Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року                                                             Справа№200/578/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

31 січня 2024 року через систему «Електронний суд» до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення в період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення в період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_6 ним було отримано поранення під час виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, про що було надано довідку про обставини травми № 4312 від 25.07.2023.

Позивач зазначає, що з 23.08.2023 є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 . Зазначає, що у період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні, а у період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року перебував у відпустці (реабілітації) за станом здоров`я. Відтак, у зв`язку з отриманням бойового поранення пов`язаного із захистом Батьківщини, він набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» № 168 від 28.02.2022 року, пропорційно періодам стаціонарного лікування та періодам перебування у відпустці для лікування тяжкої травми пов`язаної із проходженням служби та захистом Батьківщини.

Разом з тим, відповідачем протиправно не нараховано та невиплачено додаткової винагороди згідно пункту 1 Постанови № 168.

З метою нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. пропорційно періодам стаціонарного лікування та періодам перебування у відпустці для лікування тяжкої травми пов`язаної із проходженням служби та захистом Батьківщини, позивач 27.11.2023 звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листами відповідача від 29.12.2023 року та 08.12.2024 позивача повідомлено, що у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 23.08.2023 ним не отримано поранень чи травм, стаціонарне лікування після поранення чи травми не проходив, у відпустці для лікування після тяжкого поранення не перебував.

Також повідомлено, що у Військовій частині НОМЕР_2 відсутні будь-які рапорти ОСОБА_1 про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, а також довідки про обставини травми, а тому відсутні підстави для нарахування додаткової грошової винагороди.

Позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення в період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року.

Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та передана судді ОСОБА_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: позовної заяви із зазначенням у ній вірного найменування відповідача та відомостей про нього, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 160 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 заяву ОСОБА_1 про визнання причин пропуску строку для звернення до суду поважними та поновлення пропущеного строку задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в порядку статті 262 КАС України. Витребувано у Військової частини НОМЕР_2 : довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.09.2023 року по 14.01.2024 року включно із зазначенням усіх її складових (посадовий оклад, військове звання, надбавки, премії, винагороди та інше);  докази (копії наказів, рапортів, довідок) щодо отримання ОСОБА_1 поранень та направлення його на лікування з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року; докази (копії наказів, рапортів, довідок) надання ОСОБА_1 відпустки у зв`язку з лікуванням з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Донецьким окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

20.02.2024 на виконання вимог ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 відповідачем надано витребувані документи.

21.02.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обгрунтовуючи відзив відповідач-1 зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №182 від 23.08.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 , як такого, що прибув з Військової частини НОМЕР_7 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 202 від 11.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно направлення від 11.09.2023 молодший сержант ОСОБА_1 направлявся на стаціонарне лікування з діагнозом: застарілий розрив медіального меніска лівого колінного суглобу, післятравматичний артроз.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 217 від 25.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано як такого, що повернувся з лікування.

Відповідач зазначив, що на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, якою вказаний пункт доповнено абзацами такого змісту, зокрема: “Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2023 року № 43 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168» внесено зміни до Постанови №168, відповідно до яких абзац п`ятий став абзацом шостим у наступній редакції: “Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії”.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідач вказав, що на виконання вимог Постанови № 168 порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди в розмірі до 100 000 грн. на період дії воєнного стану був урегульований окремим дорученням Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2023 року (застосовувався в період до 01 лютого 2023 року) та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, далі Порядок № 260, застосувався в період після 01 лютого 2023 року).

Пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. також включаються військовослужбовці у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою військово- лікарської (лікарсько-експертної) комісії).

Вказане продубльовано в пункті 7 окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 7 окремого доручення Міністра Оборони України від 23.06.2022 № 912/в/29, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень належить включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином виплата додаткової винагороди здійснюється з дня отримання поранення та подальшого стаціонарного лікування або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Відповідач зазначає, що з аналізу пункту 1 Постанови № 168 вбачається встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини;

перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Тобто, періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні: з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року не підлягають оплаті збільшеної до 100 000 гривень винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування за період з 16.12.2023 по 14.01.2024, оскільки вказані періоди є періодами хвороби, пов`язаної із захистом Батьківщини, а не поранення, як вимагає пункт 1 Постанови № 168.

Також відповідач-1 зазначив, що Військова частина НОМЕР_2 , згідно довідки № 259/23 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється відокремленим підрозділом без права юридичної особи та не має власного казначейського рахунку і знаходиться на повному забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 , а тому вимога про зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення в період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року, з урахуванням фактично виплачених сум, є неспроможною та не може бути реалізованою Військовою частиною НОМЕР_2 .

10.04.2024 на адресу суду надійшли додаткові докази Військової частини НОМЕР_2 , а саме: довідка військово-лікарської комісії КНП «Первомайська ЦРЛ» від 15.12.2023 та постанова ВЛК від 15.12.2023 № 192 КНП «Первомайська ЦРЛ».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.04.2024 залучено до участі в справі як другого відповідача Військову частину НОМЕР_4 та розпочато розгляд адміністративної справи спочатку.

18.04.2024 на адресу суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_4 , однак доказів надіслання (надання) відзиву позивачу до нього не долучено.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

При цьому документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи повинен додаватися до відзиву (п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України).

Враховуючи, що Військова частина НОМЕР_4 вказаної норми процесуального закону не дотрималася і доказів надіслання відзиву позивачу не надала, суд не бере до уваги відзив Військової частини НОМЕР_4 , адже у разі подання його із порушенням встановленого КАС України порядку відзив вважається недопустимою заявою по суті спору.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_8 від 30.04.2021.

15.07.2022 під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_6 ОСОБА_1 було отримано поранення під час виконання службових обов`язків по захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 4312 від 25.07.2023.

29.07.2022 було проведено медичний огляд позивача ВЛК ОКНП «ЧОКЛ». Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: розрив заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу. Синовіт. Блок лівого колінного суглобу. Дискогенна радикулонапатія зліва з вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромом. Остеоартроз лівого гомілково- ступневого суглобу. Остеоартроз таранно-човникоподібного суглобу. Синовіт. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки за станом здоров`я, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії від 29.07.2022 року № 119.

19.06.2023 було проведено медичний огляд позивача. Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби. Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби. На підставі статті 23-б, 54-в, 61-в, 78-в, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб, графи – ТДВ – обмежено придатний до військової служби, що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 19.06.2023.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 182 від 23.08.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти Військової частини НОМЕР_2 , як такого, що прибув з Військової частини НОМЕР_7 (вказане не заперечується сторонами).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 202 від 11.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно направлення від 11.09.2023 молодший сержант ОСОБА_1 направлявся на стаціонарне лікування з діагнозом: застарілий розрив медіального меніска лівого колінного суглобу, післятравматичний артроз (вказане не заперечується сторонами).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого (стаціонарного) травматологічного відділення від 22.09.2023 № 3829 АТ «Укрзалізниця Філія «Центр Охорони Здоров`я» Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті, ОСОБА_1 у період з 12.09.2023 по 22.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом посттравматичний лівобічний гонартроз ІІ-ІІІ ступеня загострення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 217 від 25.09.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 зараховано як такого, що повернувся з лікування (вказане не заперечується сторонами).

Згідно довідки військово-лікарської комісії КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до постанови ВЛК від 15.12.2023 № 192 КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

15.12.2023 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про надання відпустки за станом здоров`я за 2023 рік терміном 30 діб з 16.12.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 298 від 15.12.2023 молодший сержант ОСОБА_1 на підставі рапорту від 15.12.2023, довідки ВЛК та постанови ВЛК від 15.12.2023 № 192 вибув у відпустку (реабілітацію) за станом здоров`я терміном на 30 діб з 16.12.2023 по 14.01.2024.

З метою нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі, збільшеному до 100000 грн. пропорційно періодам стаціонарного лікування та періодам перебування у відпустці для лікування тяжкої травми пов`язаної із проходженням служби та захистом Батьківщини, позивач 27.11.2023 звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Листами відповідача від 29.12.2023 року та 08.12.2024 позивача повідомлено, що у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 23.08.2023 ним не отримано поранень чи травм, стаціонарне лікування після поранення чи травми не проходив, у відпустці для лікування після тяжкого поранення не перебував.

Також повідомлено, що у Військовій частині НОМЕР_2 відсутні будь-які рапорти ОСОБА_1 про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди, а також довідки про обставини травми, а тому відсутні підстави для нарахування додаткової грошової винагороди.

Позивач вважає протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, та пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення в період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року.

Тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року №8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною 2 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини 3 статті 9 Закону № 2011-XII - грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України, від 14.03.2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 року № 2119-IX; від 18.04.2022 року № 2593/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-IX; від 17.05.2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-IX; від 12.08.2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-IX; від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 року № 2738-IX; від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 року № 2915-IX; від 01.05.2023 року № 254/23, затвердженим Законом України від 02.05.2023 року № 3057-IX; від 26.07.2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року № 3275-IX; від 06.11.2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 року № 3429-IX; від 05.02.2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 року № 3564-IX воєнний стан продовжений зокрема з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнята постанова №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі – Постанова № 168) (у редакції чинній на дату прийняття), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022 року, № 350 від 22.03.2022 року, № 400 від 01.04.2022 року, № 754 від 01.07.2022 року, № 793 від 07.07.2022 року, № 1066 від 27.09.2022 року, № 1146 від 08.10.2022 року, № 43 від 20.01.2023 року, № 836 від 09.08.2023 року, № 1001 від 15.09.2023 року, № 1162 від 07.11.2023 року, № 103 від 30.01.2024 до Постанови № 168 від 28.02.2022 року були внесені відповідні зміни та доповнення.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 року № 400, яка застосовується з 24.02.2022, внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, якою вказаний пункт доповнено абзацами такого змісту:

“Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).”.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 року № 836, яка застосовується з 01.06.2023, Постанову № 168 доповнено 12 такого змісту:

“Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини (виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла). ”.

З аналізу пункту 1 Постанови № 168 (зі змінами) можна дійти висновку, що передбачена ним додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців. Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру.

При цьому, виплата винагороди здійснюється тільки у період дії воєнного стану та залежить від певних умов: безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а її розмір залежить від днів участі у таких діях та заходах; у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Таким чином, для нарахування та виплати додаткової винагороди збільшеної до 100 000,00 гривень, яка встановлена пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами), позивач мав надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, зокрема:

- безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;

- безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах;

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Судом встановлено, що позивач не погоджується із тим, що Військовою частиною НОМЕР_2 :

- у період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 протиправно не нараховувалась та невиплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн., оскільки він перебував на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- у період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року протиправно не нараховувалась та невиплачувалась додаткова винагорода в розмірі 100 000,00 грн., оскільки він перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення.

Щодо твердження позивача про те, що у зв`язку із тим, що у період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року він перебував у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а тому має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами) передбачена виплата особам додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень внаслідок двох самостійних та окремих підстав:

- які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або

- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, висновок (постанова) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії має значення лише під час заявлення вимог про виплату за перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Як встановлено судом, згідно довідки військово-лікарської комісії КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до постанови ВЛК від 15.12.2023 № 192 КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

15.12.2023 позивач звернувся до командування Військової частини НОМЕР_2 із рапортом про надання відпустки за станом здоров`я за 2023 рік терміном 30 діб з 16.12.2023.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 № 298 від 15.12.2023 молодший сержант ОСОБА_1 на підставі рапорту від 15.12.2023, довідки ВЛК та постанови ВЛК від 15.12.2023 № 192 вибув у відпустку (реабілітацію) за станом здоров`я терміном на 30 діб з 16.12.2023 по 14.01.2024.

Отже, підставою для надання відпустки (реабілітації) за станом здоров`я терміном на 30 діб з 16.12.2023 по 14.01.2024 була довідка ВЛК та постанова ВЛК від 15.12.2023 № 192 КНП «Первомайська ЦРЛ», якими встановлено Діагноз: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що захворювання позивача, що слугувало для надання відпустки (реабілітації) за станом здоров`я терміном на 30 діб з 16.12.2023 по 14.01.2024, було спричинено саме травмою та пораненням, отриманим у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Позивачем не надано доказів, що у період з 16.12.2023 по 14.01.2024, він перебував у відпустці (реабілітації) за станом здоров`я після поранення отриманого 15.07.2022 згідно довідки Військової частини НОМЕР_6 № 4312 від 25.07.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Військово-лікарською комісією КНП «Первомайська ЦРЛ» 15.12.2023 не встановлено причинно-наслідковий зв`язок захворювання ОСОБА_1 з діагнозом: Стан після грижесічіння. Лівостороння пахова грижа, ДДЗ поперекового відділу хребта, помірний больовий синдром. Ожиріння І аліментарно-конституційне. Хронічний стеатогепатит з незначним порушенням функції, таким, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Посилання позивача на довідку військово-лікарської комісії від 29.07.2022 року № 119, якою підтверджено право на відпустку за станом здоров`я, суд не бере до уваги, оскільки вказана довідка не була підставою для надання відпустки (реабілітації) за станом здоров`я терміном на 30 діб у період з 16.12.2023 по 14.01.2024.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав, визначених Постановою № 168, про включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період з 16.12.2023 по 14.01.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо твердження позивача про те, що у зв`язку із тим, що у період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 він перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, що підтверджується випискою, а тому має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_6 № 4312 від 25.07.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 15.07.2022 в дорозі до укриття під час артилерійського обстрілу молодшим сержантом ОСОБА_1 було отримано механічну травму. Механічна травма настала під час воєнного стану та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини. Ознак алкогольного сп`яніння не було виявлено.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 29.07.2022 року № 119, 29.07.2022 було проведено медичний огляд позивача ВЛК ОКНП «ЧОКЛ». Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва: розрив заднього рогу медіального меніска лівого колінного суглобу. Синовіт. Блок лівого колінного суглобу. Дискогенна радикулонапатія зліва з вираженим больовим та м`язово-тонічним синдромом. Остеоартроз лівого гомілково- ступневого суглобу. Остеоартроз таранно-човникоподібного суглобу. Синовіт.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

19.06.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Вертеброгенна поперекова радикулопатія, стійкі м`язово-тонічні та больові прояви, з помірним порушенням функції кінцівки. Хронічний стеатогепатит, з незначним порушенням функції. Простий міопічний астигматизм обох очей при гостроті зору з корекцією 1.0/1.0. Аліментарно-конституційне ожиріння. Викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання.

Захворювання, ТАК, пов`язане із проходженням військової служби.

Посттравматичний деформуючий артроз обох колінних та лівого гомілковостопного суглобів, лікований оперативно, артроскопія лівого колінного суглобу, резекція медіального меніску, обробка пошкоджень хряща, лаваж суглобу, артроскопія лівого колінного суглобу, парціальна резекція медіального меніску з больовим синдромом та незначним порушенням функції. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до тяжких травм.

Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби.

На підставі статті 23-б, 54-в, 61-в, 78-в, 45-г графи ІІ Розкладу хвороб, графи – ТДВ – обмежено придатний до військової служби, що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії від 19.06.2023.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого (стаціонарного) травматологічного відділення від 22.09.2023 № 3829, позивач у період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні АТ «Укрзалізниця Філія «Центр Охорони Здоров`я» Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті з діагнозом посттравматичний лівобічний гонартроз ІІ-ІІІ ступеня загострення.

Суд зазначає, що пунктом 1 Постанови № 168 (зі змінами) передбачена виплата особам додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень внаслідок двох самостійних та окремих підстав:

- які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або

- які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

До такого висновку спонукає і застосування в нормативно-правовому акті роздільного сполучника "або" між цими двома підставами.

Суд зазначає, що відповідно до п. 11 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні) підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

В той же час, згідно з п. 12 розділу XXXIV "Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку № 260 (чинна на період перебування позивача на стаціонарному лікуванні), керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (безвідносно наявності отримання тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії), а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постанові від 14.03.2024 по справі № 200/5227/23.

При цьому суд зауважує, що для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування особи на стаціонарному лікуванні.

Тобто, у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 гривень.

В довідці Військової частини НОМЕР_6 про обставини травми № 4312 від 25.07.2023 зазначено, що 15.07.2022 в дорозі до укриття під час артилерійського обстрілу молодшим сержантом ОСОБА_1 було отримано механічну травму. Механічна травма настала під час воєнного стану та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по захисту Батьківщини.

19.06.2023 було проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Посттравматичний деформуючий артроз обох колінних та лівого гомілковостопного суглобів, лікований оперативно, артроскопія лівого колінного суглобу, резекція медіального меніску, обробка пошкоджень хряща, лаваж суглобу, артроскопія лівого колінного суглобу, парціальна резекція медіального меніску з больовим синдромом та незначним порушенням функції. На підставі наказу МОЗ України від 04.07.2007 № 370 відноситься до тяжких травм.

Травма, ТАК, пов`язана із проходженням військової служби.

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного хворого (стаціонарного) травматологічного відділення від 22.09.2023 № 3829, позивач у період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні АТ «Укрзалізниця Філія «Центр Охорони Здоров`я» Дніпровської клінічної лікарні на залізничному транспорті з діагнозом посттравматичний лівобічний гонартроз ІІ-ІІІ ступеня загострення.

На вказаному стаціонарному лікуванні позивач перебував у зв`язку із одержаною 15.07.2022 року під час виконання обов`язків військової служби по захисту Батьківщини механічною травмою, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) Військової частини НОМЕР_6 № 4312 від 25.07.2023.

Зважаючи на наявність вказаної довідки, у відповідача були наявні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини за час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого).

Водночас позивачу не виплачувалась додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини за період перебування на стаціонарному лікуванні з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 16.02.2024 № 846 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що оскільки отримане позивачем поранення 15.07.2022 року пов`язане із захистом Батьківщини, а також підтверджено його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, позивач має право на нарахування та виплату йому додаткової винагороди розмірі 100000,00 грн. на місяць, як такий, що отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини у спірний період, оскільки лікування пов`язане саме з отриманим поранням.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 грн. та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати такі кошти, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне зазначити, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. При цьому, дії суб`єкта владних повноважень активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Отже, відмовляючи позивачу листами від 29.12.2023 року та 08.12.2024 у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди, Військова частина НОМЕР_2 діяла протиправно.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних саме дій (відмова листами), а не бездіяльності, відтак дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 8 розділу І Загальних положень «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, що Військова частина НОМЕР_2 , згідно довідки № 259/23 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється відокремленим підрозділом без права юридичної особи та не має власного казначейського рахунку і знаходиться на повному забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 .

Аналізуючи зазначене, суд доходить до переконання про те, що розрахунок грошового забезпечення Військовою частиною НОМЕР_4 відбувається на підставі наказу Військової частини НОМЕР_2 у якій перебуває військовослужбовець.

Відтак, оскільки Військова частина НОМЕР_2 , у якій позивач проходить військову службу, перебуває на грошовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_4 , а тому саме на останню покладається обов`язок щодо нарахування та виплати спірних сум.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов`язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 262 КАС України, суд,

                                                       ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 12.09.2023 року по 22.09.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.     

Суддя                                                                                   О.С. Духневич