465/1841/15-к

1-кп/465/78/24

ВИРОК

Іменем України

26-29.04.2024 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5

представника цивільного позивача ОСОБА_6

захисників: ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 , перебуваючи згідно наказу начальника ГУМВСУ у Львівській області №325 ос від 12.10.2012 на посаді заступника командира - начальника штабу БМОП « Беркут » ГУМВСУ у Львівській області, маючи спеціальне звання «майор міліції», здійснював керівництво вказаним підрозділом за відсутності керівника, будучи службовою особою та працівником правохоронного органу, був зобов`язаний відповідно до Закону України «Про міліцію» виконувати свої завдання неупереджено у точній відповідності із законом. ОСОБА_9 , будучи згідно із Положенням «Про спеціальний підрозділ міліції громадської безпеки «Беркут», затвердженим наказом МВС України №1011 від 24.10.2013, відповідальним за стан і збереження озброєння, боєприпасів, спеціальних та інших матеріальних засобів, організацію і стан пожежної безпеки, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень 20.02.2014 близько 18год.30 хв. , перебуваючи у приміщенні БМОП «Беркут», що по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові , діючи умисно з метою знищення та пошкодження майна підрозділу шляхом підпалу, а саме- зброї, бойових припасів, спеціальних засобів, документів та оргтехніки, що знаходились в кімнаті озброєння, використовуючи своє службове становище як керівника підрозділу, зайшов у кімнату озброєння, що знаходиться на першому поверсі адміністративної будівлі, де згідно висновку комплексної судової вибухотехнічної,електротехнічної та пожежно-технічної експертизи №14020/14021/14022/14-47 від 31.10.2014 ,використовуючи світлий нафтопродукт, розлив його на підлогу і матеріали, що були складені на підлозі у кімнаті, щонайменше у 5-ти місцях, внаслідок чого утворилась паро-повітряна суміш нафтопродукту з киснем повітря у замкнутому просторі приміщення.У подальшому вніс у приміщення кімнати озброєння джерело запалювання, від якого відбулось запалення утвореної суміші із швидким поширенням полум`я і підвищенням тиску з утворенням ударних вибухових хвиль, що спричинило тяжкі наслідки- руйнування внутрішньої стіни кімнати озброєння та призвело до загибелі двох працівників БМОП «Беркут» -міліціонера автороти ОСОБА_10 та міліціонера-водія ОСОБА_11 ,які проходили повз вказану стіну, а також заподіяло майнову шкоду ГУ МВСУ у Львівській області шляхом пошкодження приміщення бази БМОП « Беркут », що потребує відновлювальних ремонтно-будівельних робіт на суму 362 090грн. та пошкодження зброї, боєприпасів, спецзасобів та іншого майна на суму 568 286,53 грн., всього на загальну суму 930 376,53грн.

Судовий розгляд цього кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_9 , який показань суду не надавав, будь-яких клопотань від останнього до суду не надходило та який згідно з інформацією Державної прикордонної служби України 16.10.14 покинув територію України, виїхавши в російську федерацію, а саме: 16.10.2014 вилетів рейсом UTA794 ТОВ`Авіакомпанія Ютейр-Україна» за маршрутом Львів-Москва; з 17.01.2015 перебуває у міжнародному розшуку каналами Генерального секретаріату Інтерполу.

Суд зазначає, що під час судового розгляду обвинуваченому створено передбачені кримінальним процесуальним законом можливості бути обізнаним про кримінальне правопорушення щодо нього та взяти участь у розгляді справи як безпосередньо, так і за допомогою технічних засобів зв`язку.

Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як однієї із ключових гарантій презумпції невинуватості.

Дане кримінальне провадження здійснювалось за участі захисників обвинуваченого ОСОБА_9 .

Зважаючи на специфіку будь-якого спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України, значимість результатів даного судового провадження для зовнішніх міждержавних відносин України, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності (in absentia), забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб невинуватий не був засуджений і підданий необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України та з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки до кожного поданого доказу обвинувачення, домінування в даному судовому процесі принципів презумпції невинуватості та тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Суд також зазначає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

На думку сторони захисту, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом, зокрема: у справі відсутні докази про те, що ОСОБА_9 був відповідальним за зброю та перевищив службові повноваження. Сторона обвинувачення, на думку захисників, не довела наявність в діях ОСОБА_9 ознак об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України,а також те, що ці діяння вчинені саме ОСОБА_9 . Вважають, що його слід виправдати у зв`язку з недоведенням , що в діянні обвинуваченого наявний склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд, дослідивши у відповідності до ст. 94 КПК України всебічно, повно та неупереджено усі обставини кримінального провадження, дійшов висновку, що вина ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення доведена сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема.

Показами потерпілого ОСОБА_12 у судовому засіданні про те, що його син ОСОБА_10 працював у підрозділі «Беркут» » ГУМВСУ у Львівській області ,що на вул.Тролейбусній у м.Львові. У зв`язку з подіями на Майдані у лютому 2014р. був посилений режим служби, син лише один раз в тиждень приїжджав додому за продуктами, а решту днів перебував на службі. 20.02.14 о 18.00 розмовляв з сином по телефону , після 18.30 він не відповідав на дзвінки. А ввечері по телевізору почули, що на базі БМОП «Беркут» стався вибух, внаслідок якого загинуло двоє працівників. Він з дружиною відразу поїхав на місце події, де побачили сина обгорілого і придавленого стіною. Потім з`ясувалось, що внаслідок підпалу ОСОБА_9 приміщення зброярні відбулось руйнування стіни, що спричинило смерть його сина та ОСОБА_11 30.03.14 він телефонував ОСОБА_9 щоб зустрітись, останній пообіцяв,але в подальшому не відповідав на дзвінки. Внаслідок стресу від смерті сина, він та дружина зазнали глибоких моральних страждань,хворіли, неодноразово лікувались стаціонарно. Заподіяну моральну шкоду оцінював у сумі 150 000грн.,які просив стягнути з ОСОБА_9 згідно поданого позову. У подальшому подав заяву про уточнення вимог, в якій збільшив позовні вимоги та змінив відповідача на ГУ МВСУ у Львівській області, з якого просить стягнути моральну шкоду в сумі 800 000 грн.

Показами потерпілого ОСОБА_13 , даними у судовому засіданні про те, що його син ОСОБА_11 був працівником підрозділу «Беркут», що по вул.Тролейбусній у м.Львові. 20.02.2014 він перебував на службі. В цей день заступник командира ОСОБА_9 підпалив кімнату озброєння, що спричинило руйнування внутрішньої стіни та загибель ОСОБА_10 і його сина ОСОБА_11 . Просить задоволити цивільний позов та стягнути з ГУ МВСУ у Львівській області моральну шкоду в сумі 800 000 грн., яка полягає у душевних стражданнях ,спричинених раптовою смертю сина.

Представник цивільного відповідача ГУ МВСУ у Львівській області подав заперечення на позов ОСОБА_13 , посилаючись на те, що ОСОБА_9 ,вчиняючи дії, що спричинили тяжкі наслідки, не втілював волю ГУМВСУ у Львівській області і такі дії не були обумовлені його трудовим договором чи функціональними обов`язками, не доручались роботодавцем і не були викликані службовою необхідністю та явно виходили за межі наданих йому повноважень. Якщо виходити з умови, що ОСОБА_9 завдав ОСОБА_13 моральної шкоди незаконними діями,які вчинив при здійсненні службових повноважень,то відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода має відшкодовуватись державою, а тому належним відповідачем має бути орган Державної казначейської служби. Виходячи з наведеного просить у задоволенні позову відмовити.

