Справа № 2а-277/10/1570
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.
при секретарі судового засідання: Мануліковій О.О.
за участю сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача (представник) - Фурманюк С.П. (за довіреністю)
від третьої особи (представник) - не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси, за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець»про визнання відмови у відшкодуванні шкоди незаконною, зобов’язання відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та відшкодувати їй шкоду, заподіяну як працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси, за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець»про визнання відмови у відшкодуванні шкоди незаконною, зобов’язання відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та відшкодувати їй шкоду, заподіяну як працівникові внаслідок ушкодження здоров’я.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що 24 травня 1991 року по дорозі на роботу до Одеського заводу поршневих кілець позивач потрапила під автомобіль внаслідок чого вона отримала черепно-мозкову травму, що в подальшому обумовило втрату нею працездатності до 35 %. Вказаний факт був зафіксований Одеським заводом поршневих кілець актом про нещасний випадок Н -1 від 02.03.1992 року. Починаючи з липня 1993 року ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»виплачувало позивачу доплату до пенсії, відповідно до наказів по підприємству. Після заснування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, усі документи нещасного випадку були передані до відповідача, проте відповідачем було відмовлено у прийнятті цих документів, оскільки акт про нещасний випадок був складений всупереч діючому на той час Положенню про розслідування на облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого 13.08.1982 року за № 11-6 постановою Президії ВЦСПС. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, що послугувало причиною звернення до суду з дійсним позовом.
В судовому засіданні позивач позов підтримала в повному обсязі та просила задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що нещасний випадок, на який посилається позивач не може вважатися страховим. Акт про нещасний випадок був складений та оформлений третьою особою з порушенням Положення про розслідування на облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого 13.08.1982 року за № 11-6 постановою Президії ВЦСПС, мало того, третьою особою не був наданий відповідачу оригінал вказаного акту, тому дії відповідача щодо у відмові прийняття вказаних документів та відшкодування шкоди позивачу, заподіяну як працівникові внаслідок ушкодження здоров’я є правомірними та законними.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. Письмові пояснення по справі представник третьої особи суду не надав, на виконання ухвали суду від 23.06.2010 року представником третьої особи були надані документи щодо ОСОБА_1
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 працювала на Одеському заводі поршневих кілець токарем, що підтверджено трудовою книжкою (а.с. 109-112).
24 травня 1991 року по дорозі на роботу до Одеського заводу поршневих кілець позивач потрапила під автомобіль внаслідок чого вона отримала черепно-мозкову травму, що в подальшому обумовило втрату нею працездатності до 35 %, що підтверджується відповідними довідками (а.с. 118-122). Вказаний факт був зафіксований Одеським заводом поршневих кілець актом про нещасний випадок Н -1 від 02.03.1992 року (а.с. 116-117).
За заявою позивачки (а.с. 105), починаючи з липня 1993 року ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»виплачувало позивачу доплату до пенсії, відповідно до наказів по підприємству (а.с. 108, 114,117). Вказані доплати здійснювались третьою особою до листопада 2006 року.
Судом встановлено, що 16 листопада 2006 року третя особа намагалась передати документи ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси, про що був складений акт прийняття-передачі особистих справ потерпілих на виробництві (а.с. 124), проте відповідачем було відмовлено у прийнятті цих документів через відсутність оригіналу акту про нещасний випадок, що не спростовувалось представником відповідача.
Судом встановлено, що позивач також звернулась до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси із заявою від 19.02.2007 року з проханням повідомити про причини відмови у прийнятті документів (а.с. 13-14). На цю заяву відповідачем була надана відповідь від 22.02.2007 року № 04/45 (а.с. 5) позивачу про те, що документи не прийняті, оскільки акт по формі Н-1 від 02.03.1992 року складений з порушенням діючого на той час Положення про розслідування на облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого 13.08.1982 року за № 11-6 постановою Президії ВЦСПС, а саме: п. 1.2 цього положення передбачає, що розслідуванню та обліку належать нещасні випадки, які настали по дорозі на роботу або з роботи на транспорті підприємства, що не мало місце у розглядаємому випадку, тому вказаний випадок не є пов’язаним з виробництвом.
