ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15194/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників:

скаржників - ОСОБА_2, ОСОБА_1 - адвоката Деяка Я. М.,

розпорядника майна ТОВ "Орізон" - арбітражного керуючого Севастьянова Є.В. (в режимі відеконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 16.01.2024

у складі колегії суддів: Остапенка О. М.(головуючого), Сотнікова С. В., Копитової О. С.

та на ухвалу Господарського суду м. Києва

від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2

у складі судді: Чеберяка П. П.

у справі № 910/15194/20

за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" за заявою Фізичної особи-підприємця Ганчук Григорія Володимировича.

2. 11.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 27 597 500,00 грн.

3. 11.12.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на суму 1 997 250,00 грн.

4. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2021, зокрема, визнано кредитором у справі № 910/15194/20 по відношенню до боржника: ОСОБА_2 з грошовими вимогами на суму 27 601 704,00 грн., ОСОБА_1 з грошовими вимогами на суму 2 001 454,00 грн.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 (в оскаржуваній частині) у справі №910/15194/20 залишено без змін.

6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Універсал Банк" задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 по справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог Акціонерного товариства "Універсал Банк" залишено без змін; ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 по справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано; справу № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. 07.11.2022 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.

8. 02.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.

9. 19.04.2023 до Господарського суду м. Києва надійшли доповнення до уточненої заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника.

10. 19.05.2023 до Господарського суду м. Києва надійшла уточнена заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 1 997 250,00 грн, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 24 328 346,10 грн.

12. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

13. Крім того, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

14. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 залишено без змін.

Рух касаційної скарги

15. 08.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 у справі № 910/15194/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/15194/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. (головуючого) Погребняка В. Я., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024.

17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2024 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

18. ОСОБА_1 усунено недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.

19. Ухвалою Суду від 18.03.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/15194/20 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 у справі № 910/15194/20 та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 16.04.2024 року о 10:15.

20. 14.02.2024 ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 у справі № 910/15194/20, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

21. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 910/15194/20 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В. В. (головуючого) Погребняка В. Я., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 15.02.2024.

22. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2024 касаційну скаргу скаржника залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

23. ОСОБА_2 усунула недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.

24. Ухвалою Суду від 25.03.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 910/15194/20 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023, в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 ; об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 у справі № 910/15194/20 та призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на 16.04.2024 року о 10:15.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

25. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 16.01.2024 та ухвалу суду першої інстанції від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, про визнання кредитором боржника з грошовими вимогами на суму 1 997 250,00 грн.

26. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 полягають у наступному.

26.1. Пункт 4 Договору позики (укладений між боржником і ОСОБА_1 ) в тій його частині, у якій він містить відомості про отримання позичальником грошей до підписання договору є розпискою. Ці положення договору свідчить про те, що сторони домовилися вважати сплату коштів, здійснену раніше за відсутності правових підстав, виконанням укладеного договору стороною, яка за цим договором мала сплатити гроші. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №916/667/18 (провадження №12-145гс19) та постанові Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №757/19063/20-ц (провадження №61-10027св22).

26.2. Ні встановлення судом факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались, що також проігноровано судами попередніх інстанцій.

26.3. Згідно практики Верховного Суду, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 922/2383/16 Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №204/2321/22, подібність правовідносин не зводиться виключно до суб`єктного складу учасників таких правовідносин як це зазначає апеляційний суд в оскаржуваній постанові, а насамперед вказує на предмет правового регулювання та умови застосування правових норм.

26.4. Факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 боржнику - ТОВ "Орізон" підтверджується наведеною практикою Верховного Суду та доказами, яким не надано належної правової оцінки судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, зокрема розпискою про передачу коштів від 10.01.2012 року (пункт 4 Договору позики від 10 січня 2012 року), Договором від 23.06.2022 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Орізон", документами бухгалтерської та фінансової звітності (баланси, звіти про фінансові результати та додаткові розшифровки окремих статей балансів), матеріалами інвентаризації проведеної в рамках справи про банкрутство ТОВ "Орізон" (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 09.01.2021 року), що у сукупності доводить виникнення у ОСОБА_1 як у кредитора грошових вимог до боржника.

27. Також не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій остання просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 16.01.2024 та ухвалу суду першої інстанції від 26.06.2023 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ОСОБА_2 про визнання кредитором боржника на суму 24 328 346,10 грн, з яких: 23 676 278,10 грн - сума основного боргу, 652 067,98 грн - 3 % річних.

28. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_2 полягають у наступному.

28.1. Обґрунтування виникнення грошових зобов`язань ТОВ "Орізон" перед ОСОБА_2 на підставі договору поруки та статті 528 ЦК України (виконання обов`язку боржника іншою особою) при збереженні первісних обставин, а саме відносин договору позики, є ніщо іншим як доповненням підстав заяви ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника новими обставинами, та не можуть кваліфікуватися як зміна підстав такої заяви, що не було враховано судом апеляційної інстанції, відтак Північний апеляційний господарський суд у мотивувальні частині постанови від 16.01.2024 дійшов помилкового висновку, що "уточнена заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду та дослідженню судом на предмет її обґрунтованості до доведеності належними та допустимими доказами, оскільки зміна підстав кредиторських вимог при новому розгляді справи суперечить положенням ГПК України".

28.2. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2023 у справі №916/1029/22, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

28.3. Заява про зміну підстав кредиторських вимог, подана всупереч норм процесуального права, зокрема й вимог частини четвертої статті 46 ГГІК України, є підставою для повернення такої заяви без розгляду. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 17.02.2023 у справі №902/560/20 (902/301/21), постанові від 23.11.2022 у справі №352/1331/20 та від 25.05.2022 року у справі № 753/1908/15-ц. Однак, судами попередніх інстанцій не було повернуто без розгляду уточнену заяву ОСОБА_2 із грошовими вимогами до боржника від 01.02.2023, що свідчить про прийняття її до розгляду саме як уточнену заяву.

28.4. Із наявних у матеріалах справи доказів (копій заяв на переказ готівки, копій меморіальних ордерів та наданих AT "Універсал банк" розрахунків), чітко підтверджуються обставини сплати особисто ОСОБА_2 в інтересах Боржника грошових коштів у сумі 843 322,46 доларів США. Водночас суди попередніх інстанцій не визначили правову кваліфікацію правовідносинам між боржником і ОСОБА_2 .

29. У судовому засіданні 16.04.2024 представник скаржників підтримав касаційні скарги з підстав, викладених у касаційних скаргах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

30. Акціонерним товариством "Універсал Банк" подано відзиви на касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких останнє просить залишити зазначені касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

31. У судовому засіданні 16.04.2024 розпорядник майна боржника підтримав касаційну скаргу ОСОБА_2 , щодо касаційної скарги ОСОБА_1 покладався на розсуд суду.

Розгляд клопотань Верховним Судом

32. 16.04.2024 до початку судового засідання від представника Акціонерного товариства "Універсал Банк" - адвоката Приходько Л.А. до Верховного Суду надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційних скарги на іншу дату у зв`язку з хворобою дитини. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин представник АТ "Універсал Банк" не долучає.

33. У судовому засіданні 16.04.2024 представник скаржника щодо вказаного клопотання заперечив, розпорядник майна покладався на розсуд суду.

34. Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання дійшла наступних висновків.

35. Частиною першою статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

36. Відповідно до частини першої статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

37. Згідно частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

38. Провадження за вказаними касаційними скаргами у цій справі відкрито ухвалами Верховного Суду від 18.03.2024 та 25.03.2024 відповідно.

39. При цьому, сторони не обмежені в кількості уповноважених представників для представництва їх інтересів у суді касаційної інстанції.

40. З наведеного убачається, що Акціонерне товариство "Універсал Банк" мало достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

41. Також, зі місту ухвал Суду від 18.03.2024 та 25.03.2024, якими було відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

42. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

43. Окрім того, відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

44. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати касаційну скаргу в судовому засіданні 16.04.2024 за відсутності уповноваженого представника Акціонерне товариство "Універсал Банк". Відсутність представника Акціонерне товариство "Універсал Банк" в цьому випадку не перешкоджає розгляду касаційних скарг та не повинна заважати здійсненню правосуддя.

Позиція Верховного Суду

45. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

46. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

48. За частиною першою статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

49. За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

50. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляд їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.

51. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

52. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15194/20 про банкрутство ТОВ "Орізон".

53. Відповідне оголошення про відкриття відносно ТОВ "Орізон" провадження у справі про банкрутство оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 11.11.2020 року за №65455.

54. Після публікації вказаного оголошення 11.12.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника на суму 27 597 500,00 грн та заява ОСОБА_1 на суму 1 997 250,00 грн.

55. В обґрунтування заявлених грошових вимог ОСОБА_2 посилається на укладений між нею та боржником Договір позики від 25.12.2007 та рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20, згідно якого з ТОВ "Орізон" на її користь стягнуто 27 597 500,00 грн.

56. ОСОБА_1 , в свою чергу, у заяві посилається на укладений між ним та боржником Договір позики від 10.01.2012 та рішення Бородянського районного суду Київської області від 09.09.2020 у справі №939/936/20, відповідно до якого з ТОВ "Орізон" на його користь стягнуто 1 997 250,00 грн.

57. За наслідками розгляду поданих суду заяв ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 у справі №910/15194/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року, визнано кредиторами ТОВ "Орізон" зокрема, ОСОБА_2 на суму 27 601 704,00 грн., а також ОСОБА_1 на суму 2 001 454,00 грн.

58. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року у справі №910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

59. Отже предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з урахуванням уточнень, з грошовими вимогами до боржника.

60. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою заявою із грошовими вимогами до боржника, в якій, у зв`язку зі скасуванням рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним договору позики, на підставі яких було заявлено первісні грошові вимоги, просив суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 1 997 250,00 грн. на підставі ст. 216 та ч.1 ст.1212 ЦК України.

61. ОСОБА_2 також звернулась до місцевого господарського суду з уточненими заявами про визнання грошових вимог, в яких у підсумку просила визнати її кредитором на суму 24 328 346,10 грн., з яких: 23 676 278,10 грн. - сума основного боргу, 652 067,98 грн. - 3 % річних. Підставами уточнених заяв стала наявність між ОСОБА_2 та боржником правовідносин за договором поруки №BL742-П від 26.12.2007, за яким ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалась перед АТ "Універсал Банк", як кредитором, відповідати за невиконання ТОВ "Орізон", як боржником, усіх його зобов`язань, що виникли з додаткової угоди №BL742-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007. За твердженням ОСОБА_2 , наявні у справі докази свідчать про сплату нею від власного імені в інтересах ТОВ "Орізон" грошових коштів у сумі 843 322,46 доларів США на користь АТ "Універсал Банк", як наслідок до неї, як поручителя, перейшли права кредитора ТОВ "Орізон".Також кредитором зазначено про те, що за умови кваліфікації судом грошових вимог ОСОБА_2 до боржника як таких, що виникають не з відносин поруки, наявні обставини для визнання її кредитором як особи, яка задовольнила вимогу кредитора без згоди боржника (стаття 528 ЦК України). У доповненнях до уточненої заяви ОСОБА_2 , посилаючись на скасування рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним договору позики, на підставі яких було заявлено первісні грошові вимоги, просила суд визнати її грошові вимоги до боржника на підставі ст. 216 та ч.1 ст.1212 ЦК України.

62. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

63. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

64. Водночас, згідно частини 4 статті 46 ГПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

65. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

66. Як було зазначено вище, після подання 11.12.2020 заяв кредиторів з грошовим вимогами до боржника та проведення 20.01.2021 господарським судом першої інстанції попереднього засідання у справі №910/15194/20 змінились фактичні обставини справи, а саме: скасовано рішення суду про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_1 та визнано недійсним договір позики, згідно якого останнім було заявлено первісні грошові вимоги; тому суд першої інстанції дійшов висновку, що уточнення (зміна) підстав кредиторських вимог ОСОБА_1 в даному випадку відповідає вимогам ГПК України, оскільки це необхідно для захисту їх прав як кредиторів боржника, а відповідні підстави випливають із правовідносин позики.

67. Як було зазначено вище, після подання 11.12.2020 ОСОБА_2 заяви з грошовим вимогами до боржника та проведення 20.01.2021 господарським судом першої інстанції попереднього засідання у справі №910/15194/20 змінились фактичні обставини справи, а саме: скасовано рішення суду про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 та визнано недійсним договір позики, згідно якого останньою було заявлено первісні грошові вимоги, а тому суд першої інстанції в даному випадку дійшов висновку, що уточнення (зміна) підстав кредиторських вимог ОСОБА_2 , які викладені у вищенаведених доповненнях до уточненої заяви ОСОБА_2 , поданих суду 19.04.2023 року, відповідає вимогам ГПК України, оскільки це необхідно для захисту її прав як кредитора боржника, а відповідні підстави випливають із правовідносин позики.

68. Відповідно до положень статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

69. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

70. Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

71. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

72. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

73. Правило статті 216 Цивільного кодексу України застосовується виключно до сторін правочину.

74. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

75. Згідно п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

76. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 року у справі №320/5877/17 зроблено висновок, що "предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".

77. Системне тлумачення абз.1 ч.1 ст.216 ЦК України та п.1 ч. 3 ст.1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №396/29/17 та від 09.09.2021 року у справі №925/1276/19).

78. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

79. Так, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії Верховний Суд враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм ст.ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі №913/479/18);

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

80. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини справи щодо кредиторських вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

80.1. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненою заявою із грошовими вимогами до боржника, в якій, у зв`язку зі скасуванням рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним договору позики, на підставі яких було заявлено первісні грошові вимоги, просив суд визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 1 997 250,00 грн. на підставі статті 216 та частини першої статті 1212 ЦК України.

80.2. В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначає про встановлення судами першої та касаційної інстанцій у справі №910/15194/20(910/21692/21) факту укладення договору позики від 10.01.2012 року, в якому зазначено, що передача позики здійснена, відтак робить висновок про підтвердження факту передачі грошових коштів в сумі 60 000,00 дол. США, виходячи з приписів ст.1046 ЦК України, за якою договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Також посилається на документи бухгалтерської та фінансової звітності ТОВ "Орізон" за 2018-2021 роки (баланси, звіти про фінансові результати та додаткові розшифровки окремих статей балансів), матеріали проведеної у справі про банкрутство інвентаризації (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами від 09.01.2021 року).

80.3. ОСОБА_2 також звернулась до місцевого господарського суду з уточненими заявами про визнання грошових вимог, в яких у підсумку просила визнати її кредитором на суму 24 328 346,10 грн., з яких: 23 676 278,10 грн. - сума основного боргу, 652 067,98 грн. - 3 % річних.

80.4. Підставами уточнених заяв ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника зазначено наступне:

- наявність між ОСОБА_2 та боржником правовідносин за договором поруки №BL742-П від 26.12.2007, за яким ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалась перед АТ "Універсал Банк", як кредитором, відповідати за невиконання ТОВ "Орізон", як боржником, усіх його зобов`язань, що виникли з додаткової угоди №BL742-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007;

- наявні у справі докази свідчать про сплату нею від власного імені в інтересах ТОВ "Орізон" грошових коштів у сумі 843 322,46 доларів США на користь АТ "Універсал Банк", відтак, як наслідок, до неї як поручителя перейшли права кредитора ТОВ "Орізон";

- за умови кваліфікації судом грошових вимог ОСОБА_2 до боржника як таких, що виникають не з відносин поруки, наявні підстави для визнання її кредитором на підставі статті 528 ЦК України як особи, яка задовольнила вимогу кредитора без згоди боржника.

- у зв`язку зі скасуванням рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним Договору позики, на підставі яких ОСОБА_2 було заявлено первісні грошові вимоги, просила суд визнати її грошові вимоги до боржника на підставі статті 216 та частини першої статті 1212 ЦК України.

- у справі №910/15194/20(910/21154/21) судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт укладення Договору позики від 25.12.2007 року, що підтверджує передачу грошових коштів в сумі 830 000,00 дол. США, виходячи з приписів ст.1046 ЦК України, за якою договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

80.5. Розпорядником майна визнані кредиторські вимоги ОСОБА_1 частково на суму 1 684 500,00 грн як гривневий еквівалент одержаних за недійсним Договором позики коштів у розмірі 60 000,00 доларів США, та включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Орізон" до четвертої черги; визнано також 4 204,00 грн судового збору із включенням до першої черги. Кредиторські вимоги ОСОБА_2 визнані у повному обсязі.

80.6. Боржником у поданій до місцевого господарського суду 13.06.2023 заяві кредиторські вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано в повному обсязі.

80.7. АТ "Універсал Банк" подавало заперечення на доповнення до уточненої заяви ОСОБА_2 і ОСОБА_1 із грошовими вимогами до боржника.

80.8. Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року у справі №910/15194/20(910/21692/21), залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2023 року, визнано недійсним договір позики від 10.01.2012 року, укладений між ТОВ "Орізон" та ОСОБА_1 .

80.9. Щодо поданих доказів ОСОБА_1 суди встановили наступне.

80.10. Як встановлено апеляційним судом, в матеріалах справи міститься надана АТ "Універсал Банк" виписка по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01.01.2008 по 23.06.2022 щодо руху коштів ТОВ "Орізон".

80.11. Відповідно до інформації із поданої виписки на рахунок ТОВ "Орізон" грошові кошти від ОСОБА_1 в розмірі 60 000,00 дол. США за період з 01.01.2008 року по 23.06.2022 року не надходили.

80.12. Скаржником також не надано суду доказів передачі цих коштів готівкою через касу ТОВ "Орізон", зокрема прибуткового касового ордеру тощо.

80.13. Крім того, згідно наданих копій фінансових звітів ТОВ "Орізон" за 2018-2021 роки ними не охоплюється весь спірний період, який розпочинається з дати укладення оспорюваного договору позики - 10.01.2012 року, що унеможливлює встановлення факту відображення такої заборгованості у фінансових звітах, ще починаючи з 2012 року.

80.14. Щодо можливості надання оригіналу договору позики представник скаржника в судовому засіданні 16.01.2024 повідомив про відсутність такої можливості у зв`язку зі спливом терміну його зберігання.

81. Отже, судами встановлено, що матеріали справи не містять жодних первинних і зведених документів бухгалтерського та податкового обліку і звітності тощо, як на час укладення спірного договору позики 10.01.2012 року, так і після його укладення, що підтверджували би реальність відповідної фінансової операції із надання ТОВ "Орізон" ОСОБА_1 позики в розмірі 60 000,00 дол. США.

82. Крім того, судами враховано, що укладений між кредитором та боржником договір позики від 10.01.2012 року було визнано судом недійсним, в тому числі, з підстав недоведеності належними та допустимими доказами надання ТОВ "Орізон" ОСОБА_1 позики в розмірі 60 000,00 дол. США, а саме:

- за результатами розгляду справи №910/15194/20(910/21692/21) судами першої та касаційної інстанції зроблено висновки щодо недотримання сторонами при укладенні договору позики від 10.01.2012 року загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК України), оскільки такий договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, вчинений з порушенням ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним;

- у справі №910/15194/20(910/21692/21) судами було досліджено та надано відповідну правову оцінку укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ "Орізон" Договору від 23.06.2022 року, документам бухгалтерської та фінансової звітності ТОВ "Орізон" за 2018-2020 роки, а також відсутності оригіналу спірного договору позики;

- зі змісту постанови Верховного Суду від 11.04.2023 вбачається, що вказаний вище Договір від 23.06.2022 укладено між ТОВ "Орізон" та ОСОБА_1 вже після подання 21.12.2021 АТ "Універсал Банк" позовної заяви про визнання Договору позики від 10.01.2012 недійсним та долучено лише після витребування судом оригіналу договору позики від 10.01.2012 року та первинних документів на підтвердження отримання боржником коштів за цим договором;

- щодо документів бухгалтерської та фінансової звітності ТОВ "Орізон", то судом першої інстанції було встановлено та Верховним Судом підтверджено, що у фінансових звітах за 2018-2020 не містяться дані в розрізі контрагентів, що дало би змогу встановити наявність чи відсутність зобов`язань ТОВ "Орізон" перед ОСОБА_1 .

83. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що встановлення судами у справі №910/15194/20(910/21692/21) факту укладення договору не може бути беззаперечним доказом передачі коштів за таким договором позики, що спростовує протилежні аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 .

84. При цьому, надання суду першої інстанції у справі №910/15194/20 під час нового розгляду кредиторських вимог та вже після прийняття Верховним Судом постанови у справі №910/15194/20(910/21692/21) додаткових розшифровок окремих статей балансу за 2019-2021 роки, якими, на думку кредитора, підтверджується заборгованість ТОВ "Орізон" перед ОСОБА_1 на суму 1 997 250,00 грн., а також посилання на матеріали проведеної у справі про банкрутство інвентаризації (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами від 09.01.2021 року) визнано судами попередніх інстанцій намаганням кредитора досягти повторної оцінки доказів, які вже були предметом дослідження у суді, та спростувати висновки, зроблені судами у справі №910/15194/20(910/21692/21), стосовно недоведеності належними та допустимими доказами надання ТОВ "Орізон" ОСОБА_1 позики в розмірі 60 000,00 дол. США., тим самим фактично нівелювати результати провадження у справі № 910/15194/20(910/21692/21).

85. Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про нерелевантність правовідносин у справі, що розглядається до правовідносин у справах на які посилається скаржник, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №916/667/18 та Верховного Суду від 22.12.2022 року у справі №757/19063/20-ц про те, що підтвердженням передачі грошових коштів є безпосередньо пункт 4 договору позики, в якому сторони погодили, що передача позики здійснена, а тому такий пункт договору є за своєю суттю розпискою, яка підтверджує передачу коштів за договором позики, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на таке.

86. Аналіз висновків у вказаних постановах Верховного Суду свідчить про можливість включення в договір положення про одержання однією стороною грошових коштів від іншої, у тому числі до підписання договору, саме у разі укладення договорів між фізичними особами.

87. Водночас подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

88. У справі, що розглядається, визнаний в судовому порядку недійсним договір позики було укладено між юридичною особою, як позичальником, та фізичною особою, як позикодавцем. Враховуючи обставини цієї справи, доказами, які підтверджували б факт укладення договору у цій справі можуть бути лише первинні документи, які відображають рух коштів на виконання такого договору, водночас які не було надано ОСОБА_1 , зокрема і не було надано і оригіналу договору позики. Відтак, висновки, зроблені судами попередніх інстанцій, здійснені за встановлених відмінних обставин у цій справі.

89. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав в задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника, з урахуванням уточнень, на суму 1 997 250,00 грн, водночас аргументи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами та не можуть бути підставами для скасування в цій частині правомірних та обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій.

90. Щодо заяви ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон", з урахуванням уточнень, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

90.1. Заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника надійшла до Господарського суду міста Києва 11.12.2020, тобто в межах тридцятиденного терміну, передбаченого ст. 45 КУзПБ.

90.2. Згідно повідомлення розпорядника майна ТОВ "Орізон" про результати розгляду кредиторських вимог боржника кредиторські вимоги ОСОБА_2 визнані у повному обсязі як такі, що виникли з Договору поруки та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Орізон" на суму 4 204,00 грн до першої черги та на суму 24 328 346,10 грн (23 676 278,10 грн - основний борг, 652 067,98 грн. - 3% річних) до четвертої черги.

90.3. Заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника надійшла до господарського суду міста Києва 11.12.2020, тобто в межах тридцятиденного терміну, передбаченого ст. 45 КУзПБ.

90.4. У поданій заяві кредитор посилається на наявну у боржника перед ним заборгованість за укладеним договором позики від 25.12.2007, що підтверджена рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20, згідно якого з ТОВ "Орізон" на користь ОСОБА_2 стягнуто 27 597 500,00 грн.

90.5. 25.12.2007 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ТОВ "Орізон" (позичальник) укладено договір позики на суму 830 000 дол. США, з кінцевим терміном повернення до 15.01.2019 року, згідно пункту 4 якого позичальник та позикодавець визначили, що передача позики здійснена, а місцем виконання договору є: АДРЕСА_1 .

90.6. Зважаючи на те, що позичальник у встановлений договором позики від 25.12.2007 року строк грошові кошти не повернув, ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення боргу за вказаним договором.

90.7. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ "Орізон" задоволено. Стягнуто з ТОВ "Орізон" на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 27 597 500,00 грн., з яких: 22 078 000,00 грн. (еквівалент 830 000 дол. США) основної заборгованості та 5 519 500,00 грн. (207 500 дол. США) штрафу.

90.8. Посилаючись на дані обставини, які визнані судом як преюдиційні в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України, ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 20.01.2021 року у справі №910/15194/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року, ОСОБА_2 визнано кредитором ТОВ "Орізон" на загальну суму 27601704,00 грн. (27597500,00 грн.+ 4204,00 грн. судового збору).

90.9. Разом з тим, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року по справі №910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

90.10. Приймаючи дану постанову та направляючи справи на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій при визнанні кредиторських вимог не встановили фактичні обставини справи щодо наявності чи відсутності доказів отримання коштів боржником від даної фізичної особи, а також не встановили те, чи було встановлено у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 обставини отримання боржником коштів за відповідним договором позики з посиланням на відповідні докази, за умови заперечення таких кредиторських вимог АТ "Універсал Банк", задля унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

90.11. Приймаючи дану постанову та направляючи справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій при визнанні кредиторських вимог не встановили фактичні обставини справи щодо наявності чи відсутності доказів отримання коштів боржником від даної фізичної особи, а також не встановили те, чи було встановлено у рішенні Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №753/9175/20 обставини отримання боржником коштів за відповідним договором позики з посиланням на відповідні докази, за умови заперечення таких кредиторських вимог АТ "Універсал Банк", задля унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

90.12. Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 29.11.2021 року, мотивувальну частину якої змінено постановою Верховного Суду від 19.01.2022 року, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28.10.2020 року у справі №753/9175/20 скасовано, матеріали справи №753/9175/20 направлено до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/15194/20 про банкрутство ТОВ "Орізон".

90.13. Наразі провадження у справі №910/15194/20(753/9175/20) за позовом про стягнення заборгованості згідно ухвали суду від 10.05.2022 року зупинено до постановлення ухвали за результатами розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 у справі №910/15194/20 про банкрутство ТОВ "Орізон".

90.14. В подальшому, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року у справі №910/15194/20(910/21154/21), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 року, визнано недійсним договір позики від 25.12.2007 року, укладений між ТОВ "Орізон" та ОСОБА_2 .

90.15. Таким чином, на час нового розгляду справи № 910/15194/20 в суді першої інстанції рішення суду про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_2 скасовано, а договір позики визнано недійсним, відтак докази, якими обґрунтовувались первісні кредиторські вимоги ОСОБА_2 , не мають юридичної сили та не несуть жодних правових наслідків.

90.16. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_2 звернулась до місцевого господарського суду з уточненими заявами про визнання грошових вимог, в яких у підсумку просила визнати її кредитором на суму 24 328 346,10 грн., з яких: 23 676 278,10 грн. - сума основного боргу, 652 067,98 грн. - 3 % річних.

90.17. Підставами уточнених заяв стала наявність між ОСОБА_2 та боржником правовідносин за договором поруки №BL742-П від 26.12.2007, за яким ОСОБА_2 , як поручитель, зобов`язалась перед АТ "Універсал Банк", як кредитором, відповідати за невиконання ТОВ "Орізон", як боржником, усіх його зобов`язань, що виникли з додаткової угоди №BL742-К/1 до Генерального договору про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007.

90.18. За твердженням ОСОБА_2 , наявні у справі докази свідчать про сплату нею від власного імені в інтересах ТОВ "Орізон" грошових коштів у сумі 843 322,46 доларів США на користь АТ "Універсал Банк", як наслідок до неї, як поручителя, перейшли права кредитора ТОВ "Орізон".Також кредитором зазначено про те, що за умови кваліфікації судом грошових вимог ОСОБА_2 до боржника як таких, що виникають не з відносин поруки, наявні підстави для визнання її кредитором на підставі ст. 528 ЦК України як особи, яка задовольнила вимогу кредитора без згоди боржника. У доповненнях до уточненої заяви, поданих суду 19.04.2023 року, ОСОБА_2 , посилаючись на скасування рішення суду про стягнення заборгованості та визнанням недійсним договору позики, на підставі яких було заявлено первісні грошові вимоги, просила суд визнати її грошові вимоги до боржника на підставі ст. 216 та ч.1 ст.1212 ЦК України у якості повернення позикодавцю наданих боржнику коштів за недійсним договором позики.

90.19. Однак, матеріали справи не містять жодних первинних і зведених документів бухгалтерського та податкового обліку і звітності тощо, як на час укладення спірного договору позики 25.12.2007, так і після його укладення, що підтверджували б реальність відповідної фінансової операції із надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Орізон" ОСОБА_2 позики в розмірі 830 000,00 доларів США.

90.20. На підставі чого, Господарським судом м. Києва та Північним апеляційним господарським судом за результатами розгляду справи № 910/15194/20 (№ 910/21154/21) зроблено висновки щодо недотримання сторонами при укладенні договору позики від 25.12.2007 загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. З ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), оскільки такий договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, вчинений з порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.

90.21. Встановлення судами факту укладення договору не може бути беззаперечним доказом передачі коштів за таким договором позики. Такими доказами можуть бути лише первинні документи, які відображають рух коштів на виконання такого договору.

91. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що посилання ОСОБА_2 на норми ст. 1212 ЦК України є помилковими, оскільки факт отримання боржником грошових коштів в розмірі 830 000,00 доларів США жодною зі сторін правочину не доведений, що встановлено постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 у справі №910/15194/20 (№ 910/21154/21).

92. Не знайшли свого підтвердження також доводи ОСОБА_2 щодо сплати грошових коштів як поручителем в інтересах ТОВ "Орізон", враховуючи наступні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій:

92.1. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є засновником (кінцевим бенефіціарним власником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон", що підтверджується копією статуту товариства, який міститься в матеріалах справи № 910/15194/20.

92.2. Генеральний договір про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 був укладений між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ТОВ "Орізон" в особі ОСОБА_2 , яка діяла на підставі довіреності від 12.12.2007. Тобто вона є підписантом Генерального договору, враховуючи положення статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон", затвердженого протоколом №7 Зборів учасників від 02.02.2006 та згідно п. 1.3 статуту учасником Товариства є одна особа - ОСОБА_2 .

92.3. 26.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № BL742, було укладено Договір поруки № BL742-П від 26.12.2007.

92.4. Водночас, відсутні підстави вважати, що кошти на погашення заборгованості по кредиту вносились ОСОБА_2 саме як поручителем по договору, оскільки в жодній заяві про переказ готівки, а також в меморіальних ордерах така інформація не вказана.

92.5. Не підтверджується зазначена інформація також і виписками по особових рахунках ОСОБА_2 № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 за період з 26.12.2007 по 31.12.2014, які були витребувані ухвалою Господарським судом м. Києва від 07.11.2022.

92.6. На думку колегії суддів, надання під час нового розгляду кредиторських вимог додаткових розшифровок окремих статей балансу за 2019-2021 роки, якими, на думку кредитора, підтверджується заборгованість ТОВ "Орізон" перед ОСОБА_2 на суму 27 597 500,00 грн., а також посилання на матеріали проведеної у справі про банкрутство інвентаризації (акт інвентаризації розрахунків з дебіторами та кредиторами від 09.01.2021 року) є намаганням кредитора досягти повторної оцінки доказів, які вже були предметом дослідження у суді, та спростувати висновки, зроблені судами у справі №910/15194/20(910/21154/21), стосовно недоведеності належними та допустимими доказами надання ТОВ "Орізон" ОСОБА_2 позики в розмірі 830 000,00 дол. США., тим самим фактично нівелювати результати провадження у справі №910/15194/20(910/21154/21).

92.7. Судами також були досліджені копії заяв на переказ готівки, меморіальних ордерів за період з 28.12.2007 року по 15.12.2014 року, надані АТ "Універсал Банк" розрахунки, а також банківські рахунки кредитора, якими нібито обґрунтовується заборгованість ТОВ "Орізон" перед ОСОБА_2 .

92.8. Однак, аналіз наданих сторонами та наявних у справі доказів, в тому числі і призначення платежів банківських документів, свідчить про обставини сплати ОСОБА_2 грошових коштів на користь АТ "Універсал Банк" не підтверджує перерахування скаржником грошових коштів ТОВ "Орізон" за договором позики від 25.12.2007.

92.9. Кредитором також не доведено що погашення заборгованості по кредиту боржника вносились ОСОБА_2 саме як його поручителем за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 26.12.2007 №BL742.

92.10. Судом не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між договором позики від 25.12.2007 року та появою коштів у період з 31.01.2008 року.

92.11. Суди також спростували аргументи ОСОБА_2 про те, що договір позики від 25.12.2007 року укладено для уникнення ризику невиконання ТОВ "Орізон" кредитних зобов`язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг №BL742 від 26.12.2007 перед АТ "Універсал Банк", оскільки у матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження обставин взаємопов`язаності правовідносин за договором позики від 25.12.2007 та Договором Генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 №BL742.

92.12. На такі обставини при дослідженні копій заяв на переказ готівки було також наголошено Північним апеляційним судом у своїй постанові від 21.03.2023 року по справі №910/15194/20(910/21154/21), залишаючи без змін рішення суду про визнання недійсним договору позики. В подальшому таку постанову було залишено без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 року.

93. З огляду на встановлені обставини у цій справі судами попередніх інстанцій а також обставини у зазначеній вище справі №910/15194/20(910/21154/21) про відсутність первинних і зведених документів бухгалтерського та податкового обліку і звітності боржника на підтвердження передачі коштів, що, в свою чергу, свідчить про відсутність факту передачі ОСОБА_2 грошей на користь ТОВ "Орізон" за укладеним між кредитором та боржником договором позики, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для повернення позикодавцю наданих боржнику коштів за недійсним договором позики на підставі ст. 216 та ч. 1 ст.1212 ЦК України, оскільки сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей, не породжує у позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей.

94. Враховуючи, що ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами наявності у ТОВ "Орізон" заборгованості перед ОСОБА_2 за договором позики, як і не доведено що погашення заборгованості по кредиту боржника вносились ОСОБА_2 саме як його поручителем за Генеральним договором про надання кредитних послуг від 26.12.2007 №BL742, їх взаємопов`язаність, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у визнанні ОСОБА_2 кредитором боржника.

95. Разом з тим, зазначення судом апеляційної інстанції про те, що підстави, наведені в уточненій заяві ОСОБА_2 не підлягають розгляду за наявності встановлених судами, в тому рахунку і судом апеляційної інстанції, обставин щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження взаємопов`язаності правовідносин за договором позики від 25.12.2007 та Договором Генерального договору про надання кредитних послуг від 26.12.2007 №BL742, не призвело до ухвалення неправильного рішення.

96. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Разом з тим доводи касаційних скарги не знайшли свого підтвердження та зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснених з урахуванням вказівок Верховного Суду.

97. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

99. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та ухвала Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 у справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 та кредиторських вимог ОСОБА_2 прийняті відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх зміни або скасування відсутні.

100. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної та ухвали суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційних скарг покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 у справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 та кредиторських вимог ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2023 у справі № 910/15194/20 в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 та кредиторських вимог ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк