Справа №:755/2421/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Цалко Д.М.

за участі

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Донецької обласної прокуратури Котляр Т.М.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Держави України в особі Державної казначейської служби України за участю третіх осіб Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України за участю третіх осіб Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Свої вимоги мотивувала тим, що 21 грудня 2008 року постановою слідчого СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області порушено стосовно позивача кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Постановою СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 15 травня 2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050380002056 від 04 липня 2013 року за ч. 5 ст. 191 КК України стосовно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого кримінального правопорушення. Позивач перебувала під кримінальним переслідуванням протягом 6 років 4 місяці та 15 днів та зазнала тяжких фізичних та моральних страждань. Суттєво погіршилися нормальні життєві зв`язки, стосунки з друзями та оточуючими. Затримання та арешт негативно вплинули на іі престиж та ділову репутацію. У зв`язку з чим просить стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 5 000 000 грн та судові витрати.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. від 19 лютого 2020 року відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. від 22 липня 2020 року залучено до участі у справ третю особу Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. від 12 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. від 25 лютого 2021 року призначено по справі судово-психологічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання: 1. Чи можливо за матеріалами цивільної справи визначити психологічний стан ОСОБА_2 до порушення кримінальної справи 21.12.2008 року, під час провадження досудового слідства, затримання та арешту, а також після закриття провадження в кримінальній справі 16.05.2015 року? 2. У разі позитивної відповіді на перше питання: а) чи зазнала позивачка моральних страждань і яких саме? б) визначити грошовий еквівалент для відновлення психічного стану позивачки ОСОБА_2 ?; провадження по справі зупинено.

21 квітня 2021 року матеріали справи повернуто до суду без висновку експерта.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. від 25 квітня 2021 року поновлено провадження по справі та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. від 14 липня 2021 року призначено по справі судово-психологічну експертизу, на розгляд якої поставлено питання: Чи була ситуація, що пов`язана з незаконним притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності психотравмувальною для неї? Яка ступінь інтенсивності та тривалості психотравмувального впливу зазначеної ситуації на особистість позивача? Які індивідуально-психологічні особливості має ОСОБА_2 ? Чи має позивачка зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин(незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, безпідставне обвинувачення, проведення обшуку в її квартирі, незаконне позбавлення волі, неможливості працевлаштування після закриття кримінальної справи)? Чи спричинені ОСОБА_2 страждання (моральна шкода) за умов ситуації (незаконного притягнення до кримінальної відповідальності), що досліджується у справі? Якщо ОСОБА_2 завдані страждання (моральна шкода), який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані страждання? Провадження по справі зупинено.

01 вересня 2021 року до суду надійшов лист експерта з проханням повідомили про згоду із проведенням експертизи у строки понад 90 днів.

14 квітня 2023 року до суду надійшов лист експерта із рахунком на оплату вартості експертизи.

17 квітня 2023 року листом судді Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. направлено позивачу оригінал рахунку на оплату вартості експертизи.

Розпорядженням Дніпровського районного суду м. Києва № 161 від 28 квітня 2023 року, відповідно до п.п. 2.3.50, 2.3.52 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.

28 квітня 2023 року цивільну справу передано в провадження судді Арапіної Н.Є. в порядку визначеному ст. 14 ЦПК України.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 02 травня 2023007 року прийнято справу до свого провадження.

07 червня 2023 року до суду надійшло клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про необхідність надати: характеристик/свідчень осіб (близьких, сусідів, знайомих, колег тощо) стосовно емоційного стану, поведінкових проявів ОСОБА_2 за період подій, які відомі по справі.

15 червня 2023 року судом надіслано лист до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про повернення справи у зв`язку з необхідністю постановлення ухвали про витребування характеристик, а також допиту свідків.

27 липня 2023 року справа надійшла до суду.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 28 липня 2023 року поновлено провадження по справі та призначено судове засідання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 03 жовтня 2023 року направлено цивільну справу до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-психологічної експертизи, яка призначена відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року; провадження по справі зупинено.

10 січня 2024 року до суду надійшли матеріали справи разом із висновком експерта.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. від 15 січня 2024 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

23 квітня 2024 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Позивач у судове засідання не з`явилася,хоча про місце і час розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_1 .

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Представник третьої особи Донецької обласної прокуратури Котляр Т.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представники відповідача Держави України в особі Державної казначейської служби України, третіх осіб Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області у судове засідання не з`явились, про місце і час розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні 03 жовтня 2023 року пояснив, що є батьком позивача. Відносно позивача було порушено кримінальне провадження та більше шести років тривало досудове розслідування. Умови тримання під вартою були нелюдські, донька захворіла. За 10 днів перебування під вартою її було не впізнати. Вона пройшла великі приниження, втратила здоров`я та друзів. Весь час доньку переслідував страх. Вона стала сумною та небалакучою (а.с. 29-34, т. 3)

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні 03 жовтня 2023 року пояснила, що з позивачем знайома з дитинства. Позивач була цілеспрямована, доброзичлива, весела, завжди всім допомагала. Після звинувачення у розкраданні чужого майна позивач спочатку знаходилася під вартою, пізніше їй обрано підписку про невиїзд. У зв`язку з цим вона скаржилася, що не може вільно пересуватися. Після закриття кримінального провадження позивач замкнулася в собі, була пригніченою. Частина друзів від неї відвернулася. На пропозицію свідка поспілкуватися, відмовлялася. Через ці події у позивача не склалося особисте життя (а.с. 29-34, т. 3).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

21 грудня 2008 року постановою слідчого СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області порушено стосовно позивача кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 17, т. 2).

31 грудня 2008 року позивача затримано та вручено повідомлення про підозру (а.с. 29-34, 38 т. 1).

10 січня 2009 року ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області стосовно позивача застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с. 27-28, т. 1).

Постановою слідчого СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 16 травня 2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050380002056 від 04 липня 2013 року за ч. 5 ст. 191 КК України стосовно ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого кримінального правопорушення (а.с. 20-24, т. 2).

Позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду у розмірі 5 000 000 грн.

Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено про неправомірні дії органі досудового розслідування та суду, внаслідок яких позивач перебував під кримінальним переслідуванням у період з 01 січня 2009 року по 15 травня 2015 року, тобто 6 років 4 місяці та 15 днів.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані: копія заяви ОСОБА_5 від 08 грудня 2008 року, адресована прокурору, про притягнення позивача до кримінальної відповідальності (а.с. 22, т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2008 року про надання дозволу на затримання позивача (а.с. 23, т. 1); копія протоколу обшуку квартири позивача від 30 грудня 2008 року (а. с. 24-26, т. 1); копія подання про застосування запобіжного заходу стосовно позивача (а.с. 35, т. 1); копія подання про проведення обшуку (а.с. 36, т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2008 про дозвіл на обшук квартири позивача (а.с. 37, т. 1); копія постанови слідчого про перекваліфікацію інкримінованого позивачу кримінального правопорушення (а.с. 39, т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 02 січня 2009 року про продовження строку затримання (а.с. 40, т. 1); копія постанови прокурора від 20 березня 2009 року про порушення кримінальної справи стосовно позивача за ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 209 КК України (а.с. 41-42, т. 1); копія постанови слідчого від 24 лютого 2011 року про залучення позивача як обвинуваченого (а.с. 43-84, т. 1); копія постанови старшого помічника прокурора від 12 лютого 2010 року про зміну обвинувачення в суді (а. с. 85-114, т. 1); копія постанови заступника прокурора про зміну обвинувачення в суді (а.с. 114 зв., т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 року про повернення кримінальної справи стосовно позивача (а.с. 115 зв. - 129, т. 1); копія ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 січня 2009 року про залишення без змін ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про застосування запобіжного заходу (а.с. 130 зв. - 132, т. 1); (а.с. 134-157, т. 1), копія клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування та зміну позивачу запобіжного заходу (а.с. 158-167, т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2010 року про зміну позивачу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиізд (а.с. 168, т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 05 червня 2013 року про повернення кримінальної справи для додаткового розслідування (а.с. 169-179, т. 1); довідка інформація про рух кримінальної справи № 38-28650 (а.с. 180-181, т. 1); копії ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 квітня 2009 року, 10 січня 2009 року, 22 січня 2009 року (а.с. 182-186, т. 1); постанова прокурора від 03 лютого 2009 року про прийняття справи до свого провадження (а.с. 187 , т. 1); копія постанови про створення групи слідчих (а.с. 188, т. 1); копія постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження (а.с. 189, т. 1); копія постанови прокурора про об`єднання кримінальних справ до одного провадження (а.с. 190, т. 1); копія постанови Апеляційного суду Донецької області від 27 квітня 2009 року про продовження строку тримання під вартою (а.с. 191, т. 1); копія постанови Апеляційного суду Донецької області від 20 травня 2009 року про продовження тримання під вартою (а.с. 192, т. 1); копія ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2010 року (а.с. 193, т. 1); копія звернення до голови Верховного Суду, Генерального прокурора (а.с. 194-195, 206-207, т. 1); копія заяви до Верховного Суду про направлення справи (а.с. 196-197, т. 1); копії листів-відповідей на звернення (а.с. 198-205, 208-221 т. 1); копія постанови від 03 квітня 2009 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 223-225, т. 1); копія довідки про несудимість (а.с.226, т. 1); копія свідоцтва про смерть ОСОБА_6 (а.с. 227, т. 1); копії медичних документів (а.с. 228-233, т. 1).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник Державної казначейської служби України не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк.

Представник третьої особи Донецької обласної прокуратури скористався процесуальним правом подачі письмових пояснень на позовну заяву, відповідно до яких просить суд позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково, відшкодувавши їй моральну шкоду на суму 363 199 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити (а.с. 12-17, т. 2)

Представник третьої особи Донецької обласної прокуратури скористався процесуальним правом подачі письмових поясненьу на позовну заяву, відповідно до яких зазначає наступне. Висновок експерта не підлягає застосуванню, оскільки при його складенні було враховано некоректні формули розрахунку. Використання у дослідженні наукової формули є недопустимим, оскільки законодавством прямо визначено формулу для обрахунку розміру відшкодування моральної шкоди від незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Отже, висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди ОСОБА_2 як недостовірний та недопустимий не може бути прийнято судом (а.с. 76-78, т. 3).

Представник третьої особи Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області скористався процесуальним правом подачі пояснень у на позовну заяву, відповідно до яких зазначає наступне. Позивач необґрунтовано визначив суму стягнення, оскільки згідно закону можна розрахувати правомірно моральну шкоду у розмірі 363 198,7 грн (а.с. 65-67, т. 2).

Представник третьої особи Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області не скористався процесуальним правом подачі пояснень у на позовну заяву.

Представник третьої особи Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не скористався процесуальним правом подачі пояснень у на позовну заяву.

Представник позивача скористався процесуальним правом подачі пояснень у на позовну заяву, відповідно до яких зазначає наступне. У зв`язку з незаконним затриманням позивача та перебуванням останньої під вартою були паралізовані всі можливі (нормальні) життєві зв`язки. Позивач перебувала під слідством фактично більше 6 років 4 місяців та 15 днів. Сума відшкодування, визначена експертом,

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, статті 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, частини п`ятої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та в статтях 1167, 1176 ЦК України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

У ч. 1,2 ст. 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» пов`язує виникнення у конкретного реабілітованого громадянина право на відшкодування шкоди зі складним юридичним складом, яке включає в себе підстави виникнення шкоди, завданої незаконними діями, та умовами виникнення права на його відшкодування.

Тобто право на відшкодування виникає лише у разі повної реабілітації особи, про що зазначається в пункті 3 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41.

Така судова практика є незмінною, про що зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 522/2493/18, провадження № 14-195 цс 21.

Реабілітуючі, на відміну від нереабілітуючих підстав, для застосування наведеного вище Закону України, пов`язані з констатацією факту того, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.

Зі змісту постанови СВ Костянтинівського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 15 травня 2015 року, убачається, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України правопорушення, у зв`язку з чим кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050380002056 від 04 липня 2013 року за ч. 5 ст. 191 КК України закрито (а.с. 17-19, т. 1).

Судом не встановлено здійснення позивачем самообмови в ході кримінального провадження.

Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, проведення в ході кримінального провадження ряду процесуальних слідчих дій, зокрема, обрання запобіжного заходу, тривалий час обмежували права позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Проаналізувавши надані суду докази у їх сукупності, враховуючи обставини, викладені у матеріалах справи, суд доходить висновку про доведеність факту понесення позивачем моральних страждань та переживань з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до хвилювань, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зав`язків.

Отже, позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених у статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з ч. 2,3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди позивачу суд бере до уваги представлені позивачем численні докази з цього приводу, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, суд враховує, в сукупності з іншими доказами висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 755/2421/20 від 21 грудня 2021 року № 25289/21-61: що згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 755/2421/20 від 21 грудня 2021 року № 25289/21-61, згідно якого:

1. Ситуація, що пов?язана з незаконним притягненням ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності була для неї психотравмувальною. Констатується суттєвий ступень інтенсивності та тривалості психотравмувального впливу зазначеної ситуації на особистість ОСОБА_2 .

