КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 42022102010000141 за апеляційною скаргою прокурора у провадженні на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, повернуто прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 .

Повертаючи кримінальне провадження прокурору, своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 є громадянкою російської федерації, не володіє українською мовою, не розмовляє нею, однак органом досудового розслідування не виконано вимог закону про вручення обвинуваченій копій процесуальних документів по суті обвинувачення у перекладі на мову, якою ОСОБА_7 вільно володіє, що є порушенням її права на захист.

І за наявності таких недоліків обвинувального акта суд визнав неможливим призначення судового розгляду та прийняв рішення про його повернення прокурору.

В апеляційній скарзі прокурор у провадженні, вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою через невідповідність викладених в ній ______________________________________________________

Справа №11-кп/824/3208/2024 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9

Категорія: ч. 1 ст. 436-2 КК України Доповідач ОСОБА_1

висновків фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, просить її скасувати, а кримінальне провадження повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд фактично самостійно вирішив питання щодо неволодіння обвинуваченою ОСОБА_7 українською мовою, при цьому, суд не врахував, що ні обвинувачена, ні її захисник у порядку ч. 4 ст. 29 КПК України жодного разу не заявляли клопотання про залучення перекладача або про переклад процесуальних документів на рідну мову або іншу мову, якою вона володіє.

Крім того, вказує на те, що під час досудового розслідування, під час проведення слідчих та процесуальних дій, підозрюваній ОСОБА_7 неодноразово повідомлялось про її права, в тому числі їй роз`яснювались норми ч. 3, 4 ст. 29 КПК України, і за результатами вказаних повідомлень про права підозрюваної, ОСОБА_7 та її захисник ознайомлювались зі своїми правами та обов`язками, про що в матеріалах досудового розслідування містяться відповідні підписи.

Також зазначає, що ознайомившись зі своїми правами, в тому числі правом на переклад процесуальних документів, підозрювана ОСОБА_7 не скористалась вказаним правом, не подавала будь-яких заяв чи клопотань щодо вказаних прав, та повідомляла, що вона достатньо володіє українською мовою для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення, та суті процесуальних документів.

Окрім цього, під час підготовчого судового засідання в Голосіївському районному суді м. Києва від 06.07.2023 та під час підготовчого судового засідання в Деснянському районному суді м. Києва від 07.08.2023, обвинувачена знову була ознайомлена зі своїми правами, в тому числі з правом користуватись у разі необхідності послугами перекладача та правом на переклад процесуальних документів на рідну мову або іншу мову, якою вона володіє, на що обвинувачена ОСОБА_7 не скористалась вказаним правом, не подавала будь-яких заяв чи клопотань щодо вказаних прав, та знову повідомляла, що вона достатньо володіє українською мовою для розуміння суті обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та суті процесуальних документів.

При цьому зазначає, що зарезультатами підготовчого судового засідання Деснянського районного суду 07.08.2023 головуючим суддею ОСОБА_10 по вказаному провадженню призначено судовий розгляд та в подальшому визначено порядок дослідження доказів, досліджено письмові матеріали провадження. Однак, у зв`язку із відставкою судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_10 , вказане провадження було перерозподілено на суддю ОСОБА_9 , який своєю ухвалою від 19.01.2024 прийняв рішення про необхідність розпочати з початку судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 та призначив обвинувальний акт у кримінальному провадженні до підготовчого судового засідання.

Отже, вважає, що в ході підготовчого судового засідання у суду відсутні процесуальні можливості дослідити докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження, в частині реалізації обвинуваченою ОСОБА_7 свого права на переклад процесуальних документів, та судом зроблені необґрунтовані і невмотивовані висновки, що у даному кримінальному провадженні порушено право обвинуваченої на захист.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення захисника ОСОБА_6 і обвинуваченої ОСОБА_7 проти її задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За приписами ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право із стадії підготовчого судового засідання повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Згідно із ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта.

Зокрема за п.п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, він має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, зокрема, зазначено, що "…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення.

Аналіз вищенаведених норм закону дає підстави вважати, що основа мета складення та вручення обвинувального акта - це надання особі відомостей, які є достатніми для повного розуміння нею суті висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право, але не зобов`язаний, повернути прокурору обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну його невідповідність вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які дійсно перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Як убачається з обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 , в ньому зазначені всі відомості, про які йдеться в ч. 2 ст. 291 КПК України, а також він підписаний уповноваженими на те особами, тобто цей процесуальний документ за формою та змістом повністю відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Що стосується посилань суду на незалучення органом досудового розслідування перекладача та відсутності перекладу процесуальних документів, в тому числі і обвинувального акта, на російську мову, то колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з п.п. а, е ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Відповідно до п.п. 1, 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, підозрюваний, обвинувачений має право: знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують; користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

У відповідності з положеннями ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Переклад процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Таким чином, сам факт іноземного громадянства у обвинуваченого не є підставою для залучення перекладача. Орган досудового розслідування забезпечує участь перекладача лише за умови, якщо обвинувачений не володіє чи не достатньо володіє державною мовою. Переклад процесуальних документів здійснюється за клопотанням учасників кримінального провадження.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 є уродженкою та громадянкою російської федерації.

Проте, як пояснила ОСОБА_7 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вона з 1984 року періодично приїжджала в Україну, з 2012 року приїжджала - на довготривалі терміни, а з 2019 року вона проживає на території України постійно. Українською мовою володіє достатньо.

В матеріалах кримінального провадження містяться надані нею розписки на українській мові. Пояснення в суді як першої, так і апеляційної інстанції надавала українською мовою, що дає підстави вважати, що ОСОБА_7 володіє українською мовою на достатньому рівні.

Клопотання про залучення перекладача або про переклад процесуальних документів на російську мову обвинувачена не заявляла, хоча, відповідно до наявних в матеріалах кримінального провадження копій розписок, їй були роз`яснені її права, в тому числі і користуватися послугами перекладача.

Зважає колегія суддів і на ті обставини, що обвинувачена ОСОБА_7 користувалася послугами захисника, що свідчить про те, що вона мала кваліфіковану юридичну допомогу, а тому в повному обсязі була обізнана зі своїми права і обов`язками та не мала перешкод в їх реалізації, а також в повній мірі розуміла суть висунутого проти неї обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні вже проводилося підготовче судове засідання, а саме 07.08.2023 року, за наслідками якого недоліків обвинувального акта та його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України не виявлено, у зв`язку з чим його було призначено до судового розгляду, який і здійснювався до відставки судді Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_10 .

Таким чином, зміст обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Ті обставини, що органом досудового розслідування не залучено перекладача не впливає на розуміння суті висунутого проти ОСОБА_7 обвинувачення та не є порушенням права на захист, оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться достатні відомості, що ОСОБА_7 достатньо розуміє українську мову, а отже, не є перешкодою для призначення обвинувального акта до розгляду у суді.

У зв`язку з викладеним, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акта стосовно ОСОБА_7 вимогам ст. 291 КПК України є помилковими, у зв`язку з чим ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора у провадженні підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у провадженні задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2024 року, якою обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, повернуто прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ ____________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3