Показами представника цивільного позивача ГУ МВСУ у Львівській області, даними в судовому засіданні про те,що ОСОБА_9 згідно наказу начальника ГУМВСУ у Львівській області №325 ос від 12.10.2012 перебував на посаді заступника командира - начальника штабу БМОП « Беркут » ГУМВСУ у Львівській області та здійснював керівництво вказаним підрозділом за відсутності керівника. ОСОБА_9 , будучи відповідальним за стан і збереження озброєння, боєприпасів, спеціальних та інших матеріальних засобів, організацію і стан пожежної безпеки, використовуючи своє службове становище як керівника підрозділу,виходячи за межі наданих йому прав та повноважень 20.02.2014 близько 18год.30 хв. , діючи умисно з метою знищення та пошкодження майна підрозділу, а саме- зброї, бойових припасів, спеціальних засобів, документів та оргтехніки, що знаходились в кімнаті озброєння БМОП « Беркут », що по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові , зайшов у кімнату озброєння та здійснив підпал.Внаслідок якого стався вибух та руйнування внутрішньої стіни кімнати озброєння, що спричинило загибель двох працівників БМОП «Беркут» , а також завдано позивачу матеріальну шкоду у зв`язку з пошкодженням приміщення.Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт становить 362 090грн. В результаті проведеної інвентаризації встановлено вартість шкоди, завданої пошкодженням зброї, боєприпасів, спецзасобів та іншого майна на суму 568 286,53 грн. Всього відповідачем ОСОБА_9 завдано шкоду на загальну суму 930 376,53грн.,яку просить стягнути, задоволивши цивільний позов повністю.

Показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 ( анкетні дані якого в ході досудового розслідування було змінено в цілях безпеки на ОСОБА_15 , згідно з ухвалою суду від 21.04.2017 заходи безпеки у вигляді забезпечення конфіденційності відомостей про особу свідка скасовано), пояснив, що він був працівником підрозділу «Беркут». ОСОБА_9 , який виконував обов`язки керівника БМОП «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області, нав`язував працівникам думку про те, що на базу буде напад мітингувальників. У період 18-20.02.14 було введено посилений режим служби, без вказівки ОСОБА_9 базу не можна було залишити.Однак, жодних фактів проникнень сторонніх осіб на територію бази чи підпалів у цей період не було. 19.02.2014 черговий сказав,що нападу не буде . ОСОБА_9 закупив продукти, які були у кімнаті збереження зброї і з його дозволу працівники підрозділу заходили туди харчуватись, відпочивали та вживали алкогольні напої, двері в цю кімнату були постійно відкриті,хоча це було неприпустимим і вони не мали права там перебувати. Зброя знаходилась у кімнаті зберігання зброї у закритих шафах. За вказівкою ОСОБА_9 працівники відділу кадрів заносили комп`ютери, особові справи та інші архівні документи у кімнату зберігання зброї, він теж їм допомагав.Крім того, була вказівка від ОСОБА_9 ,щоб він зламав двері в бухгалтерію і забрав звідти документи,але він відмовився, сказавши, що це можна робити лише в присутності головного бухгалтера. Відповідальним за збереження був ОСОБА_9 У середу 19.02.14 закоротила проводка і не було світла, тому викликали електрика і в той же день все поремонтували. 20.02.14 він перебував на третьому поверсі, побачив співробітника ОСОБА_17 ,який відчиняв шафу. На його запитання, що він робить, останній відповів, що шукає навісний ремінь із кобурою, щоб отримати зброю, бо о 20 год. по вказівці ОСОБА_9 будуть палити підрозділ і треба тікати. Він спустився на перший поверх, побачив, що приміщення чергової частини було відкрито, світла не було, всі ходили з ліхтарями. В проході стояв ОСОБА_9 ,який сказав йому тікати додому.Вийшовши з приміщення він зателефонував ОСОБА_18 та повідомив, що говорив ОСОБА_9 . ОСОБА_18 сказав йому залишатись на території батальйону і слідкувати за подіями до його приїзду. Після цього пролунав потужний вибух і він побачив дим з вентиляційного отвору та бокових вікон зброярні.Через 10 хв. приїхали МНСники. На території бази нікого чужого не бачив.Периметр та територію бази цілодобово охороняли працівники підрозділу, крім того було 18 камер зовнішнього відеоспостереження. На території підрозділу були 2 цистерни та автобаза, де в каністрах було пальне для заправки службових автомобілів, а також були автомобілі працівників підрозділу, які згідно наказу могли заїжджати на територію. 20.02.14 він в чергову частину не заходив. У кімнату зберігання зброї можна зайти лише через чергову частину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що був працівником БМОП «Беркут», 24 січня 2014р. звільнився і став на сторону активістів. На території бази було приблизно 20 службових автомобілів та нафтопродукти. 20.02.2014 біля 16.00-17.00 йому зателефонував його знайомий працівник « Беркуту » ( ОСОБА_14 ) та повідомив, що на базі робиться щось незрозуміле, начальник штабу ОСОБА_9 планує підірвати кімнату зберігання зброї.Він сказав ОСОБА_14 залишатись на місці до його приїзду та слідкувати за тим, що відбувається. Коли приїхав на базу, що по вул.Тролейбусній у м.Львові , приміщення уже палало. Впала стіна приміщення і загинуло двоє працівників. ОСОБА_9 підтримував тодішню владу, був «проросійським».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що був заступником командира з матеріально-технічного забезпечення БМОП «Беркут». Автомобілі підрозділу, які стояли в боксах, були заправлені бензином, так щоб можна було виїхати. В автороті, можливо, були каністри з паливом. 20.02.14 перебував на базі , що по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові ,яка була оточена мітингувальниками, вони обмежували вихід з території. ОСОБА_9 виконував обов`язки командира. У підрозділі був посилений режим несення служби, співробітникам зброя не видавалась. Він не бачив, щоб сторонні особи заходили у приміщення казарми чи активісти кидали «коктейлі Молотова». У кімнату зберігання зброї можна пройти лише через чергову частину,доступ мали лише черговий, командир, начальник штабу.20.02.14 черговим був ОСОБА_21 . ОСОБА_9 доводив до відома особового складу результати розмови у міській раді- перейти на сторону народу. Приблизно о 18.30 він зайшов у чергову частину, двері були привідкриті. Двері в кімнату зберігання зброї були відкриті , там був ОСОБА_9 Почув хлопок, ударною хвилею його відкинуло до стіни, внаслідок чого він впав на підлогу. Коли піднявся почув шум,крики, всі співробітники вибігали з приміщення на вулицю. Він також вибіг, перед ним біг ОСОБА_9 , у якого були обпечені руки та голова. Внаслідок чого стався вибух та загорання приміщення підрозділу він не знає. Вибухом було пошкоджено стіну приміщення. Потім дізнався про загибель двох працівників та пропажу частини зброї.

Показами свідка ОСОБА_22 у судовому засіданні про те, що у лютому 2014 р.він працював помічником чергового БМОП «Беркут», 20.02.14 заступив на чергування, черговим був ОСОБА_21 . За вказівкою керівництва на базі був посилений режим несення служби,бо база була заблокована мітингувальниками, план « Фортеця » не вводився.Вийти з бази можна було. На території бази є автопарк за 150 м від чергової частини, водії підрозділу там щось зберігають. Працівники мають право заїжджати на територію бази на власних автомобілях.У кімнату збереження зброї працівники зносили комп`ютери та документи, за вказівкою ОСОБА_9 . Він носив папки з документами та ставив за 5-6 м від входу у кімнату. Сигналізація не працювала, зброю отримували через віконце, вхід у кімнату зберігання зброї лише через чергову частину, зброя зберігається в зібраному стані. 20.02.14 ОСОБА_9 кілька разів заходив у зброярню.Вони всі були в цивільному одязі, ОСОБА_9 сказав, що треба йти на майдан о 20.00 скласти присягу українському народу. 20.02.2014 приблизно о 18.30 ОСОБА_9 зібрав всіх присутніх працівників та повідомив, що має інформацію про штурм і підпал бази активістами, тому їм краще забарикадуватись у кімнаті збереження зброї та тримати оборону. Після цього ОСОБА_9 сам зайшов у кімнату збереження зброї без будь-яких пояснень, був там кілька хвилин, двері за собою прикрив і стався сильний вибух, після якого всюди погасло світло.Потім ОСОБА_9 сказав, що вмикав додаткове світло. Про те, що внаслідок вибуху загинули двоє працівників взнав на наступний день.

Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що 20.02.14 після чергування (він був помічником чергового БМОП «Беркут») зайшов у чергову частину, зробив чай і пішов у кімнату відпочинку, де був разом з ОСОБА_25 і Буляком. 20.02.14 на чергування заступили ОСОБА_21 (черговий) і ОСОБА_88 (помічник чергового). У кімнату зберігання зброї можна попасти лише через чергову частину.З особового складу ніхто,крім командирів і працівників чергової частини не має доступу до кімнати зберігання зброї, вона зачинена. 20.02.14 обов`язки командира виконував ОСОБА_9 , він його в той день не бачив. Чи заходив ОСОБА_9 у зброярню 19.02.14 не може сказати, скільки разів ОСОБА_9 заходив у чергову частину не пам`ятає. З боку мітингувальників не було ніяких дій, план « Фортеця » не вводився. Під час вибуху його вдарило головою об стіну. В кімнаті нікого не було, в коридорі почув як хтось кричав «тікайте» і він побіг з приміщення.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_27 пояснив, що як працівник БМОП « Беркут » в період з 19.02.14 по 20.02.14 перебував на робочому місці на вул.Тролейбусній,16 у м.Львові . ОСОБА_9 зібрав всіх працівників і сказав, що вводиться план «Фортеця», видали зброю і бронежелет. До 9.00 20.02.14 він здав зміну і зброю черговому ОСОБА_21 . У кімнату зберігання зброї може заходити лише черговий. 19.02.2014 пропало світло ,в зброярню заходив електрик у його присутності. 19.02.14 бензину у кімнаті він не бачив. 20.02.14 ОСОБА_9 відлучався з бази- з його слів знає, що їздив на перемовини з мітингувальниками з метою збереження зброї, щоб не попала в сторонні руки. Біля 15.год. до нього підійшов ОСОБА_28 та запропонував підти в магазин, він погодився. Так як база була оточена мітингувальниками, вони перелізли через огорожу. Близько 18.30 повертались на територію підрозділу. В цей час йому зателефонувала ОСОБА_29 , яка працює на посаді старшого інспектора штабу ГУМВСУ у Львівській області , та запитала ,що сталось на території бази. Приїхавши на вул.Тролейбусну вони побачили багато автомобілів пожежної охорони та швидкої медичної допомоги.Він зателефонував до чергового підрозділу ОСОБА_30 ,який сказав, що добігає до готельного комплексу « ОСОБА_31 », що на об`їздній дорозі м.Львова.Вони також поїхали туди, забравши по дорозі в с.Сокільники ОСОБА_32 і ОСОБА_33 .. При зустрічі ОСОБА_34 повідомив,що на базі стався вибух.

Свідок ОСОБА_28 , допитаний в судовому засідання ,пояснив, що він був працівником БМОП «Беркут». У кімнату зберігання зброї вхід лише через чергову частину, доступ мають лише чергові, зберігання там комп`ютерів чи іншої техніки заборонене.Чому у кімнаті зброї знаходились комп`ютери йому невідомо.Картки-замінники ставляться на місце виданної зброї у шафу,яка закривається, зброя знаходиться у зібраному стані,але розряджена.Кімната зберігання зброї має ставитися на сигналізацію. 20.02.14 начальник штабу ОСОБА_9 повідомив, що вводиться план « Фортеця », у них був посилений режим несення служби. Біля 15.00 він з ОСОБА_27 , поїхали в магазин, перелізши через огорожу, так як база була оточена мітингувальниками. Повернулись близько 18.30, але на вул. Тролейбусній побачили багато автомобілів пожежної охорони та швидкої медичної допомоги, горів перший поверх приміщення підрозділу. Через деякий час зустрілись з ОСОБА_21 від якого дізнались ,що на базі стався вибух.20.02.14 світло на базі було. Працівники підрозділу мають право заїжджати на територію підрозділу на своїх автомобілях.

Допитаний у судовому засідання свідок ОСОБА_35 пояснив, що він працює пожежником. 20.02.14 надійшов виклик щодо пожежі на вул.Тролейбусній ,16 в спецпідрозділі « Беркут ». Через 7-10 хв. вони прибули на місце пожежі. З вікон перошого поверху приміщення йшов густий дим.Мітингувальники стояли на дорозі, на території бази їх не було. У приміщенні, де був осередок займання, бачив алюмінієві щити, що було на підлозі не бачив, так як на той час у приміщенні було по коліна води.Причини пожежі не знає. ОСОБА_37 та потерпілих не знає, чув , що було двоє потерпілих.

Свідок ОСОБА_38 , допитаний у судовому засіданні ,пояснив, що працював черговим БМОП «Беркут», 20.02.14 заступив на чергування. В його обов`язки входить видача, облік та збереження зброї.У кімнаті збереження зброї є сигналізація, яка 20.02.14 була справна,проблем із світлом не було.Напередодні його чергування щось ремонтували. У даній кімнаті та черговій частині паливно-мастильних матеріалів не було.У кімнату збереження зброї можна зайти лише через чергову частину. Чи хтось заносив туди каністри з бензином йому не відомо, комп`ютерна техніка і документи у кімнаті дійсно знаходилась, він сам допомагав їх туди заносити. 20.02.14 ОСОБА_9 зібрав особовий склад і повідомив про можливий напад мітингувальників на базу, план « Фортеця » ним не вводився, говорив, що при нападі особовий склад має забарикадуватись у зброярці. Зі сторони мітингувальників 20.02.14 не було ні фактів проникнення на тероторію бази, ні підпалів. Він не знімав кімнату збереження зброї 20.02.14 з сигналізації, але коли ОСОБА_9 заходив у кімнату збереження зброї , сигналізація не спрацювала. ОСОБА_9 заходив сам, чи заносив паливні матеріали він не бачив, перебував у кімнаті 5-10 хв. і стався вибух. Через секунду ОСОБА_9 самостійно вибіг з кімнати, був обгорілий.Нічого не пояснюючи, сказав, щоб всі тікали з приміщення і сам біг за ними. Під час вибуху він був у черговій частині, чув один потужний вибух, місця займання не бачив,у кімнату зброї не заходив, не перевіряв чому стався вибух, так як думали, що відбувся напад. Тілесні ушкодження мав лише ОСОБА_9 ОСОБА_89 20.02.14 був на базі. Автомобілі працівників підрозділу перебували на території бази.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 пояснив, що 19-20.02.2014 він разом з іншими активістами був на барикадах, розташованих напроти входу у БМОП « Беркут » на вул.Тролейбусній,16 у м.Львові , вони барикадували вхід, щоб беркутівці не поїхали у м.Київ. Вони не планували штурмувати базу, ніхто з них на територію бази і в приміщення не заходив і нічого не підпалював. У дворі бази в урні беркутівці спалювали якісь документи, зброю не палили. 20.02.14 вечером він прийшов до барикад. Десь через годину пролунав вибух у приміщенні підрозділу, беркутівці всі втекли з бази.Після вибуху з другого чи третього вікна першого поверху будівлі пішов дим,спалаху він не бачив, вогонь появився,коли пожежники відкрили двері. На території бази було багато автомобілів, чи були паливно-мастильні матеріали не знає, бо вони не заходили на територію .У приміщенні підрозділу був на другий чи третій день після вибуху, одна стіна була завалена. Говорили, що двох потерпілих привалило стіною. Він допомагав діставати тіла.

