ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2010 р.                                                            Справа № 63/227-10

вх. № 6790/5-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Боріч В.В., довіреність № 235 від 21.09.2010 року;  відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Товаристваи з обмеженою відповідальністю "Сончік", м. Бердичів  

до  ФОП ОСОБА_2, м. Харків  

про стягнення 8409,50 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача 8409,50 грн. заборгованості, що виникла внаслідок не виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору № 11, укладеного між сторонами 28.02.2008 року. Позов обґрунтовано статтями 610- 612, 614, 625, 626, 629, 655, 692, 712 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 22.09.2010 року представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28.02.2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 11, на виконання умов якого позивач в період з 05.09.2007 року по 19.09.2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 8409,50 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними, що долучені до матеріалів справи (аркуші справи 18-75).

Відповідно до пункту 7.1 договору, відповідач зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 7 календарних днів з моменту перевищення загальної вартості суми, зазначеної в акті про передачу продукції на тимчасове зберігання.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 13.06.2010 року складає 8409,50 грн.

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 13.06.2010 року.

09.03.2010 року та 21.06.2010 року позивач направляв відповідачу претензії з вимогою оплатити заборгованість, проте відповідач борг не сплатив.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість   двох   або  більше  сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець)передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 8409,50 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сончік" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Красіна, 16, р/р 2600212663 в Житомирській обласній дирекції "Райфайзен Банк аваль", МФО 311528, код 34126306) - 8409,50 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення складений та підписаний 27 вересня 2010 року