Справа № 646/4970/21

№ провадження 1-кп/646/116/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року                                                                         м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі :

головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому

ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 27.07.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021221140000486 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Червонозаводського районного суду м.Харкова на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», строк дії якого продовжено по 13.05.2024 включно, без можливості внесення застави.

Враховуючи, що закінчити судовий розгляд у судовому засіданні неможливо, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів без визначення застави.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та наразі продовжують існувати у тому самому об`ємі встановлені судом ризики, передбачені п. 1, п. 3 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, а тяжкість інкримінованих правопорушень та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі само по собі може бути підставою та мотивом для втечі обвинуваченого. Також існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу, оскільки ОСОБА_3 з метою ухилення від покарання чи спотворення об`єктивної картини може впливати на свідків умовлянням, підкупом чи погрозами, примушуючи їх змінити свідчення та приховати вчинення кримінального правопорушення, що може позбавити сторону обвинувачення можливості подати суду належні і допустимі докази обґрунтованості обвинувачення під час судового розгляду. Крім того, ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідності, має п`ять незнятих та непогашених судимостей, та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину із застосуванням насильства, що підтверджує ризик можливості вчинити інше кримінальне правопорушення. З огляду на високий ступінь встановлених ризиків, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить дієвості кримінального провадження та не буде достатнім для їх запобігання.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заперечували проти клопотання прокурора, вважаючи за можливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки зазначені прокурором ризики не доведені, дії обвинуваченого кваліфіковані не вірно, він тривалий час перебуває під вартою, що свідчить про зменшення ризиків, на які посилається прокурор.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник підтримали позицію ОСОБА_3 .

Представник потерпілої підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши зміст заявлених клопотань та докази на їх обґрунтування, суд дійшов такого висновку.

Під час судового розгляду вищевказаного кримінального провадження ухвалою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15.03.2024 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 13.05.2024, разом з тим, з об`єктивних підстав, судовий розгляд вказаного кримінального провадження до зазначеного строку, завершити не представляється можливим.

Згідно положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Проте, це не означає, що прокурор і суд дублюють повністю положення процесуального закону, які застосовуються під час досудового розслідування, адже враховуються особливості судового розгляду кримінального провадження.

Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

У той же час, на стадії судового розгляду, при вирішенні питання щодо продовження строку раніше обраного запобіжного заходу, кримінальний процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення «поза розумним сумнівом», як помилково вважає обвинувачений, посилаючись на необґрунтованість підозри та непричетність до злочину. Ці питання є предметом самого судового розгляду, під час якого усім наданим доказам має бути надана правова оцінка.

Питання обґрунтованості обвинувачення, надання оцінки наданим стороною обвинувачення чи захисту доказів, не може бути предметом перевірки при вирішенні питання при продовженні строків тримання під вартою.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у відкритому заволодінні майном потерпілої, яка є особою жіночої статі, із застосуванням насильства до потерпілої, умисного злочину, який є тяжким та за який передбачене покарання до 6 років позбавлення волі.

У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.

Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, на цей час не всі докази сторони обвинувачення та сторони захисту досліджені, отже, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання ризик можливості ОСОБА_3 ухилитися від суду, є достатньо обґрунтованим.

При цьому, з огляду на індивідуальну оцінку ризиків, виходячи із мотивів та способу вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину, його значно підвищений ризик небезпечності, суд дійшов висновку, що ці обставини у своїй сукупності та взаємозв`язку свідчать не тільки про існування ризику можливого тиску з боку обвинуваченого на потерпілу та свідків у цьому провадженні, а й підтверджують ризик можливого вчинення ним іншого кримінального правопорушення з урахуванням неодноразового притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

Ризик можливого переховування також знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, адже обвинувачений не має стійких соціальних зв`язків та законих засобів до існування, що на даний час значно підвищує ризик та доводить можливість задоволення своїх інтересів шляхом втечі на шкоду іншим учасникам кримінального провадження та правосуддя.

Відповідно до пункту 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, якщо цього вимагає суспільний інтерес.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, яке за своєю суттю є корисливим, вчиненим із застосуванням насильства, що значно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, отже, саме цим виправдовується відповідний відступ, коли інтереси суспільства переважають над правами і свободами окремого громадянина, задля зменшення можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення та довести, що за кримінально карні діяння особа може понести справедливе покарання.

Той факт, що потерпіла та певна кількість свідків надали свої показання в судовому засіданні, з урахуванням характеру обвинувачення та обставин вчинення кримінальних правопорушень, не виключають можливість здійснення тиску на цих осіб з боку обвинуваченого, цей ризик залишається на тому ж рівні, на якому був встановлений при обранні ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Судовий розгляд не завершений, не досліджені докази, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Саме після дослідження всіх обставин та доказів у кримінальному провадженні може бути вирішене питання щодо обґрунтованості та допустимості доказів кожної зі сторін у кримінальному провадженні, надано їм оцінку та прийняте рішення про обставини, які вони доводять чи навпаки спростовують.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Суд зазначає, що встановлені обставини про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлений ризик до малоймовірності чи до його виключення.

З урахуванням висновку суду про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від суду, даних про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, вказані захисником обставини для зміни запобіжного заходу, в тому числі відсутність ризику незаконного впливу на потерпілу та свідків, жодним чином не свідчать на наявність достатніх підстав вважати, що встановлений судом ризик зменшився, а відтак, захистом не спростовано тверджень прокурора, щодо того, що менш тяжкий запобіжний захід не зможе запобігти існуючому в провадженні ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вказаний висновок ґрунтується на тому, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання особи під вартою.

Суд не ігнорує ті аргументи і доводи, які наводяться стороною захисту, проте в даному конкретному випадку суд приходить до переконання, що ці аргументи не переважають вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини в справі, недопущенню перешкоджання цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконанні процесуальних рішень у справі.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 176,178, 183, 193, 194, 196, 201, 331, 350, 369-372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Слобідської окружної прокуратури м.Харкова ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 11.07.2024 включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії цього судового рішення.

Головуючий         ОСОБА_1