Справа № 2 –   27  /2010

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

“     25  “     березня  2010  року          Коростенський міськрайонний суд                                                                                          Житомирської області:

в складі:

головуючої – судді                         Куліченко М.В.

при секретарі                                   Мишко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в    приміщенні суду      м.Коростень

цивільну справу за позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про розподіл   майна  подружжя,  -

В С Т А Н О В И В :

    Позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача  і зазначає, що   перебувала з ним в шлюбі з 2003 по 2009 рік. Дітей від цього шлюбу не мають.     За час перебування в  шлюбі сторони за спільні  кошти     придбали  автомобіль ВАЗ 21124 та  автомобіль Дачія-Логан, а також мали грошові кошти в сумі 1673.23 грн, на рахунку банку «Райффайзен банк Аваль» на ім»я відповідача, але після розлучення спільне користування цим майном стало неможливим, між сторонами виник спір з приводу  цього майна, тому виникла необхідність   його розподілу  . Позивач просила   розподілити  зазначене майно   між нею і відповідачем  порівну, оскільки цим майном  розпорядився відповідач,  фактично це    майно   відсутнє -просила стягнути на її користь грошову вартість 1\2 його частки.  

      В судовому засіданні     позивачка ці вимоги підтримала.

    Відповідач та його представник  - проти позову     заперечили і пояснили, зазначене позивачкою майно  дійсно  в них було, за спільною згодою вони ним  поступово розпорядились, кошти витратили на спільні потреби,на  придбання предметів побуту, одягу, прикрас, відпочинок . Вважає,що   в позові слід відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін та проаналізувавши їх в сукупності з матеріалами справи, суд приходить до наступного. Між сторонами виникли правовідносини, пов”язані з  правом спільної сумісної власності на майно подружжя, які врегульовано ст.60-70 СК України. Сторони перебували в шлюбі з   з  2003 по 2009 рік     (л.с.  5  )  За час перебування в  шлюбі сторони дійсно  спільно  придбали  :  автомобіль ВАЗ 21124 та  автомобіль Дачія-Логан, а також  грошові кошти в сумі 16773.23 грн, що були  розміщені на рахунку   в «Райффайзен банк Аваль» на ім»я відповідача  (л.с.44-46)  

За правилами ст.60,65 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю.  Розпорядження цим майном подружжя вчиняє за взаємною згодою. При  укладенні договорів,щодо такого майна,  одним з подружжя,  вважається,що він діє за згодою другого з подружжя. Згідно ст. 70 СК України, в разі поділу   спільного  майна подружжя – частки кожного з них визнаються рівними.

Судом встановлено, що  грошовий вклад в сумі 16773.23 грн.,що  був на рахунку відповідача в «Райффайзен банк Аваль», знято власником  23.4.2008 року. Як пояснив відповідач, ці кошти ним  за погодженням з дружиною, дійсно знято готівкою з рахунку банку по закінченню строку депозиту,на який його було розміщено і витрачено за згодою позивачки на спільні потреби, придбання необхідних їм  різних речей, поїздки на відпочинок, лікування. Цих обставин позивачкою не спростовано.  Її   доводи про те,що  ці кошти відповідачем було від неї приховано  і  пізніше  відкрито рахунок на ім»я  ОСОБА_3 куди ці кошти і внесено, не можуть бути безспірним доказом того, що  спірну суму кошт     використав особисто відповідач, без згоди позивачки, оскільки не доведено,що  вказані кошти в банку  розміщено саме відповідачем, а не ОСОБА_3

На  автомобіль ВАЗ -21124,  в січні 2008 року  відповідачем   було видано доручення  на право розпорядження  ним  на ім»я ОСОБА_4, але фактично його було продано ОСОБА_4 за 40000 грн., що підтвердили в суді свідки ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 і пояснили,що кошти від продажу   цього автомобіля    були передані покупцем   подружжю ОСОБА_3, які   разом обумовлювали умови продажу цього автомобіля і разом отримали кошти за  нього.  Цих обставин не спростовує і позивачка. За таких обставин, суд вважає,що сторони за спільною згодою розпорядились цим автомобілем, кошти витрачали за спільною домовленістю  і доказів тому,що цими коштами   розпорядився особисто ОСОБА_3,  позивачкою не надано, не встановлено таких доказів і судом. Тому вимогу позивачки про стягнення на її користь  1\2 частки кошт від продажу цього автомобіля  суд відхиляє.

Що стосується вимог позову про стягнення  1\2 частки вартості автомобіля «Дачія-Логан» на користь позивачки, то суд цю вимогу теж відхиляє, оскільки суд встановив,що відповідач дійсно  18.11.2008 року за біржовою угодою  продав зазначений автомобіль за дорученням  ОСОБА_6  Вартість  цього автомобіля при його придбанні становила   95 тис. грн. Обгрунтовуючи свої вимоги  про стягнення 1\2 частки   вартості  цього автомобіля на її користь , позивачка посилається на  акт- висновок    товарознавчого дослідження , за яким вартість цього автомобіля визначена в  88550 грн., (л.с.    ) однак, судом встановлено ,що фактично  ПП Легенчук,який склав такий висновок  вказаний автомобіль не оглядався,через його  фізичну відсутність, а  така оцінка його   визначена теоретично. Відповідач заперечує проти такої оцінки автомобіля . Суд вважає,що через   відсутність  спірного автомобіля та відсутність його дійсної вартості    вимога позивачки про стягнення на її користь 1\2  частки   його вартості ,що складе 44275 грн.  не є обґрунтованою.

     На підставі вищевикладеного,  

    Керуючись ст. 213-218 ЦПК України, ст. 60-70 СК України,  суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити     ОСОБА_1  в задоволенні позову до  ОСОБА_2   про розподіл   майна  подружжя,   за необґрунтованістю вимог.

Сторони від сплати судового збору звільнити згідно п.18 ст.4 ДКМУ  “ Про державне мито”.

    Рішення може бути оскаржено в Житомирський апеляційний    протягом 20 днів, після подачі заяви про його оскарження, яка подається протягом 10 днів,  з наступного дня після його проголошення.

    Суддя: