Справа № 129/3916/23

                                        Провадження № 2/930/279/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2024 року                                           Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання – Андрущак Л.П.

учасників справи: представника позивача – ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей і матері до досягнення дитиною трирічного віку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей і матері до досягнення дитиною трирічного віку, відповідно до якого просила, розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, стягнути на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн на кожну дитину та стягнути з відповідача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі, в розмірі 2000 грн, щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.

Мотивуючи позов тим, що 16.02.2017 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 163.

На даний час їх шлюб є чисто декларативним та без фактичних сімейних відносин, а тому подальше сімейне життя, примирення, збереження між нею та відповідачем шлюбу, вважає, неможливим та таким, що суперечить їх інтересам.

За час спільного проживання у них народилася двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач з осені 2022 року не приймає участі в утриманні дітей та ухиляється від надання матеріальної допомоги на їх утримання. Діти перебувають на утриманні.

З урахуванням того, що молодша донька ОСОБА_4 ще не досягла 3-х річного віку, та позивачка перебуває у декретній відпустці, оскільки дитина потребує постійного догляду та присутності матері, у зв`язку з чим позивачка не має можливості самостійно забезпечити свої базові потреби, вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на її утримання до досягнення донькою 3-х річного віку.

Від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Однією з вимог відзиву, відповідач просить зупинити розгляд справи та призначити подружжю строк на примирення.

Щодо надання строку на примирення, суд зазначає наступне, відповідно до ч. 7 ст. 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Так, вказане є правом, а не обов`язком суду, а тому беручи до уваги, категоричне заперечення позивачки проти надання строку на примирення, про що зазначено у відповіді на відзив та враховуючи, що вказана справа перебувала у провадженні суду з січня 2023 року, що на думку суду було достатнім часом для реалізації дій для примирення, суд не вбачає підстав для призначення подружжю строк для примирення та зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 29.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовну провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач до зали судового засідання повторно не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до відзиву, проти задоволення позову заперечував.

Суд заслухавши представника позивача та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 16 лютого 2017 року Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 2017 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідними свідоцтва про народження дітей.

Відповідно до ст. ст. 110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно зі ст. 24 СК України,  шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. 

Судом встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин являється те, що сторони є людьми різних поглядів на життя. Сім`я розпалася та існує лише формально. Оскільки подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб підлягає розірванню.

За таких обставинах позовні вимоги є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя й збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, яка наполягає на розірванні шлюбу, тому позов в частині розірвання шлюбу підлягає до задоволення.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом ст. 182 СК України,  при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність нерухомого чи рухомого майна, грошових коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, які суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, суд враховує загальне матеріальне становище сторін та потреби дітей даного віку.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Згідно до ст. 191 ч. 1 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов`язок обох батьків утримувати дітей, те що відповідач працездатна особа, суд вважає, що позов в частині стягнення аліментів на утримання дітей, підлягає частковому задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти, на двох дітей, у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, суд приходить до наступного.

Положеннями статті 84 СК України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», а саме: ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У зв`язку з доглядом за дитиною, якій менше трьох років, позивач не має змоги працювати і утримувати себе.

Так, враховуючи надані позивачем та відповідачем докази, беручи до уваги заперечення відповідача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на утримання дружини у розмірі 2000 грн щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_4 трьох років.

Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1073,60 грн. та судовий збір на користь позивача у розмірі – 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 .10.1994 року народження до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 16.02.2017 Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 163.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.12.2023 і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі, в розмірі 2000 грн, щомісячно, починаючи з 13.12.2023 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі – 1073,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі – 1073,60 грн.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного судового рішення – 03.05.2024

       Суддя:                                                 С.М. Науменко