Справа № 367/6477/20

Провадження №1-кп/367/174/2024

УХВАЛА

Іменем України

23 квітня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі: ОСОБА_4 ,

за участі:

прокурора: ОСОБА_5 ,

захисника: ОСОБА_6 ,

обвинувачених: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110040001789, по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12020110040001789 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбаченого передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_7 .. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту до обвинуваченого згідно ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, які є тяжким та особливо тяжким кримінальними злочинами, передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, відповідно, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як домашній арешт. Крім того, прокурор заявив суду клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 .. Своє клопотання прокурор мотивує тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні злочинів, які є тяжким та особливо тяжким кримінальними злочинами, передбачені ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України, відповідно, а також наявність ризиків, у зв`язку з тим, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_7 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, та просили змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Також, захисник ОСОБА_6 , якого підтримав обвинувачений ОСОБА_8 , заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, просили змінити запобіжний захід на особисте зобов`язання, оскільки обвинувачений вже тривалий час перебуває під вартою.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою суду від 04.03.2024 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Так, прокурор мотивував існування ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тим, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий вироком Ірпінського міського суду Київської області від 12.01.2018 року. Разом із тим, дану обставину спростовують матеріали кримінального провадження так як обвинувачений ОСОБА_7 , хоч і в силу ст. 89 КК України, однак у відповідності до вимог закону, вважається - раніше не судимим. Ризик, зазначений прокурором, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведений не був.

Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки тяжкість покарання, у разі доведеності вини обвинуваченого, яке може бути призначене судом, свідчить про існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Стаття 181 КПК України передбачає, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Так, враховуючи, що прокурором доведено наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та що застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, то суд вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризик якого залишився у даному кримінальному провадженні, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Таким чином, суд вважає за можливе продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час з використанням електронних засобів контролю, оскільки саме такий вид запобіжного заходу є необхідним та достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, із покладанням на нього обов`язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченими не будуть вживатися перешкоди в уникненні від правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, стороною захисту не наведено та не надано доказів на підтвердження цього.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою суду від 04.03.2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Стороною захисту ОСОБА_8 не надано суду, а в матеріалах кримінального провадження, відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, обвинувачується у вчиненні умисних тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, відтак є обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_8 , не маючи місця проживання на території України (крім тимчасово окупованих територій) може переховуватися від суду з метою уникнути покарання за вчинене, у разі доведеності його вини, та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, ризик, зазначений прокурором, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором доведений не був.

Також, судом враховуються, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків, офіційно не працевлаштований, крім того, судом враховується необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки поваги до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого, суд, дійшов висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 суд також враховує вимоги ст.ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Суд вважає за необхідне зазначити, що з врахуванням обставин даної конкретної справи тримання обвинуваченого під вартою є необхідною мірою забезпечення кримінального провадження, з врахуванням особливостей розгляду вказаного кримінального провадження та в даному випадку суд доходить висновку про існування зазначених прокурором та передбачених ст. 177 КПК України ризиків, і про те, що суспільний інтерес щодо тримання обвинуваченого під вартою переважає над його особистими інтересами і що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти зазначеним ризикам.

Таким чином, суд вважає, що наведені вище підстави не є загальними, абстрактними та надуманими.

Так, в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суд прийшов до переконання, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Суд заслухавши доводи прокурора, вивчивши клопотання та матеріали кримінального провадження, заслухавши думки захисника та обвинуваченого, вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 у відповідності до вимог ст. 183 КПК України та з врахуванням наявності ризиків передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час проведення судового засідання судом не відпали та продовжують існувати.

Так, судом враховується, що обвинувачений раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, та на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а тому суд приходить до висновку, що ризики передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявні і на теперішній час.

Сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у інкримінованих йому злочинах, відомості, які характеризують особу обвинуваченого, свідчать, що на даний час продовження строку тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

Суд, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 в ході судового слідства, виконання процесуальних рішень у справі, дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченому ОСОБА_8 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181-184, 193-203, 331, 369-372, 376 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 з домашнього арешту на особисте зобов`язання - залишити без задоволення.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) днів за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_7 :

- не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , щодня в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., без дозволу на це суду або прокурора;

- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд за межі України;

- з`являтись до суду, прокурора на першу вимогу;

- носити електронний засіб контролю.

Зобов`язати працівників відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області поставити ОСОБА_7 на облік за місцем домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 та повідомити про це суд.

Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю покласти на відділення поліції № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та Головне управління Національної поліції в Київській області.

Початок строку дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обчислювати з 23.04.2024 року до 21.06.2024 року, включно.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 - задовольнити.

Клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на більш м`який - залишити без задоволення.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити на 60 (шістдесят) днів.

Строк дії ухвали суду про тримання під вартою, обчислювати з 23.04.2024 року по 21.06.2024 року, включно.

Повний текст ухвали буде складено, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 25 квітня 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню та в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Судді: ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3