Справа № 143/255/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року   м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023020060000044, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.02.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

Встановив:

На розгляді Погребищенського районного суду Вінницької області знаходяться матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

07.05.2024 від прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 до канцелярії суду надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 21.12.2023 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою включно до 17.02.2024 року з можливістю внесення застави та виконанням покладених на нього обов`язків, який неодноразово продовжувався ухвалами суду, востаннє від 27.03.2024.

Обираючи та продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд погодився із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, судом було ураховано, що ОСОБА_4 був раніше неодноразово засудженим, востаннє 25.07.2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 5 ст. 407 КК України до позбавлення волі строком 5 років, на підставі ст. 75 КК України від відбування основного покарання звільнений з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просить задовольнити клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив суд обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, покликаючись на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом. Проте, на його думку, прокурор не навів обгрунтованих доводів на підтвердження того, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та унеможливить настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також відзначив, що на даний час потерпілій ОСОБА_6 відшкодовано завдану злочином матеріальну та моральну шкоду, а тому відпав ризик можливого незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу. Крім того, на думку захисника, необгрунтованими є доводи сторони обвинувачення щодо можливого незаконного впливу обвинуваченого на свідків чи переховування від суду. Також зосередив увагу суду на тій обставині, що інкриміноване обвинуваченому діяння слід кваліфікувати за ст.190 КК України, а не ч.2 ст.289 КК України. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та підтримав позицію обвинуваченого щодо обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 21.12.2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17.02.2024 року. Визначено розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, що складає 107360 грн. У разі внесення застави покладено на останнього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Ухвалою суду від 27.03.2024 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб – до 25.05.2024 з можливістю внесення застави та виконанням покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України  за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно із ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

За змістом ст. 199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строків тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та судовим розглядом зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Відтак, розглядаючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд насамперед виходить із необхідності запобігання ризикам, визначеним пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, суд ураховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, суть, зміст та кількість обумовлених в клопотанні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, високу ймовірність їх настання, особу обвинуваченого, який ніде не працює, постійного заробітку не має, а отже не обтяжений соціальними зв`язками та відповідальністю, а також достатньо обґрунтований, на думку суду, ризик продовження чи повторення ним протиправної поведінки з огляду на ту обставину, що останній раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, зокрема, проти власності, має не зняту та непогашену судимість, а також недотримання обвинуваченим умов застосованого до нього попереднього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Також суд вважає достатньо вмотивованими доводи сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, вчиненого впродовж встановленого судом іспитового строку, може переховуватися від суду.

Крім того, зважаючи на наведені в клопотанні прокурора обставини, вочевидь не виключається можливість незаконного впливу ОСОБА_4 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, так як йому відоме місце їх перебування.

За таких обставин ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України,  ураховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, не зменшилися і продовжують існувати.

Разом із тим, суд ураховує, що введення в Україні воєнного стану також є однією із обставин, що сама по собі свідчить про існування ризику можливого ухилення обвинуваченого від суду.

Суд погоджується із доводами сторони захисту, що з огляду на ті обставини, що потерпілій ОСОБА_6 на даний час відшкодовано заподіяну шкоду та вона вже була допитана судом, відпав один із ризиків, а саме ймовірність незаконного впливу обвинуваченого на потерпілу, однак, ураховуючи сукупність наведених вище інших ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, такі аргументи самі по собі не можуть істотно вплинути на результати вирішення клопотання прокурора.

Водночас, суд вважає неприйнятними доводи сторони захисту щодо необхідності врахування при розгляді даного клопотання прокурора тієї обставини, що інкриміноване обвинуваченому діяння слід кваліфікувати за ст.190 КК України, а не ч.2 ст.289 КК України, позаяк окреслене питання суд має вирішити у нарадчій кімнаті, надавши оцінку всім доказам у ії сукупності та взаємозв`язку, при постановленні вироку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наведеним у клопотанні ризикам та не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.

В силу положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та з урахуванням майнового стану обвинуваченого, суд вважає, що у даному випадку необхідно визначити заставу у межах, окреслених в п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, в розмірі тридцяти п`яти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 105980 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 177, 199, 331, 334, 369 КПК України, суд –

Ухвалив:

Клопотання прокурора Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Федорівка Шаргородського району Вінницької області, жителю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 липня 2024 року включно.

Визначити заставу в розмірі 105980 (сто п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., після внесення якої обвинувачений ОСОБА_4 звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави, та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Покласти на ОСОБА_4 у разі внесення застави обов`язки: прибувати на перші виклики до суду; не відлучатися без дозволу суду із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із потерпілою, свідками у даному кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Копію ухвали вручити прокурору та направити іншим учасникам процесу.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Суддя