03.05.2024                                                                                                     Справа № 363/2192/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

03 травня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Шубочкіної Т.В., за участю секретаря Воронюк А.І., представника позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вишгороді заяву про винесення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебувала вищевказана цивільна справа. 16.04.2024 року Вишгородським районним судом Київської області винесено рішення по даній справі, яким позовні вимоги задоволено частково.

25.04.2024 року представник позивача адвокат Ковалевська К.М. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення по даній справі, а саме стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат на правову (професійну правничу допомогу) у розмірі 70 500,00 гривень.

Представник заявника в судовому засіданні просила задовольнити подану заяву.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не відомі, повідомлялися належним чином.

Суд, вислухавши представника заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Право сторони на відшкодування понесених витрат на оплату послуг адвоката вбачається з рішень Європейського суду з прав людини, практика якого в силуст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`та ч. 4 ст.10 ЦПК України має використовуватись судами як джерело права, зокрема, п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна та інші проти України" від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПКУкраїни учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таку правову позицію щодо застосування норм права висловив Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

На підтвердження понесених витрат, представником позивача було надано ордер про надання правничої допомоги від 17.05.2023 року, акт наданої правової допомоги від 19.04.2024 року. Крім того, матеріали справи містить Договір № 09-09/19 про надання правової допомоги від 09.09.2019 року.

Згідно з п. 1.1 зазначеного Договору адвокатське бюро зобов`язується надавати роз`яснення і консультації з питань цивільного, господарського адміністративного, кримінального права та процесу, а також виконувати необхідні юридично значимі дії щодо представництва і захисту законних прав та інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах та організаціях всіх форм власності та підпорядкування, в тому числі, але не виключно, судах усіх рівнів та спеціалізацій, органах прокуратури, СБУ, НАБУ, ДФС, ДПІ, правоохоронних органах, органах виконавчої служби (у тому числі у приватних виконавців), банківських установах, страхових компаніях, медичних закладах усіх форм власності і т.ін., а Клієнт зобов`язаний оплачувати таку правову допомогу в порядку і розмірі, передбаченому у статті 5 цього договору.

У пункті 5 сторони погодили вартість надання правової допомоги та порядок розрахунків. Згідно пункту 5.1. вартість надання правової допомоги Адвокатським бюро за цим договором визначається Сторонами у відповідній додатковій угоді. Згідно пункту 5.2. після закінчення кожного календарного місяця, в якому Адвокатське бюро надавало правову допомогу Клієнтові, Адвокатське бюро, згідно умов даного Договору, надає Клієнтові Акт про надану правову допомогу, в якому вказується загальна вартість наданої правової допомоги. Згідно пунтку 5.3. платежі за цим договором здійснюються Клієнтом на рахунок Адвокатського бюро, зазначений у цьому договорі. Оплата послуг Компанії за цим договором здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Акту, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Згідно п. 2. Акту наданої правової допомоги вартість надання правової (професійної правничої) допомоги (винагорода/гонорар), яку Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському бюро становить, згідно умов Договору та Додаткової угоди № 3 до нього, 73 500 гривень 00 коп.

Відповідно п. 5 Додаткової угоди №3 оплата за Договором проводиться Клієнтом шляхом здійснення оплати на рахунок Адвокатського бюро, що визначений у цій Додатковій угоді з будь-якого рахунку Клієнта або через касу банку з призначенням платежу «За правову допомогу згідно Додаткової угоди №3 до Договору №09-09/19 від 09.09.2019 року» у строк, що не перевищує 10 (десять) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту про надану правову допомогу.

При цьому, будь-яких інших доказів, котрі би свідчили про фактичне понесення позивачем витрат на правничу допомогу в матеріалах судової справи № 363/2192/22 відсутні.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених З`їздом адвокатів України від 15 лютого 2019 року встановлено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях, котрі в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також притримується усталеної позиції з приводу дотримання критеріїв при визначенні розміру адвокатських послуг.

У рішенні ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Суд вказав, що Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були Фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до приписів ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вказане повністю кореспондується із принципом змагальності, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та заперечення.

Окрім того, наведене свідчить про те, що тягар доказування повністю покладається на ту сторону, котра заявила таку вимогу в суді, в той же час співмірність, обґрунтованість витрат на правничу допомогу, а також їх розмір необхідно підтвердити належними та допустимими доказами.

Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові КГС ВС у справі № 922/2604/20 від 20липня 2021 року. Зокрема, у вказаній справі Суд зазначив, відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічні висновки щодо необхідності доказування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування якої заявляє учасник справи були також викладені у постанові ВП ВС від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові ОП КГС ВС від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким чином, належним документом, який би підтверджував факт здійснення оплати витрат на правничу допомогу є саме квитанції, платіжні доручення та інші первинні документи, в яких зазначено на підставі чого та за яку послугу відповідна особа здійснює оплату.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові КАС ВС у справі № 440/4206/19 від 15 лютого 2021 року. У вказаній постанові Суд вказав на те, законодавством України, яким врегульовано діяльність адвокатури в Україні чітко не зазначено про вимоги щодо документа, котрий би свідчив про проведення платіжної операції з оплати правничих послуг.

Тим не менш, кожна особа, яка звертається до суду із вимогою про відшкодування витрат на правничу допомогу зобов`язана довести факт реальності понесення таких витрат, що підтверджується відповідними платіжними документами, які згідно законодавства підтверджують проведення платіжної операції.

Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові КЦС ВС у справі № 671/1957/20 від 27 липня 2021 року, в якій Суд визначив, які документи є підставою для доведення факту здійснення витрат на правничу допомогу. КЦС ВС вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.

Таким чином, ані позивачем, ані його представником не було доведено факту реального понесення витрат на правничу допомогу належними та допустимими доказами, оскільки акт наданої правової допомоги, який долучений до заяви про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу є підтвердженням факту надання послуг Адвокатом Клієнту, однак аж ніяк не підтвердженням проведення Клієнтом оплати наданих правничих послуг. В матеріалах справи відсутні будь-які рахунки на оплату або ж платіжні інструкції, котрі би свідчили про факт здійснення оплати позивачем за надані правничі послуги.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.259, 264, 265, 268, 270 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину та визначення місця проживання дитини з матір`ю, третя особа Служба у справах дітей Борщагівської сільської ради - відмовити.

У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судових витрат на правову (професійну правничу допомогу) у розмірі 70 500,00 гривень (Сімдесят тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) - відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 07.05.2024 року.

Суддя Т.В.Шубочкіна