Справа № 930/3357/23

                                        Провадження № 2/930/169/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2024 року                                           Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання – Андрущак Л.П.

учасників справи: позивача - ОСОБА_1 , представник позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за розпискою, відповідно до якого просив, стягнути з  ОСОБА_3 на його користь, суму боргу в розмірі 36 050 грн.

Мотивуючи позов тим, що 19 вересня 2022 року на прохання відповідача по справі ОСОБА_3 він надав йому в борг кошти із сумі 60 000 гривень терміном на два місяці, тобто до 19 листопада 2022 року. В підтвердження отримання коштів відповідач власноручно написав розписку в якій вказав суму позики та зобов`язання про повернення коштів у визначений термін.

У термін визначений у розписці відповідач кошти йому не повернув.

Після неодноразового нагадування відповідачу про борг відповідно розписки, відповідач частково кошти повернув. Так, 06.01.2023 року двома переказами 9500 та 950 гривень, відповідач переказав на банківську картку позивача кошти в сумі 10 450 гривень. В послідуючому, через п`ять місяців, а саме 25.05.2023 року, через посередника ОСОБА_5 , відповідач повернув позивачу 13 500 гривень, про що позивач надав відповідну розписку. Решту боргу в сумі 36 050 гривень відповідач не повертає.

В зв`язку із зазначеним позивач вимушений звернутись в суд із позовом про стягнення боргу з відповідача.        

Ухвалою від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою від 16.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача та позивач у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили суд її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 надав суду пояснення, що він надав в позику відповідачу 60 000 гривень та вони домовилися про строки повернення, частину коштів відповідач йому повернув, а саме 23 950 грн, решту повертати відмовляється. Кошти відповідачу в позику він надав не вперше.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 надав суду пояснення, що він в 2018 році позичив в позивача 2000 доларів США, про що написав відповідну розписку, вказаний борг він повернув позивачу повністю, в період з 2018 по 2022 рік кожного місяця перераховував позивачу по 4000 грн. Однак позивач йому розписки не відав і тепер звернувся з позовом до суду.

Суд заслухавши учасників та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 19.09.2022 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 взяв в борг у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн, на строк до 19.11.2022, про що власноручно написав розписку.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положення ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 525 ЦК України).

За правилами ст. ст. 610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частина 2 ст. 1047 ЦК України встановлює, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За ч.2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Таким чином, дослідивши боргову розписку, судом встановлено, що ОСОБА_3 було отримано кошти у борг, зміст розписки також підтверджує факт укладення та зміст умов договору, обов`язок повернення коштів, строк позики, тобто між сторонами було укладено договір позики.

Так, судом встановлено, що частину суми вказаного боргу, ОСОБА_6 було повернено ОСОБА_1 в добровільному порядку, вказане підтверджується, розпискою про отримання коштів та виписка за картковим рахунком клієнта за період з 06.01.2023 по 10.01.2023

Щодо доказів, наданих відповідачем, а саме скріншотів квитанцій про переказ коштів на карту, суд вказані докази до уваги не приймає, адже, як встановлено судом, вказані перекази здійснювалися до 19.09.2022 тобто до моменту написання розписки та взяття позики, так відповідно до ч. 4 ст. 77 ЦПК України, суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що позичальником борг було сплачено, суду не надано.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи, що суду не надано належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наявних у справі письмових доказів.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , суму боргу в розмірі 36 050 (тридцять шість тисяч п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі – 1073, 60 грн та витрати на професійну правничу допомого в сумі – 9 359,50 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення – 07.05.2024.

       Суддя:                                         С.М. Науменко