Справа № 2-а-2038/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Граневській О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” , -
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2010 року до суду звернулась з позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області, за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни”, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є 1937 року народження і відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно з ст. 6 зазначеного Закону з 09.07.2007 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але за період з 09.07.2007 року така допомога не виплачувалася, оскільки Верховна Рада України призупинила дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ст. 77 та ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та ст. 71 п.12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що 30 % суми прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року становить 713 грн. 94 коп. У зв’язку з чим ставить питання про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та випатити їй, щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 713 грн. 94 коп., та починаючи з 22 травня 2008 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явилась, про час, дату та місце розгляду справи була сповіщена належним чином (а.с.13), просила розглянути справу у її відсутності, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача в порядку ст. 122 КАС України.
Представник відповідача УПФУ в м. Слов’янську до суду не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.14), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст. 122 КАС України.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області до суду не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.13), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи в порядку ст. 122 КАС України.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, що позивач є громадянкою України (а.с.6) і має правовий статус “Дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с.3), а також відомостями про те, що вона дійсно перебуває на обліку в УПФУ в м. Слов’янську, отримує пенсію за віком та їй призначена надбавка “Дитина війни” з 01.01.2008 року по теперішній час, до цього надбавка не призначалася і не виплачувалася (а.с.8).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 зазначеного закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” – зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09.07.2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та абзацу першого частини 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня 410 грн. 06 коп., з 01 жовтня – 415 грн. 11 коп.
Тобто, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 710 грн. 91 коп. (410, 06 х 30 / 31 х 23 дні + 410 грн. 06 коп. х 2 х 30 % + 415 грн. 11 коп. х 3 х 30 %).
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч.3 ст. 54 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року №835-VI та ч.2 ст. 52 ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік” від 27 квітня 2010 року N 2154-VI розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.
Проте, на виконання вищезазначеної норми КМ України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 та 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії “Дитина війни”. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” передбачено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 01 липня – 48,2 гривні та з 01 жовтня 49,8 гривень. Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року цією постановою на визначений та змін стосовно цього питання у 2009 – 2010 роках в вищезазначену постанову не вносилося.
Ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком…”
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення пенсії “дитини війни”, підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року по 19 жовтня 2010 року.
Згідно частини 1 ст. 2 КАСУ, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб’єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства в тому числі на виконання делегований функцій. В межах КАСУ захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання УПФУ в подальшому робити доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як “Дитині війни” є безпідставним, оскільки встановлює обов’язок на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Вирішуючи заявлене у позові питання про повернення позивачу сплаченої ним суми судового збору у розмірі 03 грн. 40 коп., суд вважає, що воно підлягає задоволенню, з наступних підстав:
Згідно частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 – XII від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідачі у справі є структурними підрозділами Пенсійного фонду України, які не є органами місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме судового збору –03 грн. 40 коп. (а.с.1), підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частково задовольняючи позовні вимоги з 09.07.2007 р., суд вважає, що позивачем не пропущений шестимісячний строк на звернення до суду.
Так, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особи, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та постановленою метою (Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Воловік проти України” заява №15123/03 від 6 грудня 2007 року) Конституція України у ст.46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії – щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законом України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами ст.8 Конституції України та вимог ст.ст.257-258 ЦК України, при розгляді справ за Законом України “Про соціальний захист дітей війни” пропущений шестимісячний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові.
На підставі зазначеного та керуючись Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ст. 62, п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч.3 ст. 54 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік”, ч.2 ст. 52 ЗУ “Про державний бюджет України на 2010 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105, 159 - 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “Дітям війни” – задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області по не нарахуванню та невиплаті ОСОБА_1 державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 , щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 710 грн. 91 коп., та починаючи з 22.05.2008 року по 19.10.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 03 грн. 40 коп. за рахунок коштів державного бюджету України.
В іншій частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити, за відсутністю підстав.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Є. Мірошніченко