Свідок ОСОБА_40 у судовому засіданні пояснив, що він разом з іншими активістами у січні 2014р. був на барикадах, розташованих напроти БМОП «Беркут» на вул.Тролейбусній у м.Львові.Блокували, щоб беркутівці не їхали у м.Київ. З бази спершу автомобілі виїжджали, а потім у лютому 2014р. заблокували. ОСОБА_9 він особисто не знає.Чув як ОСОБА_9 зверхньо і зневажливо спілкувався з активістами. На КПП йому сказали, що це начальник штабу ОСОБА_9 . Він був біля підрозділу в день вибуху- 20.02.14, ОСОБА_41 на території бази не бачив. Хтось повідомив, що беркутівці тікають, він бачив як вони покидали територію бази. Він почув вибух, під`їхав на КПП. Почувши постріли, з барикади побачив ,що горить приміщення, територія була порожня , всі повтікали. Викликали пожежників, двері були зачинені, пожежники їх виламували.У приміщенні ще є запасний вихід ,чи був він відкритий не знає. Двоє працівників були привалені стіною.Ніяких розмов серед активістів про штурм бази не було.На барикадах було пару людей, серед них 2 старших мужчин, 2 дівчини, активісти зброї не мали, на територію бази не заходили. Після вибуху особисто бачив, що на базі були каністри з бензином. Був на базі в момент вибуху і через день,був понятим при огляді. В оружейній кімнаті розібрана зброя була розкидана на підлозі, валялись карточки-замінники, були комп`ютери і папки з документами, баняки. Зі слів деяких активістів знає, що ОСОБА_42 після вибуху з опіками лікувався у 8-й лікарні.Від співробітників « Беркута » знає, що ОСОБА_43 заходив у зброярню, після чого стався вибух, казали , що навіть базу підірвати нормально не зміг.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_44 - водій БМОП «Беркут» , пояснив, що з 1 лютого 2014 р. знаходився на базі за вказівкою керівництва.Закріплений за ним автомобіль марки УАЗ`Патріот» в день вибуху стояв у боксі заправлений бензином. Зброя в той день не видавалась, спецзасобів не мав. У боксі бензину в каністрах не бачив. ОСОБА_9 , виконував обов`язки керівника, в день вибуху був на базі, чи був Дідух не пам`ятає. У кімнату зберігання зброї можна потрапити через чергову частину. Він у цю кімнату не заходив, зброю отримував через вікно. Чув ,що має бути штурм бази , не бачив, щоб активісти кидали горючі засоби чи проникали на територію бази. Про обставини підривання бази у лютому 2014р. йому нічого не відомо. Вибух почув коли стояв біля чергової частини, про причини вибуху не знає. Після вибуху разом з ОСОБА_45 покинули територію бази через паркан, бо брама була заблокована, перешкоди їм ніхто не чинив.

Свідок ОСОБА_46 в судовому засіданні пояснив, що працював у БМОП «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області, за ним був закріплений службовий автомобіль, який стояв у боксі,заправку автомобіля здійснює водій по отриманих картках. Не знає чи були факти зберігання на базі бензину у каністрах. 20.02.14 хтось із співробітників повідомив, що очікується штурм бази, вони це сприймали як підпал, бо ворота були закладені шинами.Очікував, що буде введено план`Фортеця». Зброю в той день їм не видавали. У кімнаті зберігання зброї він не був, там має право бути черговий і помічник, у цю кімнату один вхід. Хто був у черговій частині не бачив. ОСОБА_9 був на базі, бачив як він розглядав схему будівлі. У момент вибуху був у коридорі біля чергової частини. Від вибуху пропало світло. У момент вибуху ОСОБА_9 не бачив, у кімнату збереження зброї він не мав проходити повз нього.

Показами, даними в судовому засіданні свідком ОСОБА_47 про те, що працював на посаді заступника командира штурмового загону, потерпілі працювали водіями автотранспорту.У 20-х числах лютого 2014р. був на базі- в малому спортзалі, коли пролунав вибух, ОСОБА_9 не бачив. Вони були переведені на посилений режим служби у зв`язку з подіями на Майдані , здійснювали охорону території і зброї. ОСОБА_9 наказав здати зброю в чергову частину, бо мітингувальники здійснювали провокації. Було заблоковано виїзди з бази, людей не випускали. Про проникнення на територію бази сторонніх осіб не знає. На випадок нападу був розроблений план « Фортеця », штурму не було і план не вводився в дію. ОСОБА_9 тоді виконував обов`язки командира. Доступ до кімнати зброї мали черговий, його помічник і керівник - ОСОБА_9 , вхід до неї через чергову частину. Там були якісь проблеми із світлом.Питання про знищення майна не розглядалось. ОСОБА_42 ходив на перемовини в ОДА, було послаблення напруги, знає зі слів останнього. Мітингувальники не кидали на територію бази горючої суміші. Чув один вибух, його викинуло із спортзалу, світла не було.Всі тікали, бо були без зброї. За ним біг ОСОБА_43 і ОСОБА_49 . ОСОБА_9 мав обпечені руки і обличчя, сказав, що зайшов у кімнату зберігання зброї , включив світло і пролунав вибух. ОСОБА_9 доставили у 8-му лікарню.

Свідок ОСОБА_50 у судовому засіданні пояснив, що у 2014р. працював у БМОП «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області інспектором чергової частини. У січні-лютому 2014р. спецпідрозділ працював у посиленому режимі несення служби. Мітингувальники блокували базу. ОСОБА_9 ,який виконував обов`язки командира, особовому складу доводив до відома про можливий штурм бази, всі мали бути разом. У підрозділі було мало людей. Перед вибухом було повідомлення про збір біля чергової частини. Основним завданням була охорона зброї . Доступ у кімнату збереження зброї має черговий в час чергування.Під час вибуху він був у коридорі. Після вибуху погасло світло, він втік через паркан, бачив, що вибухом була зруйнована стіна чергової частини. ОСОБА_43 в той день був на базі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_51 пояснив, що у лютому 2014р. був членом ГО`Дорожній контроль». 20.02.14 ОСОБА_52 повідомив, що йому подзвонив працівник « Беркуту » і сказав, що ОСОБА_9 втратив розум і хоче підірвати базу спецпідрозділу «Беркут»,виносить з приміщень техніку. Вони з ОСОБА_18 поїхали до бази, там вже були пожежники, база горіла.Чув, що внаслідок підриву впала стіна і загинуло двоє працівників «Беркуту».

Свідок ОСОБА_53 у судовому засіданні пояснив, що працював у БМОП «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області. 20.02.2014 був на території бази, у кімнаті кадрового забезпечення.Ближче вечора їх збирали біля чергової частини, вони мали присягнути на вірність українському народу. На той час обов`язки командира ,що був у відрядженні, виконував ОСОБА_9 .Служба була у звичному режимі,територію бази не залишали, охороняли базу,майно, зброю.В день вибуху зброя видавалась лише патрулям.У випадку нападу мав застосовуватись план « Фортеця ». У момент вибуху він був у спортзалі, там був зібраний за вказівкою ОСОБА_9 весь особовий склад, всі були без зброї. Чув один вибух, бачив дим.Після вибуху ОСОБА_9 не бачив. Внаслідок вибуху загинули двоє співробітників, придавило стіною. У даний час йому відомо, що ОСОБА_9 покинув територію України.

Свідок ОСОБА_54 у судовому засіданні пояснив, що працював водієм у БМОП «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області.Автомобілі заправлялись по карточках на заправці. 20.02.14 виконував обов`язки керівника ОСОБА_9 , був посилений режим служби, бо база була заблокована активістами. Близько 17.00 20.02.14 спусився до чергової частини за розпорядженням керівництва,був біля дверей спортзалу. Почув один вибух, погасло світло, вибіг на вулицю, втік через паркан.Після вибуху завалилась стіна і загинуло двоє співробітників.

Свідок ОСОБА_55 у судовому засіданні пояснив, що працював помічником чергового у БМОП «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області. У лютому 2014 р. база була заблокована активістами. У зв`язку з подіями на Майдані був посилений режим несення служби.Були розмови, що мають палити їх базу. У випадку нападу вони мали тримати оборону. Черговий ставив і знімав кімнату зберігання зброї на сигналізацію.Чув один вибух, в той день черговим був ОСОБА_21 , помічником- ОСОБА_88 . В момент вибуху він був у кімнаті відпочинку, бачив дим. Сторонні на територію бази не проникали. Внаслідок вибуху завалилась стіна.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_56 пояснив, що він є пожежником, начальником караулу. Виїхали на місце пожежі, коли підійшли було чути вибухи, постріли.Зайшовши у приміщення будівлі,у кімнату зберігання зброї, подавали воду і гасили пожежу . Це було 20.02.14 на вул.Тролейбусній,16 , у приміщенні батальйону «Беркут». Горіло одне приміщення на першому поверсі, було декілька осередків горіння. Пожежа поширювалась від кімнати зберігання зброї. Вхідні двері були відкриті, інший вихід зрізали бензопилами. Коли погасили пожежу, задзвонив телефон і виявили потерпілих.У кімнаті зберігання зброї були відкриті шафи-піраміди, на підлозі була зброя і боєприпаси. Стіна була пошкоджена, зсунута до несучої стіни.

Показами свідка ОСОБА_58 , даними в судовому засіданні про те, що був помічником чергового БМОП « Беркут ». 20.02.14 після обіду перебував у кімнаті відпочинку з ОСОБА_59 та ОСОБА_60 . Пролунав вибух, стало темно, хтось кричав «Вибігаємо, горимо».Черговим був ОСОБА_21 , помічником- ОСОБА_88 .У кімнату зберігання зброї можна пройти лише через чергову частину.Був збір по тривозі,бо можливий напад на базу, про це говорив хтось з керівників. Активісти на територію бази під час його чергування не проникали. Керував базою начальник штабу ОСОБА_9 , чув як він розмовляв у черговій частині 20.02.14.У кімнаті зберігання зброї на підлозі була якась техніка, що саме не пригадує, бо не надавав цьому значення. При кожній здачі чи видачі зброї черговий знімав кімнату зберігання зброї з сигналізації.Протягом чергування двері в чергову частину мають бути закриті.Потім дізнався, що внаслідок вибуху загинуло двоє працівників.

Показами свідка ОСОБА_61 , даними в судовому засіданні про те, що працював помічником начальника штабу БМОП « Беркут »,був відповідальним за збереження зброї, контролював чергову частину. Керівником був ОСОБА_9 . У лютому 2014 р. перебував у м.Києві . У м.Львів повернувся вечером 20.02.14 . Через деякий час розмовляв з ОСОБА_9 він не знав, що сталось, сказав, що зайшов у кімнату збереження зброї, включив світло і пролунав вибух. Весь час перебування особи у кімнаті зберігання зброї мав би фіксуватись на охороні, бо при відкритті дверей треба було зняти з сигналізації. У кімнату зберігання зброї один вхід через чергову частину.План «Фортеця»-захист будівель і майна, вводиться в дію керівником підрозділу.

Показами свідка ОСОБА_62 ,даними в судовому засіданні про те, що був працівником БМОП «Беркут» . У лютому 2014р. всі були на службі,без зброї,щоб не провокувати мітингуючих. Обов`язки керівника підрозділу виконував ОСОБА_9 ,бо командир був у відрядженні.Біля 20.00 мали прийти представники Майдану на переговори, про це повідомив ОСОБА_9 ,зібравши працівників в залі. Доводили до їх відома, що може бути захоплення бази, мітингувальники погрожували, блокували їх, випускали працівників з бази по одному, за 3 дні до події не випускали нікого,але жодних дій на території бази не вчиняли. З ОСОБА_14 стосунки нормальні, його не бачив 2 останні дні, чому ОСОБА_89 сказав, що вони розмовляли не знає. Він жодного разу не був у кімнаті зберігання зброї, бо це заборонено, хто туди заходив у день вибуху не знає.Не бачив щоб хтось заносив на базу паливно-мастильні матеріали. В момент вибуху був на другому поверсі в кімнаті відпочинку, почув хлопок,потім побачив дим, причин вибуху не знає. ОСОБА_9 коли тікав, не бачив.Мітингувальники їм ніяких перешкод не чинили, коли вибігав з бази,їх не бачив.Згодом по телебаченні дізнався, що загинули двоє працівників «Беркуту».

Показами свідка ОСОБА_63 ,даними в судовому засіданні про те, що працював командиром штурмового загону БМОП « Беркут ». ОСОБА_9 був керівником. За 2-3 доби до вибуху вони були на базі, були заблоковані мітингувальниками, очікували, що їх будуть штурмувати, це говорило і керівництво і ЗМІ. Особовий склад був задіяний на охороні бази. Факти проникнення сторонніх осіб у приміщення підрозділу йому невідомі. Зброя зберігається в зібраному стані в кімнаті зберігання зброї. ОСОБА_9 сказав, що треба переодітись у цивільний одяг і виходити на майдан, скласти присягу українському народу. 20.02.14 ОСОБА_9 бачив на базі. Більшість працівників були біля чергової частини або в спортзалі. У момент вибуху він був у коридорі, вибух чув один дуже потужний, потемніло. Безпосередньо після вибуху ОСОБА_9 не бачив.

Показами експертів ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , даними в судовому засіданні про те, що ОСОБА_66 був особисто присутній на досліджуваному об`єкті, ОСОБА_65 досліджував надані об`єкти дослідження.У висновку експертизи ними надано вичерпні відповіді на поставлені запитання, взято до уваги надані матеріали справи. Вибухова парова суміш утворилась від бензину, що випарувався.Автоматичні вимикачі знаходились за межами приміщення,де стався вибух і жодного відношення до події не мають.Аварійних режимів у приміщенні не було і вони не могли стати причиною вибуху. Повністю підтримали даний ними висновок.

Протоколом огляду місця події від 21.02.2014 та відеозаписом до нього ( т.1 а.с.171-175).

Протоколом огляду від 06.03.2014 дисків, на яких зафіксовано огляд приміщення БМОП`Беркут» від 21.02.2014 та фототаблицями до нього ( т.1 а.с.176-204),згідно якого оглянуто пошкоджені приміщення зброярні на 1-му поверсі: розбиті вікна із слідами кіптяви, тріщини над вікнами,на землі фрагменти розбитого скла зі слідами кіптяви та горіння, в коридорі на землі знаходиться фрагмент стіни, половина стіни на підлозі, друга частина стіни притиснута до фронтальної стіни, внаслідок термічної дії пошкоджена стіна, частково пошкоджений генератор, праворуч від нього електрична пательня, уламки штукатурки, продукти харчування. По лівій частині вказаного приміщення виявлено 8 металевих щитів з написом «міліція», праворуч на землі ще 2 щити, каска.Під щитами-залишки розкладушки, пошкодженої внаслідок термічної дії.Під розкладушкою контрольна картка роботи на маршруті 327 та фрагменти пошкоджених внаслідок термічної дії карток.Біля металевих гратів у лівому куті пошкоджена внаслідок термічної дії шафа,в якій знаходиться пошкоджена документація, зверху на шафі 8 касок, праворуч фрагменти повністю знищених 3х дерев`яних шаф,в яких містяться обгорілі каски. Оглянуто два трупи чоловіків: розташовані навпроти правої стулки вікна, що виходить на вулицю,біля стіни. Оглянуто речі,зброю, набої, які були в кишенях та наплічниках загиблих.

Протоколом огляду місця події від 22.02.14 про виявлення зброї ( т.1 а.с.205-209), яка складена у металеві ящики та доставлена на склад озброєння.

Відеофайлами до протоколу огляду місця події- приміщення зброярні БМОП`Беркут», що по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові від 22.02.2014,що містяться на 5 DVD дисках ( т.1 а.с.214-216).

Протоколом огляду речей від 24.02.14, диском до нього(т.1 а.с.217-223)згідно якого оглянуто ящики зі зброєю, набоями, журнали.

Висновком експерта №173/2014 від 19.03.14 (т.1 а.с.238-241) про те, що причиною смерті ОСОБА_11 є компресійна асфікція шляхом здавлення органів грудей та живота між тупими предметами.

Висновком експерта №644/2014-т ( т.1 а.с.242-243) про те, що в крові трупа ОСОБА_11 виявлено 0,75% (проміле) етилового спирту, метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів не явиявлено.Карбоксигемоглобіну не виявлено.

Висновком експерта №599/2014 від 06.03.2014 (т.1 а.с.244-245) згідно якого проведено судово-медичну експертизу шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_11 .

Висновком експерта №172/2014 (т.1 а.с.247-250) від 21.02.14, згідно якого смерть ОСОБА_67 настала від компресійної асфікції, можливо внаслідок стиснення грудної клітки тупими предметами або між такими, що призвело до двохсторонніх переломів ребер та гострої дихальної недостатності.

Висновком експерта №643/2014-т (т.2 а.с.1-2) від 28.02.14, згідно якого в крові трупа ОСОБА_10 виявлено 0,71% (проміле) етилового спирту, метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів не явиявлено.Карбоксигемоглобіну не виявлено.

Висновком експерта №531/2014 від 28.02.2014 (т.2 а.с.3) згідно якого проведено судово-медичну експертизу шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_10 .

Висновком експерта №108/14 від 20.03.2014 (т.2 а.с.9) про те, що за даними медичних документів у ОСОБА_9 були опікові рани 1-Па-Пб(1%) ступеню на голові та кистях,всього на 7% поверхні тіла, які утворились від дії високої температури полум`я, могли утворитись в час та при обставинах, вказаних у постанові на дану експертизу та відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Висновком експерта №3/205 відл 10.04.2014(т.2 а.с.1315) згідно якого на фрагментах скла,які містяться в полімерному пакеті Експертної служби МВС України, виявлено залишки видозміненого світлого нафтопродукту (бензин, дизельне паливо).Встановити вид нафтопродукту не вбачається можливим в результаті його зміни в процесі термічної дії та випаровування.В наданому на дослідження пожежному смітті , яке міститься в 4х пакетах, слідів нафтопродуктів не виявлено.

Висновком експерта №3/301 від 23.04.2014(т.2 а.с.19-21) про те, що на наданих фрагментах штукатурки та на марлевому тампоні слідів вибухових речовин не виявлено.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2014 , фототаблицею та стенограмою до нього (т.2 а.с.22-39) за участю ОСОБА_9 , де він розповів та показав про те ,що біля 18.00 куратор СБУ повідомив йому дезінформацію, що до них йде велика кількість радикально налаштованих громадян з метою штурму підрозділу. Він зібрав офіцерський склад у спортзалі, довів це до відома та повідомив про необхідність тримати оборону,а в разі потреби забарикадуватись у черговій частині.Дав вказівку ОСОБА_21 тримати чергову частину відкритою. Потім зайшов у чергову частину подивитись як розмістився особовий склад, зайшов у кімнату зберігання зброї з рацією і в рукавицях, ввімкнув додаткове світло, стався вибух, він почав горіти.

Протоколом проведення слідчого експерименту в приміщенні бази БМОП`Беркут» від 10.07.2014 , фототаблицею та стенограмою до нього (т.2 а.с.35-44) за участю ОСОБА_87 , де останній розповів та показав про те ,що 20.02.14 ОСОБА_9 зібрав офіцерський склад у спортзалі і повідомив, що є інформація про те, що на базу йдуть радикально налаштовані люди. Йому зателефонували, тому виходив на вулицю, коли повертався , йшов по чергорвій частині і в цей момент пролунав вибух. Його відкинуло до стіни, був крик, шум, всі бігли на вулицю.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2014 та фототаблицею та стенограмою до нього (т.2 а.с.45-56) за участю свідка ОСОБА_38 в приміщенні бази БМОП`Беркут», який розповів та показав про те ,що 20.02.14 перед вибухом ОСОБА_42 та ОСОБА_69 приїхали з переговорів та зібрали у спортзалі працівників і повідомили, що на базу має бути напад великої кількості активістів -300-400 осіб. ОСОБА_9 сказав йому відкрити двері у кімнату зберігання зброї, щоб у випадку нападу особовий склад міг там забарикадуватись. Потім ОСОБА_9 піднявся на другий поверх, через кілька хвилин спустився вниз і зайшов у кімнату зберігання зброї, через декілька хвилин пролунав вибух. Ніхто крім ОСОБА_9 до вибуху в чергову частину не заходив.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 10.07.2014 в приміщенні бази БМОП`Беркут» та фототаблицею та стенограмою до нього (т.2 а.с.57-65) за участю свідка ОСОБА_22 , який розповів та показав, що 20.02.14 ОСОБА_9 після обіду зібрав особовий склад перед черговою частиною. Він залишався у черговій частині,а ОСОБА_21 пішов у спортзал, повернувшись повідомив, що їх можуть штурмувати.Пізніше зайшов ОСОБА_9 та сказав відкрити кімнату зберігання зброї, щоб у разі нападу тримати там оборону. ОСОБА_21 відкрив двері. Через деякий час ОСОБА_9 зайшов у кімнату зберігання зброї і через 3-4 хв.пролунав вибух. Він допомагав носити в кімнату зберігання зброї копм`ютери, які складали посередині приміщення.

Висновком експерта №2/49Е від 08.08.14(т.2 а.с.6874) про те, що осередок пожежі знаходився у приміщенні складу озброєння, на першому поверсі БМШР »Беркут» ГУМВСУ у Львівській області за адресою- м.Львів,вул.Тролейбусна,16.Горіння від епіцентру вибуху поширювалось миттєво, спершу сферично з переходом у плоский фронт полум`я.Причиною виникнення пожежі найбільш ймовірно є вибух газо(паро)-повітряної суміші. Можна припустити, що виявлений світлий нафтопродукт у приміщенні БМШР »Беркут» міг використовуватись як інтенсифікатор горіння у даному приміщенні.

Висновком екперта №1611 від 12.09.14 (т.2 а.с.75-76) про те, що у ОСОБА_9 згідно медичних даних, у лютому 2014р. під час лікування діагностовано :»опік полум`ям голови,кистей 1-2 А-2Бст.,7% поверхні тіла». Це підтверджується і результатами огляду потерпілого при проведенні даної судово-медичної експертизи.Вказані ушкодження утворились від дії високої температури (полум`я), могли бути спричинені 20.02.2014 , відносяться до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1759 від 18.03.14(т.2 а.с.259) про те, що ОСОБА_9 з 20.02.14 по 18.03.14 знаходився на стаціонарному лікуванні у комунальній 8-й міській клінічній лікарні м.Львова з діагнозом: опік полум`ям голови,кистей 1-2 А-2Бст.,7% поверхні тіла.

Протоколом додаткового огляду місця події від 14.10.2014 (т.2 а.с.77-90), фототаблицею до нього про те, що оглянуто територію бази БМОП`Беркут» по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові , у кімнаті зберігання зброї виявлено декілька плям обгорілого лінолеуму.

Протоколом огляду місця події від 14.10.14(т.2 а.с.91-93), згідно якого проведено огляд та просіювання будівельного сміття та залишків речей на базі «Беркут», предметів, схожих на вибухові пристрої не виявлено.

Протоколом додаткового огляду місця події від 16.10.2014 та фототаблицею до нього (т.2 а.с.94-104), про те, що у кімнаті зберігання зброї БМОП`Беркут» проведено заміри величини коерцитивної сили металу 3х шаф та заміри рівня підлоги.

Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової вибухотехнічної, електротехнічної та пожежно-технічної експертизи №14020/14021/14022/14-47 від 31.10.14, ілюстративними таблицями до нього (т.2 а.с.107-140) про те, що епіцентр об`ємного вибуху, що стався у приміщенні для зберігання зброї,боєприпасів та спецзасобів БМОП`Беркут» у будівлі за адресою: м.Львів,вул.Тролейбусна,16 , знаходився у середині зазначеного приміщення,навпроти вхідних дверей до нього. Механізм об`ємного(хімічного) вибуху полягав у наступному: після розлиття горючої рідини(ймовірно бензину) на підлогу і матеріали, які були складеними на підлозі у середині відділення даного приміщення, де зберігались зброя і боєприпаси, (щонайменше у п`яти місцях) відбулось утворення апроповітряної суміші нафтопродукту з киснем повітря у замкнутому просторі цього приміщення.Після внесення джерела запалювання (іскри або полум`я запальнички, полум`я сірника, тощо) яке було здатне за своєю енергією запалити вказану суміш, відбулось її запалення з швидким поширенням полум`я і підвищення тиску(дефлаграційний вибух) з утворенням ударних вибухових хвиль.Внаслідок чого відбулось руйнування огороджувальних конструкцій будівлі,а саме стіни, яка відокремлювала це приміщення від коридору на першому поверсі та розтріскування зовнішньої стіни заднього фасаду, у місцях закладених віконних пройм першого поверху. Вибух, який мав місце на даному об`єкті не планувався, оскільки за встановлених обставин в даному випадку здійснювалась підготовка для підпалу, задля чого і була розлита у цьому приміщенні горюча рідина (імовірно бензин),а сам дефлаграційний вибух стався внаслідок непередбачених(непрогнозованих) обставин.Ознак впливу дії вибуху внаслідок підриву заряду вибухової речовини не встановлено.У даному випадку вибуховий пристрій не був застосований.Осередок пожежі знаходився у приміщенні, призначеному для зберігання зброї, боєприпасів та спецзасобів над поверхнею підлоги та над матеріалами, які зберігались складеними на ній та були облитими горючою рідиною(імовірно бензином) у місці привнесення джерела запалювання(іскри або полум`я запальнички, полум`я сірника, тощо).Яке імовірно знаходилось навпроти другої пройми у стіні ліворуч від входу у приміщення. Причиною виникнення даної пожежі є привнесення відкритого вогню або іскри(іскри або полум`я запальнички, полум`я сірника, тощо) до осередку пожежі за попередньою підготовкою події, яка полягала у проникненні невстановленої особи у середину цього приміщення та розлитті горючої рідини(імовірно бензину в кількості щонайменше близько 16,98л) щонайменше у п`яти місцях. Пожежа розпочалась після вибуху.Виникнення вибуху та пожежі з аварійними процесами в роботі електрообладнання , яке знаходилось у досліджуваній будівлі , не пов`язане. Виникнення вибуху та пожежі з недотриманням вимог пожежної безпеки та вимог інших нормативних документів не пов`язане.

Витягом з наказу №325 о/с від 12.10.2012 ГУ МВСУ у Львівській області (т.2 а.с.147) про те, що майора міліції ОСОБА_9 призначено на посаду заступника командира батальйону- начальника штабу батальйону міліції особливого призначення «Беркут» при ГУМВС у Львівській області.

Положенням про спецпідрозділ міліції громадської безпеки «Беркут» (т.2 а.с.148-153), згідно з яким підрозділ очолює командир,який призначається на посаду та звільняється з посади наказом ГУМВСУ, УМВС. Командир є прямим начальником для працівників, відповідає за стан і збереження озброєння,боєприпасів, спеціальних засобів, засобів зв`язку, автомобільної та бронетехніки, інших матеріальних засобів підрозділу,організацію і стан пожежної безпеки.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи №101 від 25.02.2015 ( т.2 а.с.183-200) про те, що вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях БМОП`Беркут» по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові , станом на час проведення дослідження, становить 362 090грн.

Картами виїзду швидкої медичної допомоги на базу «Беркут» від 20.02.2014 (т.3 а.с.4-6) про те, що лікарями констатовано смерть ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до приїзду бригади швидкої допомоги.

Актом про пожежу від 21.02.2014 та фототаблицями до нього( т.3 а.с.12-73) про те, що на вул.Тролейбусній,16 у м.Львові пожежа виникла у приміщенні складу озброєння,чергової частини та складу зберігання спецзасобів першого поверху БМШР`Беркут» ГУМВСУ у Львівській області. Пожежею знищено службову документацію, комп`ютерну техніку, меблі, зброю,спецзасоби та інші матеріальні цінності, пошкоджено конструкції будівлі. На місці пожежі виявлено двох загиблих працівників БМОП`Беркут» - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Протоколом інвентаризаційної комісії БМОП`Беркут» ГУМВСУ у Львівській області від 30.05.2014.

Актом «Про проведення повної інвентаризації озброєння» в 2013р.» від 04.11.2013 № 28/50дск,згідно якого було проведено інвентаризацію зброї,набоїв, спецзасобів та іншого майна, що зберігалось в батальйоні «Беркут» ГУМВСУ у Львівській області станом на 4 листопада 2013р.

Наказом командира БМОП`Беркут» №93 від 27.02.2013 «Про заходи щодо забезпечення збереження зброї, боєприпасів, спеціальних засобів, засобів індивідуального бронезахисту та активної оборони, військово-хімічного та інженерного майна» згідно з яким загальна організація зберігання та обліку озброєння і спеціальних засобів,контроль за виконанням даного наказу покладено на заступника командира-нрачальника штабу ОСОБА_9 .

Надаючи оцінку відомостям, зафіксованим у протоколах проведення слідчого експерименту , які було проведено за участі ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_70 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , суд з врахуванням вимог ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу, сприймає зафіксовані у зазначених протоколах оглядів пояснення свідків, не як відомості, що мають самостійне доказове значення в рамках даного судового провадження, а виключно як відомості, що узгоджуючись з показаннями, наданими вказаними свідками суду безпосередньо, полегшують сприйняття зазначених показань , зокрема, але не виключно - в контексті їх співставлення із іншими наданими суду доказами, шляхом того, що у своїй сукупності із наданими прокурором відповідними документами - надають сторонньому та незацікавленому спостерігачу можливість отримати візуальне відображення показанням зазначених свідків.

Стороною захисту подано клопотання про визнання доказів ,а саме- протоколу огляду ДВД-дисків із записом огляду місця події від 10.03.2014 , протоколу огляду ДВД-дисків від 07.03.2014 та протоколу огляду ДВД-дисків від 22.07.2014 недопустими ,посилаючись на те, що слідчим під час огляду ДВД дисків фактично було здійснено відтворення відеозаписів, що містились на даних дисках та зафіксовано це в окремих протоколах. Однак, такий процесуальний документ як протокол відтворення відеозаписів слідчої дії не передбачено КПК України, а відтак вказані докази є недопустими.

Вирішуючи питання щодо допустимості зазначених протоколів огляду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 237 КПК України передбачено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних. Огляд комп`ютерних даних проводиться слідчим, прокурором шляхом відображення у протоколі огляду інформації, яку вони містять, у формі, придатній для сприйняття їх змісту (за допомогою електронних засобів, фотозйомки, відеозапису, зйомки та/або відеозапису екрана тощо або у паперовій формі).

