17.04.2024 Єдиний унікальний номер 205/2646/24

Номер провадження: 2/205/2149/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року                                    м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

           головуючого судді                        Мовчана Д.В.

           при секретарі                                   Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК ЕЙС», Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22037000469279, згідно якого банком надано грошові кошти (кредит) у розмірі 72 893 грн. 62 коп. строком на 60 місяців з оплатою процентів у розмірі 0,001% річних за строкову заборгованість та у розмірі 56,0% річних за прострочену заборгованість, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 2,99 % від суми кредиту. Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтет них платежів – обов`язкових платежів у сумі не менше 3 394 грн. 44 коп.

Далі позивач зазначає, що 12.07.2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн фінанс») було укладено Договір факторингу № 12/07/23, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року.

А, 29.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/01/24-01, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача (відповідно до Реєстру боржників) за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року .

Позивач зазначає, що він належним чином повідомив відповідача про заборгованість за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року, а саме: 03.04.2024 року відправив лист – повідомлення про погашення кредиту, зазначивши про намір стягнення заборгованості в судовому порядку, якщо це не буде здійснено. Проте, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання за вищевказаним кредитним договором.

Позивач наголошує на тому, що оскільки відповідач порушив взяті на себе зобов`язання станом на 29.02.2024 року виникла заборгованість за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., що складається із залишку строкового кредиту – 46 167 грн. 06 коп., залишку простроченого кредиту – 23 180 грн. 66 коп., залишку прострочених відсотків – 01 грн. 48 коп. та залишку прострочених комісій – 61 026 грн. 56 коп.

У зв`язку з чим, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року станом на 29.02.2024 року у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн. 00 коп.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Жежель Сергієм Сергійовичем було подано відзив на позовну заяву, у якому такий учасник справи заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування своїх заперечень посилався на ті обставини, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10.06.2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, положення п.1.2 та розділ 4 Договору, укладеного між відповідачем та АТ «Банк Кредит Дніпро», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а тому, позов в частині стягнення залишку прострочених комісій на суму 61 026 грн. 56 коп., не підлягає задоволенню. А, оскільки в рахунок комісій за обслуговування кредиту відповідачем було сплачено загалом на суму 6 538 грн. 56 коп., тому ці кошти мають бути зараховані і рахунок тіла кредиту. А також, в матеріалах цивільної справи відсутній платіжний документ на суму 2 765 609 грн. 00 коп. без ПДВ, який мав бути здійснений ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» на поточний рахунок АТ «Банк Кредит Дніпро», тому дане свідчить про відсутність переходу права вимоги за Договором факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 року та платіжний документ на суму 72 670 грн. 97 коп. без ПДВ, який мав бути здійснений ТОВ ФК «ЕЙС»» на поточний рахунок ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», а тому дане свідчить про відсутність переходу права вимоги за Договором факторингу № 29/01/24-01 від 29.01.2024 року. Відсутність даних доказів, на думку відповідача, позбавляє суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі. Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було подано відповідь на відзив та письмові пояснення, в якій вказав, що вважає відзив відповідача безпідставним з огляду на наступне. Згідно з матеріалами справи відповідач частково виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі і це свідчить про те, що відповідач усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов`язання за ним. Щодо відступлення права вимоги, представник позивача вказав на згідно п. 6.2.2 Договору факторингу №12/07/23 від 12.07.2023 року права вимоги переходять до фактора з моменту набрання чинності даним договором та підписання Акту приймання – передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Також, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклади Договір факторингу №29/01/24-01 від 29.01.2024 року, відповідно до умов якого, ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» відступило право грошової вимоги ТОВ «ФК «Ейс» до відповідача за Кредитним договором та згідно з реєстром боржників від 29.01.2024 року до Договору факторингу №29/01/24-01 від 29.01.2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 132 555 грн. 30 коп. Отже, надані представником позивача копії договорів факторингу, витягів з реєстрів права вимоги та акти прийому – передачі є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги. У зв`язку з вищевикладеним, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Жежель Сергієм Сергійовичем було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС». У такій заяві по суті справи представник відповідача заперечує проти доводів позивача із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у відповіді на відзив, та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у надісланому на адресу суду відзиві та запереченнях зазначив, що просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі з огляду на його необґрунтованість та не підлягає задоволенню.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом було встановлено, що 28.12.2020 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22037000469279, згідно якого банком надано грошові кошти (кредит) у розмірі 72 893 грн. 62 коп. строком на 60 місяців з оплатою процентів у розмірі 0,001% річних за строкову заборгованість та у розмірі 56,0% річних за прострочену заборгованість, щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 2,99 % від суми кредиту. Платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтет них платежів – обов`язкових платежів у сумі не менше 3 394 грн. 44 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.07.2023 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу № 12/07/23, на підставі якого ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що 29.01.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено Договір факторингу № 29/01/24-01, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 22037000469279, станом на 12.07.2023 року виникла заборгованість у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., що складається із залишку строкового кредиту – 46 167 грн. 06 коп., залишку простроченого кредиту – 23 180 грн. 66 коп., залишку прострочених відсотків – 01 грн. 48 коп. та залишку прострочених комісій – 61 026 грн. 56 коп.

Відповідач ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не сплатив та не вчинив жодних дій на його погашення.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» за Кредитним договором № 22037000469279 станом на 29.02.2024 року у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., що складається із залишку строкового кредиту – 46 167 грн. 06 коп., залишку простроченого кредиту – 23 180 грн. 66 коп., залишку прострочених відсотків – 01 грн. 48 коп. та залишку прострочених комісій – 61 026 грн. 56 коп.

Оскільки товариство наполягає на тому, що відповідач у добровільному порядку свої договірні зобов`язання не виконує, кредитну заборгованість не погашає, то суд доходить висновку, між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо наявного у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Стаття 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» відносить факторинг до виду фінансових послуг.

З інформації бази даних Державного реєстру фінансових установ, яка є у відкритому доступі, встановлено, що позивач є внесеним до такого реєстру із датою отримання ліцензії 05.03.2020 року, а відтак така особа має право на здійснення відповідних факторингових послуг.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

В даному випадку матеріали справи містять як кредитний договір так і договір факторингу із відповідними розрахунками та сумами кредитної заборгованості позивача.

Вказаний договір у п.6.2.2. регламентує, що перехід право вимоги відбувається із моменту підписання відповідного акту прийому-передачі прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників.

Суд вказує, що ані умови вказаного договору ані норми чинного законодавства не пов`язують перехід такого права вимоги саме з моментом оплати фактором на клієнта грошової суми за придбання портфелю заборгованості. А тому відсутність у матеріалах цивільної справи такого платіжного документу не має правового значення для розгляду даної справи по суті. У зв`язку із чим доводи представника відповідача з цього приводу відхиляються з огляду на вищенаведене.

Суд вважає, що наявність підписаного Акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу № 29/01/24-01 від 29.01.2024 року та витягу з реєстру боржників свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача.

Щодо наявності підстав для стягнення заборгованості, яка стягується суд вказує про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 626 ,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 цього Кодексу.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд вважає, позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявним в матеріалах справи правочином.

У справі, що розглядається позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаним договором, презумпція правомірності яких не спростована.

Окрім того, відповідач жодним чином не оспорював укладання зазначеного кредитного договору із фінансовою установою.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12,81ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відтак, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідна заборгованість за вказаним кредитним договором.

Щодо суми заборгованості та її складових, суд вказує про таке.

Так, позивач заявляє вимогу про стягнення суми заборгованості у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., що складається із залишку строкового кредиту – 46 167 грн. 06 коп., залишку простроченого кредиту – 23 180 грн. 66 коп., залишку прострочених відсотків – 01 грн. 48 коп. та залишку прострочених комісій – 61 026 грн. 56 коп.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу фактично отриману суму кредитних коштів. У зв`язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів Відповідачем, підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, то позов частині стягнення заборгованості за тілом кредиту ґрунтується на законі та підлягає задоволенню. 

Також За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

В даному випадку відсотки за кредитом та їх розмір передбачені кредитним договором, паспортом споживчого кредитування, та чітко визначені у графіку щомісячних платежів, які були підписані відповідачем, а відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у вказаному розмірі.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд вказує про наступне.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, у тому числі, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

В даному випадку, вказані витрати щодо комісії також передбачені вищеозначеними кредитним договором, паспортом споживчого кредитування, та чітко визначені у графіку щомісячних платежів, які були підписані відповідачем. Вказані витрати врегульовані положеннями Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 8), як такі, що входять до загальних витрат за споживчим кредитом, які сплачуються споживачем.

Відтак суд відхиляє доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення з боржника комісійних платежів, та одночасно з цим доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача комісії у вказаному вище розмірі.

