Справа № 203/1291/21

Провадження № 2/0203/32/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді – Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання – Потапової В.С.,

за участі:

представників позивача – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуїлович, ОСОБА_6 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

06.04.2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_3 (далі – позивач, представник позивача – адвокат Мельник В.С.) з позовом, з урахуванням редакції позовної заяви від 10.01.2022 року та ухвали суду від 17.11.2023 року, до ОСОБА_4 (далі – відповідач-1), ОСОБА_5 (далі – відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуїлович (далі – третя особа-1), ОСОБА_6 (далі – третя особа-2), про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, в якому позивач, з урахуванням редакції позовної заяви від 10.01.2022 року, просить суд:

- встановити факт родинних відносин, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Савлуки, Базарського район, Житомирської області, є рідною тіткою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , м. Дніпропетровськ;

- визнати за позивачем право власності на все спадкове майно, що залишилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням редакції позовної заяви від 10.01.2022 року, представник позивача – адвокат Мельник В.С. зазначив, що позивач та померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є племінницею та тіткою, бо батько позивача – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Савлуки, Базарського району Житомирської області, є єдиним рідним братом ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 (точної дати невідомо) в своїй квартирі померла ОСОБА_9 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно – квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Заповіт ОСОБА_9 не складала та до самої смерті її ніхто не доглядав, разом з нею не мешкав. Чоловік ОСОБА_9 – ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер кілька років тому, дітей у них не було. Батько ОСОБА_9 – ОСОБА_13 помер у 1975 році, а мати – ОСОБА_14 померла у 1983 році. Тому у розумінні ст. 1261 ЦК України спадкоємців першої черги в живих немає. Єдиним спадкоємцем за законом другої черги міг би бути рідний брат ОСОБА_9 – ОСОБА_10 , але він помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Позивач як спадкоємцем за законом другої черги за правом представлення через свого представника ОСОБА_1 23.10.2020 року звернулась до приватного нотаріуса Царейкіна М.С. із заявою про прийняття спадщини, яка була додана до спадкової справи №54/2020.

Згодом позивачу стало відомо, що до приватного нотаріуса 16.09.2020 року та 07.10.2020 року із заявами про прийняття спадщини звертались ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Проте із ОСОБА_4 позивач не знайома та ніколи не чула про такого племінника ОСОБА_9 , вважає його людиною, що видає себе за особу, якою вона не є, з корисливою (шахрайською) метою. ОСОБА_5 є братичем – племінником по неповнорідному (тільки по матері) брату ОСОБА_15 , а тому померлій ОСОБА_9 він не приходиться родичем у розумінні ст. 1265 ЦК України та може бути віднесений тільки до п`ятої черги спадкоємців за законом.

Як зазначила позивач, документально вона не може підтвердити факт того, що вона є рідною племінницею померлої ОСОБА_9 , тому у неї виникла необхідність у зверненні до суду для встановлення факту родинних відносин з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 . Позивач вважає себе єдиним спадкоємцем, але невідомий їй ОСОБА_4 та братич ОСОБА_5 також подали до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, тому між ними виник спір про право на спадкове майно.

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду із позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Під час судового засідання представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснили суду таким чином, як про це вказано вище. Представник позивача також додав, що у позивача не було свідоцтва про народження батька та постало питання про підтвердження факту родинних відносин між позивачем та померлою тіткою. Тому позивач звернулась до суду з позовом про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно. Водночас під час розгляду справи стало відомо про перехід права власності на спадкове майно до третьої особи на підставі підробленого договору. У разі відмови у задоволенні позову позивач буде змушена знову звернутися до суду з позовом.

Відповідач-2 подав до суду письмову заяву від 27.09.2021 року про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що померла ОСОБА_9 є рідною тіткою позивача – ОСОБА_3 , а йому – двоюрідною бабусею. З померлою двоюрідною бабусею відповідач-2 тривалий час не спілкувався та не переймався її долею. Також відповідач-2 пояснив, що він ніколи не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_9 , а хто замість нього подав цю заяву від його імені йому невідомо. Крім того, у заяві вказано неправильно його по батькові, бо замість правильного: « ОСОБА_16 », вказано неправильно: « ОСОБА_17 ».

Також 21.10.2021 року відповідач-2 подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що проти задоволення позовних вимог не заперечує.

У судовому засіданні 21.10.2021 року відповідач-2 – ОСОБА_5 пояснив, що він не бажає судитися з рідною тіткою, якою для нього є позивач, не бажає брати участь у судових засіданнях та ні на що не претендує, а підпис у заяві про прийняття спадщини від його імені підробили.

03.10.2023 року представник відповідача-1 – ОСОБА_4 – адвокат Протопоп Ю.А. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні. Оскільки, на думку сторони відповідача-1, ОСОБА_3 не надала суду належні та достатні докази на підтвердження того факту, що вона є племінницею ОСОБА_9 , а докази, що були подані нею, не є безсумнівними та достовірними. При цьому, як стверджує представник відповідача-1, вимога позивача про визнання права власності на спадкове майно визначена як похідна від первісної вимоги про встановлення факту родинних відносин, а тому також не підлягає задоволенню. Представник відповідача-1 зазначила, що ОСОБА_4 не знав про наявність судової справи, не отримував жодних судових повісток по справі, процесуальних документів.

У судовому засіданні 01.11.2023 року представник відповідача-1 пояснила, що відповідач-1 заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві на позов.

Треті особи у встановлений судом строк не подали до суду заяв по суті справи.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 21.04.2021 року було залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.05.2021 року позивачу було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 21.04.2021 року строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.05.2021 року представник позивача усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі та належним чином.

Ухвалою суду від 14.06.2021 року було відкрито провадження в цивільній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Царейкіна Михайла Самуїловича (49055, м. Дніпро, вул. Титова, 8, офіс 14,) належним чином засвідчену копію спадкової справи №54/2020, зареєстрованої у спадковому реєстрі за №66423437, заведеної після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; витребувано у Центрального районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, 43-А, е-пошта: vcs@dp.drsu.gov.ua) витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, відносно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки села Славуки, Базарського району, Житомирської області щодо: актового запису про народження; актового запису про зміну імені; актового запису про шлюб; актового запису про розірвання шлюбу; актового запису про смерть.

02.07.2021 року приватний нотаріус Царейкін М.С. виконав ухвалу суду від 14.06.2021 року та надав суду копію спадкової справи №54/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 . Також приватний нотаріус повідомив, що будь-які документи про право власності на квартиру, свідоцтво про народження ОСОБА_9 в матеріалах спадкової справи відсутні та спадкоємцями нотаріусу не надавались.

23.07.2021 року Центральний районний у місті Дніпрі відділ державної реєстрації актів цивільного стану надав суду лист, в якому зазначив, що на виконання ухвали суду від 14.06.2021 року направляє витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про смерть, шлюби та розірвання шлюбу громадянки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; актових записів щодо народження та зміни імені в архіві відділу не виявлено. З питання отримання копії актового запису про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділ рекомендує звернутися до Державного архіву Житомирської області (за місцем народження останньої). Одночасно відділ повідомив суд про те, що актовий запис про розірвання шлюбу №87 від 05.03.1991 року по Кіровському відділу державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області складено російською мовою. Прізвище дружини до та після реєстрації шлюбу російською мовою зазначено – « ОСОБА_19 », до ДРАЦСГ внесено українською мовою – « ОСОБА_20 ».

Ухвалою суду від 09.12.2021 року було задоволено заяву представника позивача про виклик свідків в цивільній справі та викликано у судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_21 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_22 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ); ОСОБА_23 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ); ОСОБА_24 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ); ОСОБА_25 (адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ).

Ухвалою суду від 09.12.2021 року було частково задоволено клопотання представника позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем в цивільній справі та залучено до участі в цивільній справі №203/1291/21 в якості співвідповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), а у задоволенні іншої частини вимог клопотання – відмовлено.

Ухвалою суду від 12.10.2022 року було закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 24.03.2023 року було частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі та заборонено ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2648788012020; заборонено державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), щодо нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2648788012020, а у задоволенні іншої частини вимог заяви – відмовлено.

