КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 753/3884/24 Головуючий у 1 інстанції: Просалова О.М.

Провадження №33/824/2194/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.

11 квітня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працює слюсарем ДП «КБТЗ», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 29 березня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року та ухвалити нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі зазначає, що в матеріалах справи достатньо доказів вини ОСОБА_2 , а суд першої інстанції проігнорував пояснення ОСОБА_1 у судовому засіданні та інші письмові докази

Наполягає на тому, що на диску із аудіо та відеозаписом конфлікту чітко видно та чутно характер висловлювань ОСОБА_2 на адресу потерпілої.

Крім того, ОСОБА_1 було долучено дві постанови Дарницького районного суду м. Києва відносно ОСОБА_2 як доказ того, що це не перший випадок домашнього насильства з ого боку по відношенню до ОСОБА_1 .

Як характеризуючі було надано докази на підтвердження того, що потерпіла є пенсіонеркою та інвалідом по зору, проте вказане не було враховано судом першої інстнації.

У судовому засіданні ОСОБА_1 представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати. Притягнути до відповідальності ОСОБА_2

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення апелянта та її представника дослідивши наявні в справі докази, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з протоколом, ОСОБА_2 , 04.02.2024 о 19 годині 46 хвилин, за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння повторно вчинив відносно своєї тещі психологічне та економічне домашнє насильство, а саме висловлювався нецензурною лайкою та виганяв з квартири, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 2 КУпАП.

Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 172-3 ч. 2 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б могли підтвердити факт вчинення ОСОБА_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 2 КУпАП, оскільки в них наявні лише протокол про адміністративне правопорушення, заява ОСОБА_1 та копія ТЗП серії АА №427253. Також суддя дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 не вбачаються ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як вчинення насильства в сім`ї, оскільки обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом та не доведені доказами.

Апеляційний суд вважає, що висновок суду про недоведеність вини ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та обсягу доказів, що містяться в матеріалах справи.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши у чіткій відповідності з встановленою законом процедурою наявність усіх складових адміністративного правопорушення, зобов`язана скласти протокол, в якому в обов`язковому порядку має бути зазначена суть адміністративного правопорушення, тобто у даному випадку дії особи, які відповідають диспозиції частині другій статті 173-2 КУпАП та утворюють об`єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.

Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.

Частиною першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Частина друга статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, домашнє насильство характеризується такими ознаками як: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

З аудіо- та відеозапису події, який міститься в матеріалах справи, неможливо достовірно встановити яких саме подій стосується записане відео та з приводу чого виник конфлікт, записаний на аудіо.

Сама по собі розмова між учасниками конфлікту, зокрема безпосередньо між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підвищених тонах автоматично не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та неспростовним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення.

Апеляційний суд виходить з того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мав місце конфлікт, що визнає ОСОБА_2 , проте він не містив ознак домашнього насильства у відношенні до потерпілої ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Зокрема, у ОСОБА_2 не було умислу на заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої та/або її економічній безпеці.

У даному випадку дійсним є лише той факт, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка є його тещею, відсутнє. Проте зазначена обставина не дає підстав для ставлення у вину ОСОБА_2 кожного випадку виникнення конфлікту між ними як вчинення домашнього насильства.

Тому суд апеляційної інстанції та відхиляє доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, стосовно того, що в матеріалах справи містяться достатні докази, які б доводили вину ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за критерієм «поза розумним сумнівом».

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду викладені у постанові і були б підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Такі доводи апелянта мають формальний характер та висновків суду щодо відсутності в ОСОБА_2 вини у вчиненні вказаного правопорушення не спростовують.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколах обставин, розглянувши справу на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, недостатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином мотивованою.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі відсутні достатні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства та відсутності в ого діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 20 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Д.Р. Гаращенко