Суд неодноразово запитував у третій особи щодо наявності оригіналу акту про нещасний випадок, проте суду не було надано відповіді чи є оригінал такого акту у наявності або ні, якщо не має, то з яких причин.
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, та досліджені докази, які є в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(надалі –Закон).
Відповідно до ст.2 вказаного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством
України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону передача документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання, а також розміри цієї виплати та послуг здійснюється підприємствами Фонду соціального страхування від нещасних випадків по акту. Форма акта, перелік документів, а також строк передачі встановлюються Фондом.
Судом встановлено, що нещасний випадок стався із позивачем 24 травня 1991 року, який був зафіксований третьою особою актом про нещасний випадок Н -1 від 02.03.1992 року.
Також судом встановлено, що 16 листопада 2006 року третя особа намагалась передати документи ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси, про що був складений акт прийняття-передачі особистих справ потерпілих на виробництві (а.с. 124), проте відповідачем було відмовлено у прийнятті цих документів через відсутність оригіналу акту про нещасний випадок, що не спростовувалось представником відповідача.
Також відповідачем було відмовлено й позивачу у прийнятті документів (а.с. 13-14), з підстав того, що акт по формі Н-1 від 02.03.1992 року складений з порушенням діючого на той час Положення про розслідування на облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого 13.08.1982 року за № 11-6 постановою Президії ВЦСПС, а саме: п. 1.2 цього положення передбачає, що розслідуванню та обліку належать нещасні випадки, які настали по дорозі на роботу або з роботи на транспорті підприємства, тому вказаний випадок не є пов’язаним з виробництвом.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та дослідивши у сукупності докази по справі, суд приходить до висновку що відмова відповідача у прийнятті документів та у відшкодуванні шкоди на підставі поданих документів є правомірною, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, відповідно до ст. 2 Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством
України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Позивач вважає, що вона має право на отримання відшкодування шкоди встановленого законодавством СРСР. Отже, виходячи зі змісту ст. 2 Закону забезпечення цього права повинно бути реалізовано у відповідності до вимог цього Закону.
Відповідно до ст. 35 Закону, для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Згідно зі ст. 37 Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може
відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце: 1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку. Також Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому,
якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Як встановлено у судовому засіданні оригінал акту про нещасний випадок, як того вимагає ст.35 Закону, відповідачу не був наданий.
Відповідно до ст. 13 Закону підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що із копії акту про нещасний випадок, яка була надана відповідачу вбачається, що цей акт був складений всупереч діючому на той час Положенню про розслідування на облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого 13.08.1982 року за № 11-6 постановою Президії ВЦСПС, а саме: п. 1.2 цього положення передбачає, що розслідуванню та обліку належать нещасні випадки, які настали по дорозі на роботу або з роботи на транспорті підприємства, в той час, як нещасний випадок стався з позивачкою по дорозі на роботу з вини стороннього автомобілю.
Відповідно до положень ст.ст. 26, 27 Закону, контроль за своєчасністю та об’єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці і Фонд відповідно до їхньої компетенції.
Згідно зі ст. 37 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Тому, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у прийнятті документів у відшкодуванні шкоди на користь позивачу.
Враховуючи, що відмова відповідача у прийнятті документів та у відшкодуванні шкоди на підставі поданих документів була правомірною, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для зобов’язання відповідача у прийнятті документів ОСОБА_1, які надавалися відповідачу третьою особою і позивачем, та у відшкодуванні її шкоди, заподіяної як працівникові внаслідок ушкодження здоров’я.
В свою чергу суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до ст. 14 Закону нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових
обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади. Однак, вказана стаття Закону передбачає, що в окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком.
Тому, визнання у судовому порядку відмови відповідача у прийнятті пакету документів, який надавався третьою особою 16.11.2006 року та позивачем разом із заявою від 19.02.2007 року правомірною, не позбавляє права позивача, за наявності інших підстав (іншого пакету документів) звернутися до відповідача з проханням проведення страхових виплат.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
З огляду на викладене, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та керуючись ст.ст. 2,4,71, 86, 158-163, 254 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Малиновському районі м. Одеси, за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець»про визнання відмови у відшкодуванні шкоди незаконною, зобов’язання відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та відшкодувати їй шкоду, заподіяну як працівникові внаслідок ушкодження здоров’я –відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений20 жовтня 2010 року .
/
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко