ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 536/1767/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/814/1854/23

Провадження № 51 - 7569 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

його захисника адвоката ОСОБА_7 ,

представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170540000269 від 08 серпня 2021 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року за ст. 185 частинами 1, 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

за ст. 115 ч. 1 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката

ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від

03 березня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року, більш суворим покаранням за цим вироком

ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 03 березня

2023 року.

На підстав ст. 72 КК України у строк покарання ОСОБА_6 зараховано попереднє ув`язнення з 17 серпня 2021 року по 13 вересня 2021 року та строк відбування покарання в виді позбавлення волі за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2021 року з 14 вересня

2021 року по 02 березня 2023 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 686 гривень 48 копійок процесуальних витрат за проведення судової експертизи.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 05 серпня 2021 року приблизно о 04 годині 00 хвилин за місцем свого проживання в приміщенні будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , під час сварки зі своєю матір`ю ОСОБА_10 на ґрунті неприязних відносин, що виникли раптово, реалізовуючи свій злочинний умисел на позбавлення життя останньої, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, взяв у руки сокиру, яка знаходилась у будинку, та умисно завдав обухом зазначеної сокири один удар в область голови ОСОБА_10 , від чого остання впала на підлогу на живіт, а ОСОБА_6 руками і ногами завдав їй декілька ударів по голові. У подальшому ОСОБА_6 перевернув ОСОБА_10 на спину, обмотав навколо шиї шматок тканини та здавив кінці, чим спричинив механічну асфіксію, від якої настала смерть ОСОБА_10 .

Смерть ОСОБА_10 настала внаслідок удушення, яке викликало розвиток механічної асфіксії. Поєднаною з основою причиною смерті є відкрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки головного мозку і в речовину головного мозку, яка за відсутності основної причини смерті могла б привести до летального наслідку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу його захисника - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, зазначає про відсутність прямих доказів винуватості ОСОБА_6 та недоведеність винуватості останнього поза розумним сумнівом. Указує на те, що ОСОБА_6 не вчиняв вбивства своєї матері, оскільки він перебував у іншому місці, повертаючись додому від своєї дівчини, і таку версію захисту не спростовано, а також не перевірено причетність до вбивства інших осіб. Зазначає, що всі показання на досудовому розслідуванні ОСОБА_6 давав під тиском працівників поліції. Звертає увагу на те, що на слідчому експерименті ОСОБА_6 показував обставини, повідомлені йому працівниками поліції, експерт давав йому прямі підказки, а зазначена слідча дія посвідчує виключно проголошене зізнання. Вважає, що перевірка, проведена Державним бюро розслідувань за повідомленням ОСОБА_6 щодо тиску на нього та побиття працівниками поліції, є поверхневою. Крім того, звертає увагу на неналежну оцінку судом показань потерпілої ОСОБА_8 щодо їх достовірності. Указує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у повторному дослідженні протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 .

Заперечень на касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 та засуджений у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги захисника та просили її задовольнити.

Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні та оціненими судом доказами.

Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення, та на підтвердження винуватості ОСОБА_6 обґрунтовано послався на такі докази.

У суді ОСОБА_6 свою вину не визнав та зазначив, що 04 серпня 2021 року він поїхав до своєї дівчини, у якої перебував до 01 години 05 серпня 2021 року. Після чого, приблизно о 06 годині 05 серпня 2021 року він повернувся додому, щоб забрати свої речі, проте другі двері до будинку, від яких він не мав ключів, були зачинені, і він знову пішов з дому. Щодо свого місця перебування в період з 05 по 17 серпня 2021 року ОСОБА_6 зазначив, що проживав у своєї дівчини ОСОБА_11 , у знайомого, який проживає в районі зупинки громадського транспорту «Водоканал» в м. Кременчук, а також на даху будинку, адресу якого не знає. Вказав, що вимкнув свій мобільний телефон, оскільки не очікував ніяких дзвінків.

При цьому ОСОБА_6 не заперечував, що між ним та його матір`ю ОСОБА_10 були напружені стосунки, виникали конфлікти з приводу викрадення ним речей з дому, оскільки він не працював і не мав засобів до існування.

ОСОБА_6 зазначив, що під час досудового розслідування він погодився взяти на себе вину через застосування працівниками поліції до нього психічного і фізичного примусу шляхом відповідно погроз та побиття. Пояснив, що саме працівники поліції розповіли йому як потрібно говорити при проведенні слідчого експерименту, при цьому працівники поліції йому не показували як потрібно демонструвати спосіб і механізм нанесення ударів.

Суди першої та апеляційної інстанцій належним чином перевірили зазначену версію сторони захисту про непричетність ОСОБА_6 до вбивства матері ОСОБА_10 та перебування його в іншому місці, а також про застосування до ОСОБА_6 під час досудового розслідування працівниками поліції фізичного та психологічного тиску, у зв`язку з чим він змушений був себе оговорити, обґрунтовано не погодилися з такою версією, спростувавши її сукупністю досліджених судом першої інстанції доказів.

Так, суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, які містяться в протоколі слідчого експерименту від 19 серпня 2021 року з підозрюваним ОСОБА_6 із відеозаписом до нього, в ході якого ОСОБА_6 на місці вбивства в приміщенні будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , у присутності захисника добровільно, без будь-якого впливу розповів і продемонстрував обставини та механізм завдання ним під час конфлікту удару сокирою по голові ОСОБА_10 , а також продемонстрував як намотував на шию матері штанину та ганчірки, після чого пішов з дому, повернувся через годину і виявив мати без ознак життя. Крім того, ОСОБА_6 продемонстрував на манекені людини як тіло матері потягнув під руки по землі до колодязя, де скинув тіло головою вниз, після чого прибрав сміття та викинув до колодязя одяг.

Зазначену слідчу дію проведено та результати оформлено з дотриманням вимог статей 104, 105, 106, 240 КПК України уповноваженою особою - слідчим СВ ВП

№ 2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області у присутності захисника ОСОБА_12 , за участю підозрюваного ОСОБА_6 , двох понятих, судово-медичного експерта ОСОБА_13 , статиста, начальника ЗСКП КРУП

ОСОБА_14 , який здійснював відеофіксацію, та оперуповноважених. Перед початком слідчої дії всім учасникам були роз`яснені їх права, у тому числі підозрюваному ОСОБА_6 , які були їм зрозумілі. Всі учасники зазначені у протоколі і в ньому наявні всі їх підписи. Заяв та зауважень як від ОСОБА_6 і його захисника, так і від інших учасників слідчої дії не надходило.

Також судом першої інстанції у судовому засіданні було переглянуто відеозапис зазначеної слідчої дії, з якого вбачається, що судово-медичний експерт

ОСОБА_13 не надавав підказок ОСОБА_6 , а уточнював шляхом запитань про кількість заподіяних ушкоджень та спосіб їх завдання.

Такий порядок проведення слідчого експерименту відповідає висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в справі № 740/3597/17, відповідно до якого показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи від 06 жовтня

2021 року № 603/1 показання ОСОБА_6 , надані ним під час слідчого експерименту 19 серпня 2021 року, відповідають об`єктивним даним висновку первинної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 в частині характеру, локалізації, механізму та часу утворення тілесних ушкоджень.

Про застосування незаконних методів слідства, а саме психологічного та фізичного примусу, ОСОБА_6 вперше заявив у судовому засіданні 29 серпня 2021 року, тобто більше ніж через рік після затримання.

Листом Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2022 року було доручено Територіальному управлянню Державного бюро розслідувань, розташованому у м. Полтаві, провести перевірку зазначених обвинуваченим ОСОБА_6 обставин щодо застосування до нього працівниками поліції недозволених методів ведення досудового розслідування.

Виходячи із положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Яременко проти України», «Вергельський проти України», «Олексій Михайлович Захарків проти України» та «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Постановою слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією в м. Полтаві ) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, від 11 грудня 2022 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 62022170010000329 від 04 жовтня 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 2 КК України, закрито на підставі

ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях працівників поліції складу кримінального правопорушення.

Отже, перевірку за фактом застосування до ОСОБА_6 незаконних методів слідства проведено належно і повно в розумінні статей 3, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, шляхом офіційного розслідування уповноваженим органом та прийняття відповідного процесуального рішення за наслідками такого розслідування.

Посилання в касаційній скарзі на неналежну перевірку Державним бюро розслідувань за повідомленням ОСОБА_6 щодо тиску на нього та побиття працівниками поліції є необґрунтованими. У матеріалах кримінального провадження відсутні дані про оскарження стороною захисту зазначеної постанови про закриття кримінального провадження, таких даних не долучено і до касаційної скарги.

Потерпіла ОСОБА_8 у суді підтвердила факт насильницької смерті її матері ОСОБА_10 . Зазначила, що її брат ОСОБА_6 проживав разом з матір`ю і між ними часто виникали сварки через те, що ОСОБА_6 крав у матері гроші та різні речі з дому, мати у зв`язку з цим зверталась до поліції. Вказала, що мати не виходила на зв`язок і вона 06 серпня 2021 року вдома також її не виявила, після чого звернулася до поліції із заявою про зникнення ОСОБА_10 17 серпня

2021 року їй зателефонували працівники поліції та попросили приїхати до місця проживання матері, на місці були проведені слідчі дії, в ході яких в колодязі виявлено тіло ОСОБА_10 , її одяг, а також футболку чорного кольору та джинсові штани, які вона впізнала як речі свого брата ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила про те, що вона дійсно останні три роки зустрічалась з ОСОБА_6 , від якого їй було відомо про конфлікти з його матір`ю, яка звернулась до поліції з приводу крадіжки ОСОБА_6 майна. При цьому свідок зазначила, що не пам`ятає місце перебування

ОСОБА_6 у ніч з 04 на 05 серпня 2021 року.