Ухвалою суду від 29.03.2023 року було задоволено повністю заяву представника позивача про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом витребування доказів в цивільній справі №203/1291/21 та визнано поважними причини пропуску представником позивача строку на звернення до суду із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування та поновлено представнику позивача відповідний строк; задоволено повністю заяву представника позивача про забезпечення доказів шляхом витребування доказів в цивільній справі №203/1291/21 та витребувано у державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області Рогач Тетяни Валентинівни (52100, вул. Садова, буд. 104, м. П`ятихатки, Кам`янський район, Дніпропетровська область) засвідчену належним чином повну копію реєстраційної справи про реєстрацію 19.10.2022 року права власності за ОСОБА_26 , РНОКПП НОМЕР_3 , на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер ААР №530794, виданого 16.02.1999 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д.; витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Іщенко Наталії Дем`янівни ( АДРЕСА_7 ) засвідчену належним чином повну копію нотаріальної справи по посвідченню 16.02.1999 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , виданого 16.02.1999 року, серія та номер ААР №530794, реєстр №447, покупець ОСОБА_26 , РНОКПП НОМЕР_3 ; витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Шрамової Вікторії Миколаївни (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 2, прим. 1) засвідчену належним чином повну копію нотаріальної справи по посвідченню 21.12.2022 року договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , виданого 21.12.2022 року, реєстр №139, покупець ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 25.04.2023 року із занесенням до протоколу судового засідання було прийнято відмову представника позивача від допиту свідка – ОСОБА_23

09.05.2023 року приватний нотаріус Іщенко Н.Д. на виконання ухвали суду від 29.03.2023 року повідомила, що нею не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 16.02.1999 року, за реєстром №447; фотокопія договору купівлі-продажу від 16.02.1999 року не відповідає дійсності, підпис та печатка не її; у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим №447 вчинено запис про посвідчення іншої нотаріальної дії іншою особою; особа ОСОБА_26 не звертався до неї за вчиненням нотаріальних дій та їй невідомий; бланк серії ААР №530794, отриманий та використаний 16.02.1999 року для посвідчення іншого договору, іншими особами та щодо іншого майна; примірник дійсного, нею посвідченого договору, виконаний на бланку жовто-блакитного кольору, а фотокопія неіснуючого договору купівлі-продажу від 16.02.1999 року за реєстром №447, викладено на бланках старого зразка – зеленого кольору.

16.05.2023 року державний реєстратор Рогач Т. на виконання ухвали суду від 29.03.2023 року надала суду копії документів реєстраційної справи №2648788012020.

29.11.2023 року приватний нотаріус Шрамова В.М. на виконання ухвали суду від 29.03.2023 року надала суду копії витребуваних документів, а саме: належним чином засвідчені копії нотаріальної справи по посвідченню договору купівлі-продажу від 21.12.2022 року, реєстровий №139, укладеного між ОСОБА_26 , РНОКПП НОМЕР_3 (продавець) та ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 (покупець), щодо квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.11.2023 року із занесенням до протоколу судового засідання було задоволено клопотання представника відповідача та визнано поважними причини пропуску відповідачем строку на подання до суду відзиву на позовну заяву, продовжено вказаний строк та прийнято до розгляду відзив відповідача-1 на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.11.2023 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи?2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, в цивільній справі №203/1291/21 – ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

У судове засідання 01.04.2024 року з`явились представники позивача.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Відповідач-2 – ОСОБА_5 та третя особа-1 – приватний нотаріус Царейкін М.С. подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач-1 – ОСОБА_4 та третя особа-2 – ОСОБА_6 причини неявки у судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судовому засіданні до суду не надсилали.

Суд, заслухавши думки представників позивача, на підставі положень ст. ст. 128, 211, 223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності інших учасників справи.

Під час судового розгляду справи суд заслухав усні пояснення учасників справи по суті спору, допитав свідків, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, оголосив судові дебати відкритими та заслухав заключні слова учасників справи.

01.04.2024 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач – ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є племінницею померлої ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є її спадкоємцем за законом після смерті тітки. Це підтверджується копіями:

- повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_9 від 23.10.2020 року;

- витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.09.2020 року, спадкова справа №66423437, номер у нотаріуса №54/2020, спадкодавець: ОСОБА_9 ;

- свідоцтва про народження позивача – ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 30.08.1962 року, серії НОМЕР_4 , відповідно до якого батьками позивача є: батько – ОСОБА_10 , мати – ОСОБА_29 ;

- свідоцтва про народження батька позивача – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_5 , відповідно до якого його батьками були: батько – ОСОБА_13 , мати – ОСОБА_30 ;

- свідоцтва про смерть батька позивача – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 13.09.2017 року, серії НОМЕР_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- свідоцтв про укладення шлюбів позивача – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 06.03.1982 року, серії НОМЕР_7 , з ОСОБА_31 (прізвище позивача після реєстрації шлюбу – Дон) та від 25.02.1994 року, серії НОМЕР_8 , з ОСОБА_32 (прізвище позивача після реєстрації шлюбу – ОСОБА_33 ); свідоцтва про смерть від 15.12.1984 року, серії НОМЕР_9 , чоловіка позивача – ОСОБА_34 ;

- матеріалами спадкової справи №54/2020 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_9 , зокрема, свідоцтва про смерть від 26.06.2020 року, серії НОМЕР_10 , ОСОБА_9 ;

- відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища померлої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: відповідно до витягу від 16.07.2021 року, дошлюбне прізвище померлої ОСОБА_9 – ОСОБА_35 , чоловік – ОСОБА_12 , шлюб зареєстрований Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області – 10.02.1964 року, актовий запис №117;

- відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу померлої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_12 , а саме: відповідно до витягу від 16.07.2021 року, актовий запис про розірвання шлюбу від 05.03.1991 року №87, був складений Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, відомості про чоловіка: ОСОБА_36 , відомості про дружину: ОСОБА_37 ;

- відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу померлої ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , а саме: відповідно до витягу від 16.07.2021 року, Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області 20.05.1997 року був зареєстрований шлюб ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , актовий запис №166;

- відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті ОСОБА_9 , а саме: відповідно до витягу від 15.07.2021 року, Новокодацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 26.06.2020 року була зареєстрована смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис про смерть №961, що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також позивач надала суду копії фотокарток, на яких, за поясненнями представника позивача, зображені померлий батько позивача – ОСОБА_10 та його рідна сестра – померла ОСОБА_9 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , показала, що вона є подругою позивача та була сусідкою померлій ОСОБА_38 . У них були дружні відносини, вони жили разом. Позивач є єдиною племінницею померлої ОСОБА_9 , про що їй відомо з дитинства. Вони з позивачем дружать все життя з самого дитинства. Тітка позивача не мала своїх дітей. Свідок не знає хто такі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Також свідок показала, що вона не спілкувалась із померлою ОСОБА_9 , оскільки вона була специфічною людиною, а про її смерть їй стало відомо від позивача.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , показав, що з 1984 року знайомий із позивачем та йому було відомо, що у неї є тітка, якою була ОСОБА_9 . Позивач приїжджала до тітки, з якою свідок проживав в одному будинку до 1996 року.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , показала, що з ОСОБА_39 вона перебуває у дружніх відносинах та йому відомо, що ОСОБА_5 є зведеним братом позивача, вони спілкуються. Свідок показала, що вони з позивачем є родичами та вона є єдиною дитиною у роду, інших дітей немає. Померла ОСОБА_9 є рідною тіткою позивача. Також свідок надала для огляду світлини з родинних свят, на які також ходила померла ОСОБА_9 . При цьому сама померла ОСОБА_9 ні з ким не спілкувалась, бо не бажала з кимось жити, але родинні свята завжди відвідувала. Про смерть ОСОБА_9 вона дізналась від позивача.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , показав, що він знайомий з позивачем та з ОСОБА_5 , оскільки вони є родичами з боку дружини. Свідок спілкується з ними, бо вони є родичами. Також він був знайомий і з померлою ОСОБА_9 , бо вони разом святкували дні народження, родинні свята. Свідок показав, що він не знайомий з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та не знає, хто вони є. Проте ОСОБА_3 є племінницею померлої ОСОБА_9 по лінії батька, бо батько позивача – це рідний брат померлої ОСОБА_9

Померла ОСОБА_9 була власником квартири АДРЕСА_9 . Це підтверджується копією листа КП «ДМБТІ» ДМР від 09.11.2020 року №13171, за змістом якого станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_2 , містяться відомості про право спільної власності, що належить: ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (вказано російською мовою) на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.08.1996 року, виданого виконкомом міської ради народних депутатів, згідно з розпорядженням №5/586-96, зареєстровано в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №286п за реєстровим номером №81.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого на підставі розпорядження від 01.08.1996 року №5/586-96, квартира АДРЕСА_1 , дійсно належить на прав спільної власності ОСОБА_9 та ОСОБА_12 (вказано російською мовою).

