Справа № 2-1821/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі :                     головуючого – судді  Гичко М.Г.,

                                     при секретарі               Медяній І.В.,

                    з участю  позивачки  ОСОБА_1, її представника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до Ярунської сільської ради, третя особа без заявлення самостійних вимог – ОСОБА_3, про визнання права власності на житловий будинок ,

ВСТАНОВИВ:

       10.08.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок, загальною площею 103,3 кв. м., житловою площею 65,6 кв. м – літера «А», з прибудовою – літера «а», двома ганками – №№ 1,2, підвалом з цегляним входом – літера «А1», №3, літньою кухнею в блоці з сараєм і гаражем – літери «Б,Б1,Б2» сараєм – літери «Г,Г1», навісом – літера «Д», колодязем - № 4, убиральнею – літера «В» - інвентарною вартістю 205 065,00 грн., що розташований за адресою : АДРЕСА_1 зазначаючи, що цей будинок входить до складу спадщини, яка залишилась після смерті її батьків – батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає, що будинок будувався її батьками під час шлюбу протягом 1986-1991 років і був закінчений будівництвом шляхом прийняття в експлуатацію в 1991 році та зареєстрований в погосподарській книзі Ярунської сільської ради на ім’я її батька. Весь цей час з дня побудови до дня своєї смерті батьки проживали в цьому будинку, однак за життя правовстановлюючих документів на нього не оформили.  Після смерті батьків з метою оформлення своїх спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину, вона звернулася до Новоград-Волинської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. З такою ж заявою звернувся і її брат – ОСОБА_3, однак відмовився від права успадкування вищезазначеного домоволодіння. В зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок, державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв’язку з чим вона звернулася за захистом своїх прав із позовною заявою до суду.

     В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовну заяву з підстав, в ній передбачених, просять її задовольнити.

      Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву (а.с. 28), в якій просить суд провести судове засідання без своєї участі, проти задоволення позову не заперечує.

      Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, 31.08.2010 року подав до суду заяву (а.с. 34), в якій просить суд розглянути справу в своїй відсутності, проти задоволення позову не заперечує, а тому суд, враховуючи думку позивачки та її представника, які просять розглянути справу у відсутності представника відповідача та третьої особи, вважає за можливе розглянути справи по суті у їх відсутності на підставі наявних в справі доказів.

     Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

    З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 6) та копією свідоцтва про одруження (а.с. 7).

     ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9); ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 8).  З копії свідоцтва про одруження (а.с. 6) вбачається, що з 9.11.1965 року по день смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі.

     В судовому засіданні встановлено, що за свого життя ОСОБА_4, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_5, здійснив будівництво житлового будинку АДРЕСА_1, який був прийнятий в експлуатацію в 1991 році та зареєстрований в погосподарській книзі на його ім’я. Для будівництва та обслуговування житлового будинку виділено земельну ділянку розміром 0,25 га. Ці обставини підтверджуються довідками виконкому Ярунської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області № 621 від 29.07.2010 року та № 421 від 01.07.2010 року (а.с. 11, 12) та копією технічного паспорту на будинок (а.с. 14 – 17).

Ч. 3 ст. 368 та ч. 2 ст. 372 Цивільного Кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

    З довідки комунального підприємства «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» № 929 від 17.05.2010 року (а.с. 10) вбачається, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_4 не зареєстровано, а також виходячи із пояснень позивачки та її представника, даних в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 за життя не оформив правовстановлюючих документів на цей будинок.

        Ст. 1216 Цивільного Кодексу України зазначає, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

        Як вбачається із довідки виконкому Ярунської сільської ради № 620 від 29.07.2010 року (а.с. 13) на день смерті ОСОБА_4 та на протязі 6 місяців після смерті в його будинку була зареєстрована дружина – ОСОБА_5.

        Ч. 3 ст. 1268 Цивільного Кодексу України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

       Судом встановлено, що ОСОБА_5 після смерті її чоловіка – ОСОБА_4 фактично у відповідності з вимогами ст. 1268 ч. 3 ЦК України прийняла після нього спадщину, однак не встигла оформити свідоцтво про право на спадщину після неї, оскілька померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Після її смерті відкрилася спадщина за законом на спірний житловий будинок. Спадкоємцями за законом є її діти – ОСОБА_1 та ОСОБА_3

       Позивачка ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_5 звернулася до Новоград-Волинської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак державний нотаріус своєю постановою від 5.07.2010 року (а.с. 5) відмовив їй у цьому, посилаючись на відсутність у неї правовстановлюючих документів на житловий будинок.

       В судовому засіданні встановлено, що брат позивачки – ОСОБА_3 також звернувся із заявою про прийняття спадщини до держнотконтори, однак відмовився від права успадкування вищезазначеного будинку. Таким чином, спір про право стосовно цього будинку між позивачкою та її братом ОСОБА_3 відсутній.

    Відповідно до п. 10 додатку № 1 до п. 2.1 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 ( у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. № 6/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, документом для реєстрації права власності може бути рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна , про встановлення факту права власності на об’єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

       Таким чином, виходячи із вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відсутність в позивачки правовстановлюючих документів на житловий будинок позбавляє її можливості як спадкоємця за законом оформити свідоцтво про право на спадщину на нього. А тому, враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено іншого способу захисту прав позивачки, окрім одержання судового рішення про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, суд вважає за можливе задовольнити її позов.  

  Керуючись ст. ст.  10, 11, 15, 57 - 60, 212 – 215, 256 ЦПК України, ст. 368, 370,372,1216, 1223,1268-1270, 1276 ЦК України, п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5,  суд  -                  

ВИРІШИВ:

      Позов задовольнити.

      Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, загальною площею 103,3 кв. м., житловою площею 65,6 кв. м – літера «А», з прибудовою – літера «а», двома ганками – №№ 1,2, підвалом з цегляним входом – літера «А1», №3, літньою кухнею в блоці з сараєм і гаражем – літери «Б,Б1,Б2» сараєм – літери «Г,Г1», навісом – літера «Д», колодязем - № 4, убиральнею – літера «В» - інвентарною вартістю 205 065,00 грн., що розташований за адресою : АДРЕСА_1

      Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.      

      Головуючий