Справа № 392/206/24

Провадження № 2/392/300/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року                                                                м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., за участю секретаря судового засідання Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Обґрунтування позову та стислий виклад позицій учасників справи.

Представник ТОВ ««Фінансова компанія «Фінтраст Україна» адвокат Столітній М.М.., звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 79917,47 грн та судові витрати.

Позовна заява обґрунтована, тим що 9 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» електронного договору № 5044849 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених їх сайті: https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 20000 грн, строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 9 грудня 2021 року. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

9 грудня 2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 кредитного договору його було авто пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

1 грудня 2022 року між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" як фактором, було укладено договір факторингу № 01.12/2022-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Всупереч умов договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 01.12/2022-Ф перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5044849 у розмірі 60660 грн, яка складається з суми кредиту 20000 грн, суми процентів за користування кредитом – 40660, грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просторочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку інфляційних втрат вони становлять 15832,26 грн. Відповідно до розрахунку 3% річних вони становлять 3425,21 грн.

Враховуючи зазначене представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 60660,00 грн, інфляційні втрати – 15832,26 грн, 3% річних - 3425,21 грн, а також судові витрати.

Щодо правової позиції відповідача.

15 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Неверчак Є.Б. надіслав відзив на позовну заяву відповідно якого відповідач позов визнає частково.

В обґрунтування відзиву зазначає, що у листопаді 2021 року відповідач мав намір отримати кредит. За інформацією в мережі Інтернет він дізнався, що ТОВ «Авентус Україна» надає строкові кредити шляхом переказу коштів на банківські реквізити позичальників. Відповідач звернувся по телефону, номер якого знайшов на рекламних оголошеннях, до відповідальної особи ТОВ «Авентус Україна». По телефону відповідачу було роз`яснено умови надання кредиту, та порядок повернення кредитних коштів. Відповідач погодився на умови кредитування, оскільки по телефону його запевнили, що процентна ставка буде становити 1,9% на місяць.

Далі по телефону було роз`яснено, що для отримання кредиту необхідно надіслати на електронну пошту копію паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та банківські реквізити на які будуть перераховуватись кредитні кошти. Відповідач виконав ці вимоги та надіслав таку інформацію кредитодавцю.

09 листопада 2021 року відповідач отримав кредит у розмірі 20000 грн. В січні 2022 року відповідач мав намір сплатити заборгованість за кредитом та зателефонував до ТОВ «Авентус Україна», щоб дізнатись про суму заборгованості. По телефону його було повідомлено, що сума заборгованості становить 43500 грн.

Відповідач по телефону висловив незгоду з розміром заборгованості та попросив надіслати йому письмовий примірник договору та повний розрахунок заборгованості за договором кредиту. Однак письмового розрахунку заборгованості та примірника договору кредиту відповідач від ТОВ «Авентус Україна» не отримав.

З жовтня 2020 року відповідач проходив строкову військову службу. В листопаді 2020 року був переведений до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). 24 лютого 2022 року з початком військової агресії російської федерації, військова частина, де проходив строкову військову службу відповідач, опинилась в епіцентрі військових подій.

В березні 2022 року відповідач продовжив військову службу за контрактом. Станом на сьогоднішній день відповідач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується копією військового квитка відповідача та довідкою форми-5 від 11 лютого 2024 № 1205.

Як вбачається із Договору споживчого кредиту №5044849 від 09 листопада 2021 року, копію якого було надано позивачем, цей Договір містить наступні умови: сума кредиту складає 20 000 грн строком на 30 днів. Мета кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна ставка 24 079,41 % річних, за зниженою ставкою 19 248.45 % річних, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, тому погоджується з стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основною сумою в розмірі 20 000 грн.

Що стосується, вимог про стягнення заборгованість за відсотками в розмірі 40 600 грн, то воно не підлягає стягненню, оскільки відсотки були нараховані поза строком договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Вимоги позивача про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Строк виконання зобов`язання у повному обсязі настав 09 грудня 2021 року. Договір не було пролонговано.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами в сумі 40 600 грн є безпідставною.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За встановленого вище, позивач має право вимагати від відповідача сплати 3 % річних за період прострочення грошового зобов`язання та інфляційних втрат.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відтак, позивачем не враховано вищевказаних перехідних положень ЦК України та протиправно здійснено розрахунок інфляційних втрат у розмірі 15832 грн 26 коп та розрахунок 3 % річних у сумі – 3425 грн 21 коп.

Відповідач погоджується, з тим що укладення договору кредитування в сумі у розмірі 20000 грн відбулось шляхом прийняття пропозиції переказу на його банківські реквізити цієї суми та отримання цих коштів 09 листопада 2021 року.

З умовами Договору споживчого кредиту №5044849 від 09.11.2021 відповідач ознайомлений не був, цього договору він цифровим підписом не підписував.

Як вбачається із Договору споживчого кредиту №5044849 від 09.11.2021, копію якого було надано позивачем, цей Договір містить наступні умови: сума кредиту складає 20000 грн строком на 30 днів. Мета кредиту: споживчі (особисті) потреби. Орієнтовна реальна ставка 24 079,41 % річних, за зниженою ставкою 19 248.45 % річних, якийпідписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідач не погоджується з такими відсотками за користування кредиту, оскільки такі умови договору є несправедливими та непропорційно великими (Орієнтовна реальна ставка 24 079,41 % річних, за зниженою ставкою 19 248.45 % річних).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів).

ТОВ «Авентус Україна», як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи недобросовісно та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукала у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, з якими позичальник як споживач, був позбавлений з вини кредитора реальної можливості ознайомитись та оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Оскільки позовна заява підлягає задоволенню частково тому, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції слід стягнути з пропорційно задоволеним вимогам, тобто у розмірі 1000 грн.

Відповідач визнає пред`явлений позов в частині поверненні тіла кредиту у розмірі 20000 грн та 1000 грн витрат на правову допомогу.

20 лютого 2024 року представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно якого з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

Зазначив, що Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб- сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додається до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач.

А тому жодних сумнівів в тому, що 09 листопада 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір № 5044849 про надання споживчого кредиту не виникає.

Сума заборгованості за Договором розрахована у відповідності до картки обліку договору від ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА” (копія додається до позовної заяви). Як Первісний Кредитор, ТОВ “АВЕНТУС УКРАЇНА” здійснив розрахунок відповідно до умов договору. Вказав, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, виданими в рамках Кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов Кредитного договору.

Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15 березня 2024 року представник позивача подав заяву, відповідно якої зменшив позовні вимоги, а саме просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК» ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 60660,00 грн, а також судові витрати.

Заяви ( клопотання) учасників справи.

13 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 подав заяву про надання доступу до електронної справи в підсистемі «Електронний суд»

Від представника позивача ОСОБА_3 23 лютого, 17 та 24 квітня 2024 року надійшли заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

13 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 подав клопотання про долучення у якості доказів письмових документів.

20 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

20 лютого 2024 року представник позивача ОСОБА_4 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Рух справи.

До Маловисківського районного суду Кіровоградської області з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області 31 січня 2024 року надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2024 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Кратка Д.М.

Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 5 лютого 2024 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (частина 2 статті 247 ЦПК України).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

9 листопада 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний договір № 5044849 про надання споживчого кредиту, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Згідно п.п. 1.3., 1.4 вказаного договору сума кредиту складає 20000,00 грн., строк кредиту 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

9 грудня 2021 року відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3 кредитного договору його було авто пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Відповідно до картки обліку договору ( розрахунку заборгованості) за кредитним договором № 5044849 від 9 листопада 2021 року , заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2022 року становить 60660,00 грн, яка складається з : 20000 грн основний борг, 40660,00 грн – проценти.

Згідно умов кредитного договору передбачено, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.

1 грудня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК« ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено договір факторингу № 01.12/22-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу за цим договором позивач (фактор) зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнта) (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Згідно п. 1.2. Договору Факторингу перехід від клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до фактора (позивача) вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора (позивача) права вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Мотиви суду.

Згідно статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із частиною 4 статті 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем, яким окрім договору № 5044849 про надання споживчого кредиту був підписаний також і паспорт споживчого кредиту, який містить зазначення розміру відсотків за користування кредитом. Як вбачається з матеріалів справи, на вказаному документі міститься підпис відповідача, відповідач був ознайомлений з механізмом кредитування та вартістю кредиту. Таким чином, у відповідача не могло виникнути припущень щодо безвідсоткового використання коштів. Відповідач усвідомлював, який характер відносин з позивачем наступає при укладанні даного кредитного договору. Більше того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що він обізнаний з конкретними умовами кредитування у його випадку.

Факт перерахування коштів підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Коннтрактовий дім» про перерахування коштів на платіжну картку відповідача вих. № 2310 від 21 грудня 2022 року. ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА", правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ "ФК "Фінтраст Україна", належним чином виконував свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконує свої обов`язки за договором.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, укладеного між ним та ТОВ "Авентус Україна" в обумовлені договором строки, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі заборгованості в розмірі 60660,00 грн .

Наведений позивачем розрахунок заборгованості перевірений суд та відповідає умовам кредитного договору щодо розміру відсотків та періоду їх нарахування, укладеного між сторонами. Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не спростований.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховується: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Слід зазначити, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказана позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) .

На підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги надано договір про надання правничої (правової) допомоги від 10 липня 2023 року № 10/07-2023, звіт про надання правової допомоги згідно договору від 26 січня 2024 року, рахунок на оплату по замовленню № 1949/25/01 від 25 січня 2024 року, платіжну інструкцію ПуАТ КБ «Акордбанк» від 25 січня 2024 року № 2942 про оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 10000,00 грн.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 10000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. Оскільки детальний опис виконаних робіт в матеріалах справи відсутній, а з наданого Звіту про надання правової допомоги вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та тим, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.

Однак, беручі до уваги, що рішенням суду позов задоволено, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суду, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу, заперечення відповідачем розміру витрат на правничу допомогу, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір стягнень з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу до розміру в 5000,00 грн, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 205, 207, 526, 530, 610, 612, 629, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077, 1084 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 274, 279, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», заборгованість за кредитним договором № 5044849, укладеним 9 листопада 2021 року в розмірі 60660 (шістдесят шість тисяч шістдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фінтраст Україна", ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Загородня, 15, оф. 118/2;

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя                                                                        Д.М. Кратко