2. За результатами психологічного дослідження ОСОБА_2 має наступні індивідуально-психологічні особливості: виражений стійкий тривалий тривожний та депресивний стан, підвищена стомлюваність, проблеми зі сном, порушення апетиту, загальна астенізація, емоційна лабільність, зниження потреби у спілкуванні, втрата перспектив, сенсу та життєвих сил в цілому, послаблення функцій когнітивної сфери. ОСОБА_2 має зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, безпідставне обвинувачення, проведення обшуку в її квартирі, незаконне позбавлення волі, неможливості працевлаштування після закриття кримінальної справи).

3. За умов ситуації (незаконного притягнення до кримінальної відповідальності), що досліджується у справі, ОСОБА_2 спричинені страждання (моральна шкода).

4. Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_2 страждання (моральну шкоду) становить 810 мінімальних заробітних плат, що встановлені на момент розгляду справи судом (а.с. 47-60, т. 3).

Суд критично ставиться до посилань представників третіх осіб щодо неможливості використання вказаного висновку для вирішення справи через науково-методичний підхід його складення з огляду на таке.

Рішенням координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 лише одну методику визначення розміру моральної шкоди (методику ОСОБА_7 ) було виключено з реєстру методик Міністерстві юстиції України. Однак цим же рішенням така методика була внесена до затвердженого Міністерством Юстиції України переліку науково-технічної та довідкової літератури, рекомендованої для використання при проведенні судових експертиз. При цьому згідно з Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень встановлення глибини та важкості страждань особистості, а також розрахунок приблизної суми, яка може їх компенсувати, віднесені до компетенції експертів-психологів, які самостійно обирають методи здійснюваних досліджень та мають використовувати при проведенні таких досліджень літературу з рекомендованого міністерством переліку. При цьому, як вбачається з представленого до матеріалів справи вищевказаного висновку експертного дослідження, при його проведенні застосовувалося різні відповідні методики та інформаційні джерела. За таких умов підстави для відхилення такого висновку в даному випадку відсутні.

Оскільки у відповідності до положень ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили, суд оцінює вищевказаний експертний висновок в сукупності з іншими доказами, представленими до суду з даного приводу.

При цьому суд також зважає, що такий висновок було складено відповідним фахівцем за результатами дослідження на протязі досить значного періоду часу психоемоційного стану позивача та характеру впливу на його життя та свідомість обставин його кримінального переслідування.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Розмір відшкодування моральної шкоди гарантований державою, так як відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, виходячи з такого розрахунку: 810 розмірів мінімальних заробітних плат) * 1 600 = 1 296 000 грн. В решті вимог відмовити.

Крім того, позивач просить про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 37 250 грн та витрат, пов`язаних з проведенням експертизи у розмірі 14 338,80 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу; витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

20 січня 2020 року між позивачем та адвокатом Воскобойником Дмитром Гавриловичем укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 46, т. 2)

28 липня 2023 року між позивачем та адвокатом Крупієм Іваном Ярославовичем укладено договір про надання правничої допомоги по справі 755/2421/20 (а.с. 109-110, т. 3).

Вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує довідкою-актом про виконані роботи та проведений розрахунок із замовником від 29 лютого 2024 року, відповідно до якого вартість послуг адвоката Крупія І.Я. склала 27 100 грн (а.с. 112, т. 3).

Представник третьої особи Донецької обласної прокуратури Котляр Т.М. просила судові витрати стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому на користь позивача підлягають стягненню:

витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 655,20 грн, виходячи з такого розрахунку 1 299 000 (сума задоволених позовних вимог) * 100 % / 5 000 000 (ціна позову) * 37 250 грн (понесені витрати на професійну правничу допомогу);

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 3 375,22 виходячи з такого розрахунку 1 299 000 (сума задоволених позовних вимог) * 100 % / 5 000 000 (ціна позову) * 14 338,80 грн (понесені витрати оплату вартості експертизи).

Судові витрати щодо судового збору віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 19, 56 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Держави України в особі Державної казначейської служби України за участю третіх осіб Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області, Донецької обласної прокуратури, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 299 000 (один мільйон двісті дев`яносто дев`ять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 655 (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн 20 коп та витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 3 375 (три тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 22 коп.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30 квітня 2024 року.

Суддя Н.Є.Арапіна