З матеріалів спадкової справи №54/2020 видно, що із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Царейкіна М.С. звернулись: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , як племінник померлої ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_40 як двоюрідний онук померлої ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_16 , позивач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як племінниця померлої ОСОБА_9 – ІНФОРМАЦІЯ_17 .

За поясненнями представника позивача, приватний нотаріус роз`яснив позивачу, що їй необхідно підтвердити родинні відносини з померлою спадкодавцем ОСОБА_9 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав від 08.03.2023 року, на спірну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване право власності 21.12.2022 року за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 139, виданого 21.12.2022 року, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Шрамова Вікторія Миколаївна.

Також в Державному реєстрі речових прав зареєстровані відомості про реєстрацію права власності 19.10.2022 року за ОСОБА_26 на підставі договору купівлі-продажу серії ААР №530794, виданого 16.02.1999 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Н.Д.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65207734 від 21.10.2022 року, державний реєстратор: Рогач Т.В., виконавчий комітет П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області.

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи №2648788012020, наданих державним реєстратором Рогач Т.В., 19.10.2022 року до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на підставі договору купівлі-продажу серії ААР №530794, виданого 16.02.1999 року, укладеного між ОСОБА_41 , ОСОБА_42 (продавці) та ОСОБА_26 (покупець) про відчуження квартири АДРЕСА_1 , звертався ОСОБА_26 .

Відповідно до матеріалів нотаріальної справи по посвідченню договору купівлі-продажу від 21.12.2022 року, реєстровий №139, укладеного між ОСОБА_26 , РНОКПП НОМЕР_3 (продавець) та ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 (покупець), щодо квартири АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Шрамовою В.М. був нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири від 21.12.2022 року, укладений між ОСОБА_26 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на свій розсуд (ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, далі – ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з п. 2, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно до п. 1, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, зокрема, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ст. ст. 1220, 1223 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частиною 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1262, ч. 3 ст. 1266 ЦК України, у  другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частин 1, 3, 5 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно – за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами, встановленими ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням викладених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого – вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Частиною 1 ст. 48 ЦПК України передбачено, що  сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За приписами частин 2, 3 ст. 51 ЦПК України,  якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.  Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Аналіз викладених вище норм дає суду підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушені. При цьому така особа самостійно визначає іншу особу (відповідача), що порушила її права або охоронювані законом інтереси. Судовий захист забезпечується судом винятково в разі, якщо він встановить, що права, свободи чи інтереси особи, що звернулася до суду, були порушені особою (особами), визначеними позивачем в якості відповідача (відповідачів).

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови – підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, – належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, постанова Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №705/3876/18). За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1, 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до змісту п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009 року, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову.

Згідно з частинами 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України,  показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз викладених вище норм та обставин справи дає суду підстави для висновку, що позивач довела належними та допустимими доказами факт того, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Савлуки, Базарського району, Житомирської області, є рідною тіткою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Дніпропетровська.

Тому позовні вимоги в частині встановлення факту родинних відносин позивача з померлою ОСОБА_9 як племінниці та тітки є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи та підлягають задоволенню.

