КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.03.2024,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 08.03.2024 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.114-1 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 06.05.2024 включно.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що на даний час обвинуваченим висунута обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.114-1 КК України. Також є достатньо підстав вважати, що обвинувачені зможуть ухилитися від суду, на що вказують такі обставини як характер протиправних дій, в яких вони обвинувачуються та їх мотиви; тяжкість покарання, яке їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні даного злочину, який є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України. Крім того існує велика ймовірність того, що обвинувачені, перебуваючи на волі, зможуть незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Також судом враховано дані про особу обвинувачених, зокрема їх вік, місце реєстрації та стан здоров`я.

Захисник ОСОБА_8 подав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою та задовольнити клопотання сторони захисту про скасування останньому запобіжного заходу.

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду. Зазначає, що судом розпочато підготовче засідання та вирішено клопотання сторони обвинувачення у кримінальному провадженні з відомостями, які містять державну таємницю, за відсутністю відповідного допуску, чим порушено правила підсудності і відповідно ухвалено рішення незаконним складом суду. Вказує, що судом не роз`яснено право на колегіальний розгляд, а також порушено право ОСОБА_6 на захист. Стверджує, що в ухвалі не зазначено жодного переконливого аргументу на користь сторони обвинувачення про те, що заявлені процесуальні ризики не зменшились чи з`явились нові ризики. Крім того наголошує, що судом не враховано критичного стану здоров`я ОСОБА_6 та наявності у нього тяжких хвороб, несумісних з утриманням під вартою, зокрема наявність онкологічного захворювання 4 стадії.

Захисник ОСОБА_9 подала в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з обов`язковим носінням електронного засобу контролю.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувальний акт було подано з порушенням правил підсудності до суду, в якому відсутні судді та приміщення для розгляду кримінальних проваджень, в яких містяться відомості, що містять державну таємницю. Також вказує, що з тексту вступної та резолютивної частини ухвали про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою вбачається, що суд не дотримався вимог ст. 196 КПК України. Стверджує, що викладення лише вступної та резолютивної частини судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є таким, що не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Конституції України, які місять норми про виключно мотивоване судове рішення, як на єдину підставу для тримання особи під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).

Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.

Приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Також судом першої інстанції враховано дані про особу обвинувачених та тяжкість пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також стадію судового розгляду.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про відсутність ризиків, які стали підставою для продовження тримання під вартою, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.

Доводи апеляційних скарг захисників про порушення правил підсудності та незаконний склад суду першої інстанції не можуть бути розглянуті апеляційним судом, оскільки виходять за межі апеляційного розгляду, встановлені ст.422-1 КПК України, яка визначає порядок перевірки апеляційним судом ухвал суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини другої вказаної статті апеляційний суд перевіряє лише обставини, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, та вправі витребувати з суду першої інстанції лише клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою і ухвалу про продовження строку тримання під вартою.

Вказані документи витребувані судом апеляційної інстанції, однак вони не містять відомостей, на підставі яких апеляційний суд міг надати оцінку доводам щодо дотримання правил підсудності та законності складу суду.

Подібні доводи можуть бути розглянуті апеляційним судом лише під час розгляду апеляційних скарг на рішення суду, яким закінчується провадження в суді першої інстанції, коли у розпорядження апеляційного суду надаються усі матеріали кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.03.2024, якою продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 06.05.2024 включно, - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_________________ _________________ _________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3