УХВАЛА

30 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 739/1030/23

провадження № 51-2262ск24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року щодо нього,

встановив:

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Суду з касаційною скаргою.

Перевіривши її на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 3 - 5 ч. 2 зазначеної статті.

За п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.

Ці вимоги засудженим належним чином не виконані, адже касаційну скаргу подано до Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

У складі Верховного Суду діють 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд;4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд (ч. 1 ст. 37 згаданого Закону).

Отже, засудженим подано скаргу до суду касаційної інстанції, який не передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Приписами пункту 3 ч. 2 ст. 427 КПК визначено, що у касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується.

Як убачається з касаційної скарги її подано на ухвалу суду першої інстанції, проте засуджений ставить питання про зміну вироку місцевого суду, що породжує суперечності щодо рішень, які підлягають перевірці у суді касаційної інстанції.

Також, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:

1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);

2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);

3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).

З огляду на наведене вище, покликаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Однак, у касаційній скарзі засуджений хоча і покликається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, проте не конкретизує яких саме порушень допустився суд під час розгляду кримінального провадження щодо нього та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого рішення, і чому ці порушення слід відносити до підстав зміни касаційним судового рішення суду першої інстанції, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на точний зміст положень статей 412-414 цього Кодексу, а також статей 370, 404, 409, 419 КПК у їх взаємозв`язку.

Крім цього, як убачається зі змісту поданої касаційної скарги, засуджений не погоджується з призначеним покаранням, яке вважає надто суворим і просить застосувати до нього ст. 69 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Статтею 414 КПК визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Проте засуджений не навів доводів на обґрунтування явної несправедливості призначеного покарання внаслідок суворості, з урахуванням положень ст. 414 КПК та приписів статей 50, 65 КК у їх взаємозв`язку і не зазначив переконливих мотивів з приводу можливості застосування щодо нього положень ст. 69 КПК, зокрема, не вказав обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Між тим засуджений не дотримався приписів п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК адже, як видно зі вступної частини касаційної скарги, засуджений оскаржує ухвалу Кропського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року, а в прохальній частині ставить питання про зміну вироку цього суду від того ж числа.

Більше того прохальна частина не містить жодних вимог щодо ухвали суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції є судом права і відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому недотримання особою, яка звертається з касаційною скаргою, положень ст. 427 цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Беручи до уваги наведене вище, оскільки касаційна скарга засудженого не узгоджується з вимогам, передбаченими ст. 427 КПК, Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.

Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 427, ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Коропського районного суду Чернігівської області від 20 жовтня 2023 року щодо нього залишити без руху та надати йому п`ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.

У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3