обвинувального акту, в отриманні його відмовився, оскільки не були розглянуті його клопотання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного та просив їх задовільнити.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти клопотання обвинуваченого щодо відкладення підготовчого судового засідання заперечував, зазначивши, що у останнього було достатньо часу для обговорення позиції захисту із своїм адвокатом. Разом з тимподав клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обрано до 17.05.2024 року включно, а до спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 є раніше судимим за вчинення корисливих злочинів; на даний час та до засудження останній офіційно не працював, в нього відсутнє постійне джерело доходу, що дає підстави стороні обвинувачення вважати, що вчинення корисливих злочинів являється засобом для існування останнього і тому перебуваючи на іншому – більш м`якому запобіжному заході останній продовжить вчиняти нові кримінальні правопорушення; крім того злочини, у вчиненні яких звинувачується ОСОБА_4 , вчинено ним під час відбування покарання у вигляді обмеження волі у ДУ «Крижопільський виправний центр (№113)». У сторони обвинувачення є достатньо ризиків вважати, що після звільнення із слідчого ізолятору обвинувачений ОСОБА_4 буде переховуватися від суду, оскільки санкція за найтяжчий злочин, у якому обґрунтовано обвинувачується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років позбавлення волі.

Обвинувачений проти клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив змінити з тримання під вартою на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 вважає клопотання безпідставним та необґрунтованим, та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Вважає що обвинувачений не зможе повпливати на потерпілого, оскільки останній знаходиться у виправній колоній та у нього немає засобів зв`язку, а речові докази знаходяться в камері зберіганні у відділенні поліції.

Потерпілий ОСОБА_6 надіслав до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання без його участі. Цивільний позов подавати не буде.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Так, відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 19.02.2024 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб та ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 11.04.2024 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 17.05.2024 року включно.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряд кримінальних правопорушень, одним із яких є тяжким злочином та передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад 5 років, раніше судимий, не працевлаштований, постійного джерела доходу немає, утриманців не має. Кримінальні правопорушення в яких обвинувачується ОСОБА_4 вчинив відбуваючи покарання у виправній колонії. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв`язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.

Що стосується ризику переховування від суду, то як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв`язків, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Так, тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, однак враховується судом у сукупності з іншими встановленими обставинами.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, а саме за ч. ч. 1, 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч. ч. 1, 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, раніше неодноразово судимий в тому числі і за корисливі злочини, немає міцних соціальних зв`язків, не був працевлаштований, постійного доходу не має, відсутність у нього утриманців, що в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик переховування від суду настільки, що його неможливо відвернути, не тримаючи особу під вартою.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.

В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.

Відносно ризику незаконно впливати на потерпілого, свідків, суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.

Що стосується ризиків вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, суд, враховуючи, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, на утримані не має осіб, раніше судимий за корисливі злочини, вважає такі ризики доведеними.

Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений, потерпілий, свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого.

При цьому суд, враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», враховує також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, особу обвинуваченого у їх взаємозв`язку з можливими ризиками у справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотання прокурора, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.

На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам ухилятися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_4 не отримав обвинувальний акт, суд дійшов висновку про задоволення клопотання обвинуваченого про відкладення підготовчого судового засідання. Вручити обвинувальний акт обвинуваченому ОСОБА_4 під розписку та надати термін для узгодження позиції із своїм захисником.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 314, 331, 372 КПК України, суд –

п о с т а н о в и в:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про відкладення підготовчого судового засідання задовільнити.

Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.200, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 209, ч.1 ст.361, ч. 2 ст. 361, ч. 4 ст. 185 КК України відкласти до 13 години 30 хвилин 29 травня 2024 року.

Вручити обвинуваченому ОСОБА_4 обвинувальний акт.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжити на 60 діб до 13 липня 2024 року включно.

У наступне підготовче судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Роз`яснити учасникам судового провадження їх право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, робити з них необхідні виписки та копії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення, є обов`язковою для виконання і оскарженню не підлягає, в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя