ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4580/24 Справа № 932/7975/22 Суддя у 1-й інстанції - Овчиннікова О.С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року                                                                м. Дніпро

колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

               головуючого - судді Демченко Е.Л.

               суддів – Барильської А.П., Макарова М.О

               при секретарі — Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , заінтересована особа — приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Аршава Інна Олександрівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш п`ять років до часу відкриття спадщини, -

в с т а н о в и л а:

       У грудні 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , звернулися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш п`ять років до часу відкриття спадщини. Заінтересованою особою визначили - ПН ДМНО ОСОБА_9 .

       В обґрунтування заяви вказували, що, починаючи з 2017 року, вони проживали однією сім`єю з ОСОБА_10 , оскільки її будинок стояв поряд з їхнім будинком і вони фактично мали один спільний двір, а враховуючи, що остання була одинокою, вони приймали участь в житті ОСОБА_10 , допомагали їй у справах, мали спільний бюджет, купували разом предмети домашнього побуту, продукти, готували їжу, а натомість ОСОБА_10 допомагала заявникам доглядати їхніх дітей.

       Посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла та після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки загальною площею 0,0783 га та домоволодіння АДРЕСА_1 , яку вони мають намір прийняти, посилаючись на норми ст.1264 ЦК України просили суд ухвалити рішення, яким встановити факт їхнього проживання однією сім`єю з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу не менше як п`ять років, починаючи з 2017 року до часу відкриття спадщини.

       Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх заяву.

       Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ними надано достатньо доказів для задоволення заяви. Вони проживали з померлою однією сім`єю. Суд дійшов помилкового висновку про незалучення Дніпровської міської ради та висновку відносно спору про право.

       Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

       Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

       Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

       Встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, у якості заінтересованої особи до участі у справі залучено лише ПН ДМНО ОСОБА_9 .

       Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією матеріалів спадкової справи, ОСОБА_1 звернувся до ПН ДМНО ОСОБА_9 для отримання свідоцтва про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлої ОСОБА_10 . Від інших спадкоємців заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори не надходило.

       Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем, у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Враховуючи, що після смерті ОСОБА_10 спадкоємці спадщину не прийняли, належною заінтересованою особою у даній справі має бути Дніпровська міська рада, а якщо заявник не заявляє клопотання про залучення іншої заінтересованої особи у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки заінтересованої особи, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості заінтересованої особи, суд відмовляє у задоволенні заяви. Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 07 квітня 2020 року (справа №638/4/19, провадження №61-18132св19З).

       Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

       Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

       У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

       Згідно роз`яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

       Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

       Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, поняття "спір про право" пов`язане виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право.

       З матеріалів справи встановлено, що заявники зареєстровані по АДРЕСА_2 . Проживають у АДРЕСА_3 .

        ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

       Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку та житловий будинок, що розташовані у АДРЕСА_1 .

          ОСОБА_1 звернувся до ПН ДМНО ОСОБА_9 для отримання свідоцтва про прийняття спадщини, яка відкрилась після померлої ОСОБА_10 . Від інших спадкоємців заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до нотаріальної контори не надходило.

       За вказаних обставин колегія суддів погоджується із висновком суду про незалучення заявниками до участі у справі усіх належних заінтересованих осіб, зокрема Дніпровської міської ради, та доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

       Окремо колегія суддів звертає увагу на наступне.

       За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

       Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

       Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

       Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

       В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга – це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року в справі №304/1648/14-ц (провадження №61-6953св18).

       Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

       Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

       Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зауважувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

       Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі №542/1648/19, лише надання допомоги одинокій особі похилого віку (спадкодавцю), яка за станом здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, не є достатньою підставою для встановлення факту проживання з нею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

       За правилами доказування, визначеними статтями 12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

       Заявники вказуючи, що з 2017 року проживали разом з померлою ОСОБА_10 однією родиною, мали спільний побут та бюджет, жодних доказів чому не надали.

       У якості доказів спільного проживання заявники вказували про те, що допомагали померлій вести облік та сплачувати комунальні послуги, до заяви долучили копії квитанцій, більша частина з яких є нечитабельною.

       Заявниками не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження факту їх спільного проживання із спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, та доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення заяви відхиляються.

       Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

       Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

       Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, –

п о с т а н о в и л а:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 залишити без задоволення.

       Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 12 лютого 2024 року залишити без змін.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

               Головуючий:                                        Демченко Е.Л.

               Судді:                                                Барильська А.П.

                Макаров М.О.