З огляду на вищенаведене суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у його повному обсязі, у зв`язку із чим із відповідача слід стягнути на користь фактора заборгованість станом на 29.02.2024 року за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., що складається із залишку строкового кредиту – 46 167 грн. 06 коп., залишку простроченого кредиту – 23 180 грн. 66 коп., залишку прострочених відсотків – 01 грн. 48 коп. та залишку прострочених комісій – 61 026 грн. 56 коп.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, але при цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо, оскільки при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Отже, в матеріалах даної справи наявний укладений 16 лютого 2024 року між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» Договір про надання правничої допомоги № 16/02/24, відповідно до умов якого, адвокатському бюро надається право представляти права та інтереси клієнта (бути представником клієнта) в усіх судових установах України, а також, в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах та організаціях, органах МВС України, прокуратурі, у приватних виконавців. Адвокатському бюро надається право на подання та підписання усіх документів, необхідних для виконання доручень клієнта, в тому числі й від імені клієнта.

Згідно п.п.3.1 та 3.2 вказаного Договору отримання винагороди Адвокатським бюро з надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару. При визначені розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, що стосується доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю Адвокатським бюро інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характер і тривалість професійних відносин Адвокатського бюро з клієнтом; професійний досвід, науково - теоретична підготовка та репутація Адвокатського бюро.

Згідно п.3.3 Договору гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами у Додатку №1 до цього Договору: консультація 1 година – 500 грн. 00 коп., підготовка адвокатського запиту – 1 година 500 грн. 00 коп., складання позовної заяви – 1 година 2 000 грн. 00 коп., участь у судовому засіданні - 1 година 1 200 грн. 00 коп., участь у відео конференції - 1 година 700 грн. 00 коп., підготовка та подача клопотань до суду - 1 година 300 грн. 00 коп., складання апеляційної скарги – 1 година 2 000 грн. 00 коп., складання касаційної скарги – 1 година 4000 грн. 00 коп., вивчення матеріалів справи – 1 година 500 грн. 00 коп., аналіз судової практики – 1 година 500 грн. 00 коп., підготовка та укладання мирової угоди – 1 година 3 000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.4 Договору про надання правничої допомоги передбачено, що після належного виконання доручення Адвокатського бюро надає клієнту Акт прийому – передачі наданих послуг.

Відповідно до Акту прийому – передачі наданих послуг від 16.02.2024 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 16/02/24 від 16.02.2024 року, Адвокатського бюро «Тараненко та партнери» надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» наступні послуги по клієнту ОСОБА_1 : складання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 22037000469279 від 28.12.2020 року – 2 години 4000 грн. 00 коп.; вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 за Кредитним договором № 22037000469279 від 28.12.2020 року – 1 години 500 грн. 00 коп.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребувало від фахівця у галузі права, будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, тому, як наслідок, сума витрат на її написання є значно завищеною, оскільки її обсяг становить 5 (п`ять) двосторонніх аркушів, а також містить прохальну частина позову та перелік додатків до позовної заяви, виконання яких не потребує додаткового та надмірного інтелектуального навантаження. При цьому у самому тексті позову здебільше наведені норми чинного законодавства, використання яких є виключно типовим для даного виду цивільно-правових спорів, та процесуальні застереження, формулювання та наявність яких визначена нормами ЦПК України. Окрім цього безпосередньо представник позивача участь у судових засіданнях не приймав.

У зв`язку із чим, суд доходить висновку, що позивачем не обґрунтовано розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, адже витрати часу на консультацію та написання позовної заяви у сумарній кількості 3 години є завищеними, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

Таким чином, суд вимушений констатувати, що позивачем не обґрунтовано у повній мірі розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини з розв`язання питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним в даному випадку є стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2 500 грн. 00 коп., з урахуванням складності справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 615, 625, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258, 259, 263, 265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:  НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090,  м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) станом на 29.02.2024 року за Кредитним договором № 22037000469279  від 28.12.2020 року у загальному розмірі 130 375 грн. 76 коп., що складається із залишку строкового кредиту – 46 167 грн. 06 коп., залишку простроченого кредиту – 23 180 грн. 66 коп., залишку прострочених відсотків – 01 грн. 48 коп. та залишку прострочених комісій – 61 026 грн. 56 коп.

3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:  НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090,  м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956) судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн. 00 коп.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:  НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою:  АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (юридична адреса: 02090,  м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ 42986956)   судові витрати у вигляді судового збору  у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                Мовчан Д.В.