Водночас в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Так, під час судового розгляду справи судом було встановлено, що позивач – ОСОБА_3 є спадкоємцем за законом другої черги за правом представлення після смерті тітки ОСОБА_9 . Водночас станом на 21.12.2022 року зареєстрованим власником спірної спадкової квартири є третя особа-2 – ОСОБА_6 , яка не визначена позивачем як відповідач по справі та до неї не звернуті будь-які позовні вимоги. Натомість визначені позивачем відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неналежними відповідачами щодо позовної вимоги про визнання права власності на спірне спадкове майно – квартиру АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що належним відповідачем щодо цієї позовної вимоги є власник спірного майна – ОСОБА_6 . Факт того, що власником спірного майна є ОСОБА_6 , а не померла ОСОБА_9 , судом було встановлено у ході дослідження письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, після чого до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, була залучена ОСОБА_6 . При цьому протягом судового розгляду справи від учасників справи до суду не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про залучення співвідповідача.

Суд відхиляє як безпідставні твердження представників позивача про те, що право власності на спірну квартиру перейшло від померлої ОСОБА_9 до інших власників, зокрема до ОСОБА_26 , на підставі підробленого договору купівлі-продажу, оскільки сторона позивача не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень, а встановлення чи спростування таких фактів не становить предмет доказування у справі, що розглядається. Отже, судом було встановлено, що спірна квартира вибула зі складу спадкової маси, а її власником станом на 21.12.2022 року є ОСОБА_6 .

Тому позовні вимоги в частині визнання права власності на спірну спадкову квартиру задоволенню не підлягають.

З приводу вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно з ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що порядок повернення судового збору регламентований, зокрема ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787.

Відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

 Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п. 5, п. 10 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за №650/24182, повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

Так, позивач сплатила судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у загальному розмірі – 7793,00 грн (6885,00 грн + 908,00 грн = 7793,00 грн), та немайнового характеру у розмірі 908,00 грн, на загальну суму 8701,00 грн. Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог та з урахуванням визнання позовних вимог, з відповідача-1 на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (908 : 2 = 454,00 грн), а з відповідача-2 на користь позивача – у розмірі 227,00 грн (454 : 2 = 227,00 грн), інші частину судового збору у розмірі 227,00 грн – повернути позивачу з Державного бюджету України.

Також суд зазначає, що позивач сплатила судовий збір за подання до суду заяв про забезпечення позову та про забезпечення доказів, а саме: у розмірі 454,00 грн – за подання заяви про забезпечення позову (ухвалою суду від 14.05.2021 року заяву про забезпечення позову було повернуто позивачу), у розмірі 536,80 грн – за подання повторної заяви про забезпечення позову (ухвалою суду від 13.03.2023 року заяву про забезпечення позову повторно було повернуто позивачу; ухвалою суду від 24.03.2023 року заяву про забезпечення позову було задоволено частково), у розмірі – 536,80 грн – за подання до суду заяви про забезпечення доказів (ухвалою суду від 29.03.2024 року заяву представника позивача про забезпечення доказів було задоволено повністю). Вказані заяви стосуються позовної вимоги майнового характеру, у задоволенні якої судом було відмовлено, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1073,60 грн (536,80 грн х 2 = 1073,60 грн) за їх подання позивачу не відшкодовується.

При цьому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 454,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, повернутої ухвалою суду від 14.05.2021 року, може бути повернутий на користь позивача за її клопотанням в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір», та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме: встановити факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Савлуки, Базарського району, Житомирської області, є рідною тіткою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Дніпропетровська, а у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі положень ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з урахуванням визнання відповідачем-2 позовних вимог, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача-1 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору 454,00 грн, з відповідача-2 – 227,00 грн, а іншу частину судового збору у розмірі 227,00 грн повернути позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 142, 206, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Царейкін Михайло Самуїлович, ОСОБА_6 , про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Савлуки, Базарського району, Житомирської області, є рідною тіткою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Дніпропетровська.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_10 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; остання відома адреса місця реєстрації на території України: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_11 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_12 ; РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; остання відома адреса місця реєстрації на території України: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_11 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 227,00 грн (двісті двадцять сім гривень 00 копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути позивачу – ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; остання відома адреса місця реєстрації на території України: АДРЕСА_11 ; РНОКПП НОМЕР_11 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір у розмірі 227,00 грн (двісті двадцять сім гривень 00 копійок) (квитанція від 05.04.2021 року №31687731 на суму 908,00 грн міститься в матеріалах цивільної справи №203/1291/21).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення  до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 15.04.2024 року.

Суддя                                         Ф.М. Ханієва