ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 759/7085/22

провадження № 51-10км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_9

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100080000295, за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. 22 вересня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва:

- засудив ОСОБА_7 за частиною 1 статті 122 КК до покарання у виді виправних робіт на строк 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20 відсотків із суми заробітку;

- стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування: 70 000 грн - моральної шкоди; 9 514 грн - матеріальної шкоди; 1 грн - витрат на правову допомогу.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

28 січня 2022 року приблизно о 00 год. засуджений у квартирі АДРЕСА_2 у ході конфлікту з цивільною дружиною ОСОБА_8 під час розпивання алкогольних напоїв з мотивів особистої неприязні, що виникла раптово, повалив її на підлогу й умисно завдав кухонним ножем не менше трьох ударів по голові та руках. Цими діями засуджений заподіяв ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у виді різаних ран обличчя розмірами 13*0,3 см та 2,7*0,3 см і обох кистей, а також тілесне ушкодження середньої тяжкості у виді травми шийного відділу хребта.

2. 31 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд:

- скасував вирок Святошинського районного суду м. Києва у частині призначення покарання і вирішення цивільного позову;

- постановив свій вирок, призначивши ОСОБА_7 за частиною 1 статті 122 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- стягнув з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_8 у рахунок відшкодування: 150 000 грн - моральної шкоди; 3 714 грн - матеріальної шкоди; 45 000 грн - витрат на правову допомогу.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

3. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 ставить вимоги про зміну вироку суду апеляційної інстанції шляхом призначення більш м`якого покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, і зменшення суми стягнення витрат на правову допомогу до 1 грн.

4. Свої вимоги захисник обґрунтовує такими доводами:

4.1. апеляційний суд усупереч вимогам статті 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вийшов за межі висунутого звинувачення, врахувавши вчинення ОСОБА_7 злочину у стані алкогольного сп`яніння як обставину, що обтяжує покарання, оскільки така не була зазначена в обвинувальному акті. Водночас ця обставина не підтверджена жодними доказами, крім пояснень самого засудженого;

4.2. суд апеляційної інстанції, посилюючи засудженому покарання, безпідставно не врахував як обставини, що його пом`якшують: щире каяття, свідченням чого є повне визнання ОСОБА_7 вини під час судового розгляду, вибачення перед потерпілою і часткове відшкодування завданої шкоди, яку він зобов`язується відшкодувати у повному обсязі; сприяння розкриттю кримінального правопорушення; девіантну поведінку потерпілої, котра під час конфлікту завдала ОСОБА_7 тілесних ушкоджень;

4.3. не отримали належної оцінки апеляційного суду і дані про особу засудженого, зокрема, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше; на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває; має на утриманні 92-річну бабусю, яка страждає на низку тяжких захворювань і потребує постійного догляду;

4.4. оскаржуваним вироком необґрунтовано визначено розмір витрат потерпілої на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, оскільки у пункті 3 договору № 76-К/22 від 09 червня 2022 року між ОСОБА_8 та адвокатом ОСОБА_9 вартість такої допомоги зазначена у розмірі 1 грн. Водночас суми коштів, про які йдеться в акті надання правничої допомоги, врахуванню не підлягають, оскільки ці суми не ґрунтуються на договорі і факт їх сплати представнику потерпілої не підтверджено документально. Крім цього, оцінка апеляційним судом договору про надання правової допомоги № 76-К/22 від 09 червня 2022 року як попередньої угоди не ґрунтується на положеннях статті 635 Цивільного кодексу України.

5. На касаційну скаргу захисника представник потерпілої ОСОБА_10 подав заперечення, у яких наводить доводи щодо законності й обґрунтованості вироку апеляційного суду, просить залишити його без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

6. У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу і просили задовольнити її з наведених у скарзі мотивів, а прокурор, потерпіла ОСОБА_8 та її представник ОСОБА_9 висловили заперечення на касаційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без змін.

Мотиви Суду

7. Відповідно до частини 2 статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

8. Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за наведених у вироку обставин і правова кваліфікація його дій за частиною 1 статті 122 КК у касаційній скарзі не оспорюються і судом касаційної інстанції не перевіряються.

9. Вирішення апеляційним судом питання про призначення покарання ґрунтується на вимогах статей 50, 65, 75 КК.

10. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

11. Констатувавши необґрунтовану м`якість призначеного засудженому покарання і обираючи захід примусу у виді позбавлення волі, апеляційний суд дав належну оцінку ступеню тяжкості і конкретним обставинам злочину, який ОСОБА_7 вчинив на ґрунті вживання спиртних напоїв, застосувавши щодо своєї цивільної дружини небезпечне насильство, і цим спричинив їй різані рани обличчя та завдав тілесного ушкодження, що призвело до тривалого розладу здоров`я.

Щодо доводу про вихід суду за межі обвинувачення

12. Доводи захисника про те, що суд вийшов за межі висунутого обвинувачення, оскільки фактично врахував як обставину, що обтяжує покарання, скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння, яка відповідно до обвинувального акта йому не інкримінувалася, колегія суддів вважає безпідставними.

13. Суд апеляційної інстанції не оцінював стан засудженого на час події у розрізі положень пункту 13 частини 1 статті 67 КК. Адже в обвинувальному акті дійсно не зазначено такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

14. Разом із тим, поняттям «межі обвинувачення» у розумінні частини 1 статті 337 у взаємозв`язку з положеннями пункту 5 частини 2 статті 291 КПК охоплюється, серед іншого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими. Відповідно до наведеної в обвинувальному акті фабули звинувачення, яке суд першої інстанції визнав доведеним, у ОСОБА_7 виник конфлікт із ОСОБА_8 , що призвів до скоєння злочину, під час розпивання спиртних напоїв. Отже, цей факт суд установив у межах пред`явленого обвинувачення на підставі поданих сторонами і досліджених у судовому засіданні доказів, у тому числі власних пояснень засудженого, і вимог частини 1 статті 337 КПК не порушив. Вчинення кримінального правопорушення на ґрунті вживання алкогольних напоїв суд апеляційної інстанції взяв до уваги як обставину, яка поряд з іншими підлягає врахуванню під час призначення покарання для забезпечення його індивідуалізації.

Щодо доводу про неврахування апеляційним судом обставин, які пом`якшують покарання

15. Всупереч доводам касаційної скарги, апеляційний суд обґрунтовано не врахував як обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття ОСОБА_7 Адже у розумінні пункту 1 частини 1 статті 66 КК щире каяття полягає у належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні спокутувати провину, а також готовності понести передбачену законом відповідальність.

16. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність у посткримінальній поведінці засудженого ознак, які би свідчили про відповідне ставлення до скоєного. Зокрема, як видно з матеріалів кримінального провадження і технічного запису судового процесу, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_7 демонстрував байдужість до наслідків злочину для потерпілої і з метою пом`якшення власної відповідальності постійно намагався перекласти на неї провину за свої протиправні дії, акцентуючи увагу на провокативній насильницькій поведінці ОСОБА_8 , що не знайшло свого підтвердження за результатами судового розгляду. За наведених обставин формальне зазначення особою про визнання провини і жаль з приводу скоєного не є проявами дійсного каяття.

17. Безпідставними Суд вважає і посилання захисника як на обставину, що пом`якшує покарання, на сприяння засудженим розкриттю кримінального правопорушення. Під активним сприянням розкриттю злочину слід розуміти діяння особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у встановленні істини у справі, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення і раніше не були їм відомі. Повідомлення компетентним органам лише обставин, достеменно відомих їм з інших джерел, виключає наявність цієї обставини, що пом`якшує покарання.

18. Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 під час досудового розслідування заперечував установлені судом обставини умисного заподіяння ним потерпілій ножових поранень. Зокрема, під час слідчого експерименту засуджений стверджував ніби спричинив їх випадково, коли ОСОБА_8 сама намагалася ножем завдати собі тілесних ушкоджень, а він забирав у потерпілої це знаряддя (т. 1, а. с. 198-204). Свою винуватість у вчиненні злочину ОСОБА_7 визнав лише під час судового розгляду, по суті підтверджуючи факти, які вже були встановлені на підставі показань потерпілої, висновків експертиз та інших доказів, наявних у справі. Відповідна процесуальна поведінка є вільно обраним способом реалізації особою свого права на захист, проте не може враховуватися як сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

19. Доводи сторони захисту про те, що на вчинення злочину істотно вплинули агресивні дії потерпілої, у тому числі побиття нею ОСОБА_7 , перевірялися судами і не знайшли свого підтвердження. Зокрема, у судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що могла ненароком спричинити засудженому тілесні ушкодження лише під час спроби захисту від його дій. Із урахуванням об`єктивно підтвердженого характеру й інтенсивності застосованого відносно потерпілої насильства, поєднаного з використанням колюче-ріжучого знаряддя, що вона сприймала як реальну загрозу для свого здоров`я і життя, а також фізичної переваги ОСОБА_7 як чоловіка, суд обґрунтовано взяв до уваги ці твердження, які не були спростовані доказами, дослідженими у судовому засіданні.

За наведених обставин сам по собі факт конфлікту між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , під час якого засуджений завдав їй тілесних ушкоджень, не свідчить про девіантну поведінку потерпілої, яка могла би вважатися обставиною, що пом`якшує покарання винного.

20. Звертає увагу колегія суддів і на спосіб вчинення злочину, зокрема жорстокість, брутальність, цинізм насильницьких дій, вчинених ОСОБА_7 щодо своєї нареченої, які призвели до знівечення її обличчя. Непоправності такого знівечення у справі не було констатовано експертним шляхом і суд, розглядаючи справу відповідно до вимог частини 1 статті 337 КПК у межах висунутого звинувачення, не мав процесуальних повноважень кваліфікувати дії засудженого за статтею 121 КК.

21. Разом із тим, відповідно до обвинувачення, визнаного судом доведеним, від завданих ОСОБА_7 потерпілій різаних ран обличчя утворилися рубці: від кута рота зліва з розповсюдженням на тіло нижньої щелепи зліва до завушної ділянки - розміром 13*0,3 см і паралельно цьому рубцю у проекції горизонтальної гілки нижньої щелепи зліва - розміром 2,7*0,3 см. Ці патологічні зміни очевидно призвели до вираженого косметичного дефекту. Відповідно до досліджених судом висновків судово-медичних експертиз № 042-221-2022 від 20 травня 2022 року та № 042-582-2022 від 22 червня 2022 року, якими було встановлено характер і ступінь тяжкості спричинених ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, наслідки ран на обличчі з точки зору виправності/невиправності слідів під час проведення цих досліджень експертом не оцінювалися у зв`язку з передчасністю. Як зазначив експерт, вирішити дане питання можливо не раніше ніж через 6-9 місяців після отримання ушкоджень (т. 1, а. с. 175-197).

22. Згідно із наданими ОСОБА_8 під час судового розгляду консультативними висновками лікарів - пластичних хірургів шрами на її обличчі жодним з існуючих методів у галузі естетичної медицини повністю усунути неможливо (т. 2, а. с. 78, 88).

Такі наслідки насильства, застосованого щодо потерпілої близькою людиною, завдали їй не лише фізичної шкоди, а і глибокої психологічної травми, що значно підвищує тяжкість вчиненого злочину у межах даної кримінально-правової кваліфікації. З огляду на зазначене, а також посткримінальну поведінку засудженого, потерпіла під час судового розгляду послідовно наполягала на призначенні йому максимальної міри покарання у межах санкції частини 1 статті 122 КК.

Щодо доводу про неналежну оцінку судом даних про особу засудженого

23. Водночас апеляційний суд урахував дані про особу ОСОБА_7 , на які захисник посилається у касаційній скарзі, зокрема притягнення до кримінальної відповідальності вперше, неперебування на диспансерних наркологічному та психіатричному обліках і наявність на утриманні літньої бабусі, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду. Проте з огляду на зазначені вище обставини апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ці відомості, які характеризують засудженого у загальносоціальному плані, не дають підстав для пом`якшення заходу примусу.

