УХВАЛА

10 травня 2024 року

м. Київ

справа №160/7809/19

адміністративне провадження №К/990/8164/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.

суддів: Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним та нечинним рішення,-

УСТАНОВИВ:

13.02.2024 до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2024 касаційну скаргу скаржника залишено без руху та надано йому строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити належні підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України), документа про сплату судового збору в сумі 3842,00 грн та копій касаційної скарги для інших учасників справи.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено скаржнику 06.04.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У строк встановлений ухвалою про залишення касаційної скарги без руху скаржник надіслав до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору в сумі 3842,00 грн, копії касаційної скарги для інших учасників справи та уточнену касаційну скаргу, у якій міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними доказами.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник посилається на те, що копію оскаржуваної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 ним було отримано 15.01.2024. В підтвердження зазначених обставин надає копію конверта, яким було надіслано йому копію постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 та супровідний лист апеляційного суду від 03.01.2024 про направлення сторонам у справі копій постанови від 13.12.2023, а до суду першої інстанції матеріалів справи №160/7809/19.

З огляду на такі доводи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Колегія суддів враховує той факт, що скаржник звернувся з касаційною скаргою 13.02.2024, тобто у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення, що підтверджується наданими до касаційної скарги документами.

Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин його пропуску та наявність підстав для його поновлення.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В уточненій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 2, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України та на пункт 4 частини другої статті 353 КАС України.

Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.

Суд зазначає, що формальне цитування зазначеної підстави та посилання на нерелевантні постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає конкретно яку саме норму права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Зазначені вище доводи касаційної скарги стосуються здебільшого викладення обставин справи, цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, оцінки встановлених судами обставин і досліджених ними доказів, проте, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених скаржником доводів із зазначеною ним підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини четвертою статті 328 КАС України.

Окрім того, касаційна скарга відповідача обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував положення пунктів 3.1 та 3.2 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему, Мінбудархітектури, Мінагрополітики України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11, статей 2, 9, частини другої статті 77, статті 245, частини другої статті 264 КАС України, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах - відсутній.

З огляду на такі доводи, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №280/5928/19 у правовідносинах щодо визначення середньої (базової) вартості 1 кв.м. земель міста виклав висновки щодо застосування Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему, Мінбудархітектури, Мінагрополітики України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11, який було застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Стосовно посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме статей 2, 9, частини другої статті 77, статті 245, частини другої статті 264 КАС України при ухваленні оскаржуваного судового рішення та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цих норм, колегія суддів зазначає, що наведене обґрунтування не може свідчити про виконання скаржником вимог щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного викладення підстав касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновку апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. При цьому, зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Отже, вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення за цією касаційною скаргою, з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разом з тим, в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судового рішення в цій справі скаржник також вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також на необхідність відступлення від висновку щодо застосування пунктів 3.1 та 3.2 Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему, Мінбудархітектури, Мінагрополітики України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №280/5928/19 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, в частині визначення видів земельних угідь, які враховуються для визначення базової вартості 1 кв.м. земель міста, а саме щодо врахування земель під відкритими розробками, кар`єрами, шахтами та відповідними спорудами, які відносяться до забудованих земель промисловості.

Крім того, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Наведені доводи вказують на наявність обставин, визначених пунктами 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження.

Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 328, 331, 334, 338 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19.

Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №160/7809/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Криворізької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство Український державний науково - дослідний інститут проектування міст "Діпромісто" імені Ю.М. Білоконя, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, про визнання протиправним та нечинним рішення.

Витребувати із Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу №160/7809/19 за вищевказаним позовом.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Учасникам справи встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Н.В. Коваленко,

Судді Верховного Суду