Справа №766/12835/16-к

н/п 1-кс/766/579/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану, -

встановив:

Слідчий СВ ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану, в якому просить: відновити матеріали кримінального провадження №12016230020003629 від 04.10.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України, втрачених в умовах воєнного стану, по копіям документів, у тому числі не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у прокурора, слідчого, суді та в системі ЄРДР, а саме:

-        повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 07.12.2016 на 2 арк.;

-        постанова про оголошення в розшук підозрюваного від 05.12.2016 на 1 арк.;

-        постанова про зупинення досудового розслідування від 12.12.2016 на 1 арк.

В обґрунтування клопотання зазначила, що СВ ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області розслідувалося кримінальне провадження №12016230020003629 від 04.10.2016 за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 без передбаченого законом дозволу, придбав предмет, який відповідно до висновку експерта № 103-БЗ від 23.11.2016, виданого Херсонським НДЕКЦМВС України є гладко ствольною короткоствольною вогнепальною зброєю – 9 мм самозарядним пістолетом «STALKER – MOD.914-S» № НОМЕР_1 , виготовленим заводським способом (виробництва фірми «ATAK ARMS LTD», Туреччина) зі стволом переробленим саморобним способом, який він незаконно зберігав на другому поверсі у шухляді за місцем свого мешкання до моменту виявлення та вилучення з незаконного обороту працівниками поліції в ході санкціонованого обшуку,який мав місце 16.11.2016 в період часу з 10:10 до 14:00, за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того, ОСОБА_4 незаконно придбав ємність з полімерного матеріалу, білого кольору, з безбарвною рідиною, яка згідно висновку експерта № 578-НР від 30.11.2016, виданого Херсонським НДЕКЦ МВС України, є прекурсором – ангідрид оцтової кислоти, маса якого, становить 0,350 г., яку він незаконно зберігав на кухні за взуттєвою тумбочкою, до моменту вилучення з незаконного обігу співробітниками поліції в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце 16.11.2016 в період часу з 10:10 до 14:00. Крім того, у ході проведення подальшого обшуку за зазначеною адресою у подвір`ї, у складеній один на одну тротуарній плитці виявлено медичний шприц, градуйований 20 мл. та флакон, в яких знаходиться прозора безбарвна рідина, яка згідно висновку експерта № 577-НР від 29.11.2016, виданого Херсонським НДЕКЦ МВС України, є прекурсором – ангідрид оцтової кислоти, загальна маса якого, становить 82,20 г., яку він незаконно зберігав, до моменту вилучення з незаконного обігу співробітниками поліції в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце 16.11.2016 в період часу з 10:10 до 14:00.

Окрім того, ОСОБА_4 незаконно придбав при невстановлених досудовим слідством обставинах, ємність з полімерного матеріалу, на поверхні якої знаходяться нашарування речовину коричневого кольору, яка згідно висновку експерта № 578-НР від 30.11.2016, виданого Херсонським НДЕКЦ МВС України, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – концентрат із макової соломи, маса якого в перерахунку на суху речовину, становить 0,061 г., яку він незаконно зберігав на кухні за взуттєвою тумбочкою, до моменту вилучення з незаконного обігу співробітниками поліції в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце 16.11.2016 в період часу з 10:10 до 14:00. Крім того, у ході проведення подальшого обшуку за зазначеною адресою у подвір`ї, у складеній одна на одну тротуарній плитці виявлено металеву коробку, в якій міститься згорток із плівки, всередині якого міститься в`язка речовина темно-коричневого кольору, яка згідно висновку експерта № 576-НР від 25.11.2016, виданого Херсонським НДЕКЦ МВС України, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – концентрат із макової соломи, маса якого в перерахунку на суху речовину, становить 8,064 г., яку він незаконно зберігав, до моменту виявлення та вилучення з незаконного обігу співробітниками поліції в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце 16.11.2016 в період часу з 10:10 до 14:00.

Окрім того, ОСОБА_4 незаконно придбав при невстановлених досудовим слідством обставинам 38 таблеток, які згідно висновку експерта № 574-НР від 25.11.2016, виданого Херсонського НДЕКЦ МВС України, містять діючу речовину дифенгідраміну (димедрол) - сильнодіючий лікарський засіб, загальна маса діючої речовини - дифенгидрамина (димедролу) становить 1,8724 г., які він незаконно зберігав з метою збуту, на кухні в тумбочці, до моменту вилучення з незаконного обігу співробітниками поліції в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який мав місце 16.11.2016 в період часу з 10:10 до 14:00.

В скоєні кримінального правопорушення (злочина) передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України обґрунтовано підозрюються:

1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Херсону, українець, громадянин України, із вищою освітою, не одружений, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий.

«07» грудня 2016 року ОСОБА_4 , було повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України.

Досудове розслідування проводилось слідчими СВ ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонькій області.

Процесуальне керівництво здійснювалось прокурорами Херсонської окружної прокуратури Херсонської області.

Відповідно до Статуту Організації Об`єднаних Націй, підписаного 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН) до складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу. Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями – № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, – установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та

7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі – Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 2 березня 1999 року № 42–ФЗ). Відповідно до статей 2 – 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 – 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132–134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

В порушення вимог Статуту Організації Об`єднаних Націй, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями – № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, 24 лютого 2022 року о 5 годині президентом російської федерації надано наказ про повномасштабне вторгнення на територію України.

В подальшому цього ж дня Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військових штабах і складах ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна в тому числі на території м. Херсон.

З 24.02.2022 збройні формування російської федерації, порушуючи встановлений Конституцією України порядок, здійснили збройну агресію, після чого 03.03.2022 окупували м. Херсон яка постійно перебувала під контролем збройних формувань. В подальшому збройними формуваннями держави-агресора захоплено адміністративні будівлі м. Херсон.

Розслідування зазначеного кримінального провадження - це постійно триваючий процес, пов`язаний із проведенням великої кількості слідчих (розшукових) дій спрямованих на отримання (збирання) доказів, перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні.

Матеріали кримінального провадження №12016230020003629 від 04.10.2016, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 , за ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 263 КК України до початку повномасштабної агресії рф перебували в приміщенні ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

З початку повномасштабного вторгнення з 03.03.2022 м. Херсон перебували під постійним контролем збройних формувань рф, у зв`язку з чим, матеріали кримінального провадження не були евакуйовані на підконтрольну територію України, після деокупації м. Херсон, 11.11.2022 року матеріали кримінального провадження в приміщенні ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Філатова, 30, були відсутні.

Відновлення матеріалів вищезазначеного кримінального провадження необхідне для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підозрюваного, а також обставин, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надання їм належної правової оцінки та забезпечення прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

В судове засідання слідча не з`явилася, надала заяву про розгляд клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження без її участі.

Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів у відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК Українине здійснювалось у зв`язку із неприбуттям в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді вказаного вище клопотання.

Вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану, надзвичайного стану» від 14.04.2022 року №2201-IX КПК України доповнено статтею 615-1, якою передбачено порядок відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 615-1 КПК України, відновленню підлягають втрачені матеріали кримінального провадження, яке не завершилося направленням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності до суду, а також матеріли кримінального провадження, в якому обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили.

За вимогами ч. 2 ст. 615-1 КПК України матеріали кримінального провадження, не направлені з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності до суду, а також матеріли кримінального провадження, в якому обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності направлено до суду, проте підготовче судове засідання не відбулося; судовий розгляд розпочато, проте рішення суду за результатами його розгляду не ухвалено; судом ухвалено рішення, проте воно не набрало законної сили, підлягають відновленню за рішенням слідчого судді, суду у разі надходження клопотання від прокурора або від слідчого чи дізнавача, погодженого з прокурором, або від сторони захисту чи потерпілого, або за власною ініціативою суду, за умови наявності витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, або постанови про початок досудового розслідування, винесеної у порядку, передбаченому статтею 615 цього Кодексу, або ухвали про призначення судового розгляду, наявних у цьому кримінальному провадженні відповідних матеріалів фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інших носіїв інформації, а також копій документів, засвідчених з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.

У клопотанні зазначаються: 1) обставини втрати матеріалів кримінального провадження; 2) місцезнаходження копій документів кримінального провадження або відомостей щодо них; 3) перелік документів та інших матеріалів, відновлення яких прокурор, слідчий, дізнавач, сторона захисту чи потерпілий вважає необхідним; 4) мета відновлення документів та інших матеріалів; 5) особи, яким повідомлено про підозру (за наявності); 6) особи, які брали участь у кримінальному провадженні, із зазначенням їхнього статусу у такому провадженні; 7) перелік слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, проведених у кримінальному провадженні. До клопотання про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження додаються документи або їх копії, у тому числі не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у прокурора, слідчого, дізнавача, сторони захисту чи потерпілого, за умови їх засвідчення кваліфікованим електронним підписом (ч. 4 ст. 615-1 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 615-1 КПК України, на підставі зібраних і перевірених матеріалів слідчий суддя постановляє ухвалу про відновлення матеріалів втраченого кримінального провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи (а саме їх копії), слідчий суддя, приходить до висновку, що матеріали кримінального провадження втрачено, а відновлення таких необхідне для захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, оцінюючи сукупність наданих доказів, та вважає, що вказані підстави є достатніми для відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Керуючись ст. ст. 369-372, 615-1 КПК України, слідчий суддя, -

постановив:

Клопотання слідчого СВ ВП №2 ХРУП ГУНП в Херсонській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження в умовах воєнного стану – задовольнити.

Відновити втрачені матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016230020003629 від 04.10.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 321 КК України, по копіям документів, що збереглися, а саме:

- повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 07.12.2016 на 2 арк.;

- постанова про оголошення в розшук підозрюваного від 05.12.2016 на 1 арк.;

- постанова про зупинення досудового розслідування від 12.12.2016 на 1 арк.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1