Колегія суддів не вважає підставою для прийняття такого рішення і відшкодування ОСОБА_7 завданої ОСОБА_8 шкоди у квітні 2024 року на виконання вироку, на що сторона захисту звертала увагу у судовому засіданні касаційного суду.

24. Призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання колегія суддів вважає необхідним для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів і підстав вважати його явно несправедливим унаслідок суворості не вбачає.

Щодо доводу про необґрунтованість розміру відшкодування витрат потерпілої на правову допомогу

25. Всупереч доводам касаційної скарги колегія суддів погоджується з визначеним апеляційним судом розміром відшкодування витрат потерпілої на правову допомогу. Зокрема, ціни юридичних послуг, які надавалися їй адвокатом ОСОБА_9 , передбачені додатковою угодою від 10 червня 2022 року до договору про надання правової допомогу № 76-К/22 від 09 червня 2022 року. Додаткова угода є правочином, яким до раніше укладеного договору можуть вноситися зміни щодо будь-якої з істотних умов, у тому числі ціни, у порядку реалізації права сторін, передбаченого статтею 652 Цивільного кодексу України.

26. Згаданим вище правочином адвокатом ОСОБА_9 і клієнткою ОСОБА_8 було узгоджено таку вартість послуг за кожною з позицій: ознайомлення з матеріалами справи - 2 500 грн; відвідування потерпілої у лікарні - 2 500 грн; підготовка 4 клопотань слідчому про проведення слідчих дій - 5 000 грн (по 1 250 грн кожне); участь у судових засіданнях - 2 500 грн за кожне засідання (кількість судових засідань та загальна сума зазначається адвокатом в Акті надання правової допомоги); підготовка та складання цивільного позову - 10 000 грн; надання консультацій (кількість консультацій та загальна сума зазначається адвокатом в Акті надання правової допомоги) (т. 3, а. с. 3).

27. Актом від 19 вересня 2022 року надання правничої/правової допомоги за договором № 76-К/22 задокументовано надання адвокатом ОСОБА_9 і оплату клієнткою ОСОБА_8 юридичних послуг на загальну суму 45 000 грн, зокрема: ознайомлення з матеріалами справи - 2 500 грн; відвідування потерпілої у лікарні - 2 500 грн; підготовка клопотань слідчому про проведення слідчих дій - 5 000 грн; участь у судових засіданнях - 20 000 грн; підготовка і складання цивільного позову - 10 000 грн; надання консультацій - 5 000 грн (т. 2, а. с. 12). Здійснення оплати на відповідну загальну суму підтверджено банківськими квитанціями про переказ коштів на адресу ОСОБА_11 - адвоката, який також надавав потерпілій правову допомогу за договором № 04/01 ДАМ від 30 січня 2022 року. Як видно з матеріалів справи, у тому числі змісту апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9 , а також пояснень його і ОСОБА_11 у судовому засіданні апеляційного суду, вони є партнерами, спільно надавали ОСОБА_8 юридичні послуги у цій справі й узгоджували свої дії, фактично працюючи у групі (т. 2, а. с. 74-77, т. 3, а. с. 4-17).

28. За таких обставин визначений апеляційним судом до відшкодування розмір витрат потерпілої на правову допомогу ґрунтується на доказах, поданих потерпілою та її представником і досліджених у судовому засіданні. З огляду на зазначене некоректна з точки зору цивільного законодавства оцінка апеляційним судом договору № 76-К/22 від 09 червня 2022 року як попередньої угоди не впливає на законність і обґрунтованість вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу і не є підставою для втручання у судове рішення у касаційному порядку.

29. Правильність вирішення судом апеляційної інстанції цивільного позову потерпілої про відшкодування моральної та матеріальної шкоди суд касаційної інстанції у межах своїх процесуальних повноважень не перевіряє, оскільки висновки суду в цій частині у касаційній скарзі не оспорюються.

30. За результатами касаційного перегляду вироку апеляційного суду колегія суддів не знаходить передбачених частиною першою статті 438 КПК підстав для його зміни або скасування.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 рокущодо ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3