Із протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 31 липня 2021 року видно, що ОСОБА_10 повідомила про вчинення крадіжки

ОСОБА_6 її особистих речей в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . 08 серпня 2021 року за вказаною заявою ОСОБА_10 були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку показанням потерпілої ОСОБА_8 у сукупності з іншими доказами і дійшли до обґрунтованого висновку, що її показання є логічними, послідовними, не суперечать встановленим фактичним обставинам, а також узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 про звернення ОСОБА_10 до поліції з приводу крадіжки її речей ОСОБА_6 , об`єктивних даних щодо наявності підстав, з яких

ОСОБА_8 могла б обмовити ОСОБА_6 , не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи сторони захисту про перебування ОСОБА_6 на час вбивства в іншому місці, а саме в дорозі від ОСОБА_11 , обґрунтовано зазначив про те, що свідок ОСОБА_11 не пам`ятає місце перебування ОСОБА_6 у ніч з 04 на 05 серпня 2021 року і вказала на те, що зазвичай він йшов від неї о 21-22 годині, а тому, враховуючи час вчинення вбивства о 04 годині в с. Садки, відстань від м. Кременчук, яка складає 8,5-9 км, та час в дорозі 6-7 годин, така версія не підтверджується.

Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі обшуку від

17 серпня 2021 року з фототаблицею та відеозаписом до нього, у ході якого оглянуто домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , та у колодязі на території домоволодіння виявлено труп ОСОБА_10 зі слідами насильницької смерті, на шиї якої в декілька шарів була намотана тканина, а на голові наявна рана. Крім того, в ході обшуку було виявлено та вилучено, у тому числі футболку чорного кольору та джинси сірого кольору, які присутня потерпіла ОСОБА_8 впізнала як речі свого брата ОСОБА_6 , а також дві сокири та змиви речовини бурого кольору.

Висновком судово-медичної експертизи від 27 вересня 2021 року № 603 встановлено кількість, локалізацію, характер, механізм утворення та тяжкість виявлених на тілі ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, а також встановлено причину її смерті. Відповідно до вказаного висновку смерть ОСОБА_10 настала внаслідок удушення, що викликало розвиток механічної асфіксії, яка і стала безпосередньою причиною смерті. Також причиною смерті, поєднаною з основою, є відкрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки головного мозку і в речовину головного мозку, яка за відсутності основної причини смерті могла б привести до летального наслідку.

Суд першої інстанції також дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку, у тому числі: - на дані, які містяться в протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 07 серпня 2021 року, у якій

ОСОБА_8 повідомила про зникнення своєї матері ОСОБА_10 ; - на висновок експерта від 21 вересня 2021 року № 147-МК, відповідно до якого забита рана на клаптику шкіри тім`яно-потиличної ділянки голови ОСОБА_10 могла утворитись від дії обуха сокири, вилученої в ході обшуку; - на висновок експерта від

17 вересня 2021 року № 384 про наявність крові та волосся на сокирі, вилученій під час обшуку; - на висновок експерта від 07 вересня 2021 року № 1207 про належність крові ОСОБА_6 та ОСОБА_10 ; - на висновок експерта від

21 вересня 2021 року № 1208 про належність крові на простирадлі та наволочці, знятих з шиї ОСОБА_10 ; - на висновок експерта від 17 вересня 2021 року № 382 про належність крові у піднігтьовому вмісті ОСОБА_10 ; - на висновок експерта від 21 вересня 2021 року № 1212 про належність крові у змивах біля входу до кімнати та батареї, вилучених під час обшуку; - на висновок експерта від 21 вересня 2021 року № 1214 про належність крові на вирізі тканини, вилученому під час обшуку; - на речові докази.

За вказаними висновками судових експертиз виявлена кров може походити як від ОСОБА_10 , так і від ОСОБА_6 за умови наявності у останнього зовнішньої кровотечі.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 29 вересня 2021 року

№ 39 ОСОБА_6 у період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння, будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не знаходився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки і міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, на даний час може повністю усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого

ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, недоведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, застосування до ОСОБА_6 незаконних методів слідства, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просив повторно дослідити протокол слідчого експерименту від 19 серпня 2021 року за участю підозрюваного

ОСОБА_6 .

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Згідно з журналом судового засідання від 14 вересня 2023 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, захисник ОСОБА_7 зняв з розгляду своє клопотання про повторне дослідження доказів, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 115 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_7 та скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 не знаходить.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 03 березня

2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3