ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/1607/21 Провадження№ 1-кп/636/830/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , прокурора – ОСОБА_3 , обвинуваченого – ОСОБА_4 захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 12021220440000237  за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуїв Харківської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, особи з інвалідністю 3 групи з дитинства, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

встановив:

В провадженні Чугуївського міського суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується 14 травня 2024 року, однак судовий розгляд у вказаному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу.

У підготовчому судовому засіданні від прокурора Чугуївської окружної прокуратури Харківської області надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів, посилаючись на наявність ризику, передбаченого п.п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України. Зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 7 до 15 років, офіційно ніде не працює, не одружений, не має на утриманні дітей, а відтак у нього відсутні стійкі соціальні зв`язки. За таких обставин, з огляду на тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, з метою подальшого виконання можливого винесеного відносно нього обвинувального вироку за вчинення вищезазначеного злочину, вбачається ризик того, що він може переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності. Враховуючи викладене, просив продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на 60 діб, без визначення розміру застави.

Обвинувачений та захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначили, що ОСОБА_4 за захворюванням зору встановлено інвалідність, він вже тривалий час утримується під вартою, та в умовах ізоляції стан його здоров`я значно погіршився, оскільки відсутнє належне лікування. Зауважили, що ОСОБА_4 не вчиняв інкримінованого йому злочину та не має наміру ухилятися від суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування ( Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти ( Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).

Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 . Суд враховує те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років. Також суд враховує вік обвинуваченого та стан його здоров`я(має інвалідність 3 групи), відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків (не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей), а відтак, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. 1 ч. 1 ст.177, п. п. 1-3 ч. 1 ст.194 КПК України є дійсними.

Суд приходить до висновку, що вказаний ризик на цей час є реальним, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_4 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризик, який виправдовує тримання особи під вартою, не зменшився.

Щодо доводів обвинуваченого та захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів. Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, спростовують доводи обвинуваченого та захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 14 травня 2024 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для продовження запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, суд, відповідно до п. 2 ч.4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст.177,183,194,372,376,392 КПК України, суд,-

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, з 08 травня 2024 року до 06 липня 2024 року включно, в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Копію ухвали направити до ДУ «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвалу в частині продовження строку запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим – ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя  ОСОБА_1