В силу ст.99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати:

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані);

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

Таким чином, КПК України не містить заборони фіксації огляду слідчим відеозаписів про хід проведення огляду місця події, а додатки до протоколів процесуальних дій, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, відповідно до ст.99 КПК України належать до документів.

Крім того, в ході судового розгляду досліджено зазначені диски та протоколи огляду ДВД-дисків із записом огляду місця події від 10.03.2014 , від 07.03.2014 та від 22.07.2014 і не встановлено невідповідності змісту даних протоколів тим відеозаписам, які містяться на зазначених оптичних носіях інформації.

За таких обставин суд визнає вказані докази допустимими, а відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання сторони захисту про їх недопустимість.

Оцінюючи протокол огляду ДВД-дисків із записом огляду місця події від 10.03.2014 , протокол огляду ДВД-дисків від 07.03.2014 та протокол огляду ДВД-дисків від 22.07.2014, суд зазначає, що вказані протоколи повністю відповідають відеозаписам проведеної слідчої дії та в сукупності з іншими доказами доводять вину обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення.

Проаналізувавши у сукупності докази, досліджені в судовому засіданні, у їх взаємозв`язку між собою суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому суд зазначає, що оцінюючи показання потерпілих та свідків суд приходить до висновку, що загалом свідчення даних осіб стосуються загального перебігу подій на базі БМОП`Беркут» 20.02.2014.

Показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_61 , ОСОБА_77 , ОСОБА_63 , ОСОБА_38 стверджено, що 20.02.2014 ОСОБА_9 виконував обов`язки командира підрозділу »Беркут» , збирав особовий склад, доводив до їх відома інформацію про можливий штурм бази,хоча всі свідки вказували, що з боку мітингувальників, крім блокування підрозділу, не було жодних активних дій, спрямованих на підпал чи захоплення бази.

З показів свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_22 вбачається, що на території бази в автороті міг бути бензин у каністрах, а свідок ОСОБА_40 ,який був присутнім при проведенні огляду місця події,як представник громадскості, вказав, що особисто бачив на базі каністри з бензином після вибуху . Суд надає віри показам свідка ОСОБА_78 , оскільки він був сторонньою незацікавленою особою і не мав потреби замовчувати ті факти,про які знає особисто. А тому відповідно не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_75 , ОСОБА_71 , ОСОБА_79 , ОСОБА_72 , ОСОБА_20 щодо відсутності на базі паливно-мастильних матеріалів чи складу таких. Окрім цього, їх пояснення ,в основному, стосувались відповідного порядку заправки службового транспорту, жоден із свідків не пояснював яким чином заправляли автомобілі в період блокування бази.

З показів свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_14 вбачається, що за вказівкою ОСОБА_9 у приміщення кімнати зберігання зброї перед вибухом зносили комп`ютери та документи. Вказане нічим не спростовано, стверджено показами свідка ОСОБА_78 , який, як вже зазначалось, був присутнім при проведенні огляду місця події та повідомив, що при огляді кімнати зберігання зброї бачив комп`ютери , папки з документами, баняки. А також показами свідка ОСОБА_76 про те, що двері у кімнату зберігання зброї були відкриті, на підлозі була оргтехніка. Показам даних свідків суд надає віри, так як вони не нічим не спростовані , узгоджуються між собою та знайшли своє документальне підтвердження,зокрема у протоколі огляду місця події від 21.02.2014 та відеозаписі до нього ( т.1 а.с.171-175), протоколі огляду від 06.03.2014 дисків, на яких зафіксовано огляд приміщення БМОП`Беркут» від 21.02.2014 та фототаблицях до нього ( т.1 а.с.176-204).

Показами свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_80 стверджено, що 20.02.2014 у кімнаті зберігання зброї не працювала сигналізація, суд надає віри цим показам, оскільки вони не спростовані жодними доказами, підтверджені наведеними вище показами ОСОБА_22 і ОСОБА_14 , оскільки без відключення сигналізації туди не могли б зайти вказані особи та ОСОБА_9 . Разом з тим, суд не надає віри показам ОСОБА_30 в тій частині, що він кімнату збереження зброї з сигналізації не знімав, вона не спрацювала коли туди зайшов ОСОБА_9 , так як ці покази є суперечливими, спрямованими на приховування дійсних обставин, що мали місце 20.02.2014, з метою виправдання допущених порушень на виконання вказівки командира, оскільки черговий в силу своїх службових обов`язків, як встановлено в судовому засіданні, не міг допускати у кімнату зберігання зброї сторонніх осіб та залишати двері вказаної кімнати відкритими.

Свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_38 у судовому засіданні ствердили, що перед вибухом у кімнату збереження зброї заходив лише ОСОБА_9 та перебував там 5-10хв. після чого стався вибух.

З пояснень свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_81 та ОСОБА_38 вбачається,що вони після вибуху бачили ОСОБА_9 , який вибіг з кімнати зберігання зброї з обпеченим обличчям та руками.

Суд надає віри показам зазначених вище свідків у вказаній частині, так як вони чіткі та знаходяться у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема- випискою з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_9 №1759 від 18.03.14(т.2 а.с.259) , висновком експерта №1611 від 12.09.14 (т.2 а.с.75-76) про те, що у ОСОБА_9 згідно медичних даних, у лютому 2014р. під час лікування діагностовано :»опік полум`ям голови,кистей 1-2 А-2Бст.,7% поверхні тіла», який міг виникнути 20.02.14.

При цьому, суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_30 про те, що ОСОБА_9 заходив у кімнату зберігання зброї «пустий», оскільки він же давав пояснення, що не бачив чи ОСОБА_9 мав щось у руках.

Покази свідка ОСОБА_62 в частині заперечення того, що 20.02.14 ОСОБА_14 був присутній на території бази суд не бере до уваги, так як вони спростовані поясненнями інших свідків, , зокрема свідка ОСОБА_30 , які бачили ОСОБА_14 в той день на базі.У зв`язку з наведеним суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_62 про те, що він 20.02.2014 не розмовляв з ОСОБА_14 та не повідомляв йому, що ОСОБА_9 буде підпалювати базу.

Суд вважає пояснення вказаних вище свідків такими, що доводять провину обвинуваченого, оскільки з них вбачається, що саме ОСОБА_9 , виконуючи обов`язки командира підрозділу, дав вказівку зносити у приміщення кімнати озброєння комп`ютерну техніку та архівну документацію, повідомив особовий склад ,що у випадку штурму їм треба заблокуватись у кімнаті зберігання зброї, а незадовго до вибуху наказав всім співробітникам залишити приміщення бази. Саме ОСОБА_9 дав вказівку черговому ОСОБА_82 залишити відкритими двері кімнати зберігання зброї, доступ у яку суворо обмежений та сам неодноразово заходив у вказану кімнату, не пояснюючи причин. Останній раз зайшов перед вибухом та перебував там 5-10 хв. аж до моменту вибуху.

Окремі розбіжності в показаннях свідків суд визнає дрібними і такими, що не впливають на висновки суду.

Таким чином, судом на основі логічного аналізу зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності встановлено, що згідно наказу командира БМОП`Беркут» №93 від 27.02.2013 загальна організація зберігання та обліку озброєння і спеціальних засобів,контроль за виконанням даного наказу покладено на заступника командира-начальника штабу ОСОБА_9 ; на момент інкримінованих дій ОСОБА_9 виконував обов`язки командира підрозділу «Беркут» та відповідно мав права та обов`язки, визначені для командира підрозділу р.У11 Положення про спеціальний підрозділ міліції громадської безпеки «Беркут»; на території підрозділу «Беркут» знаходились паливно-мастильні матеріали у каністрах; кімната зберігання зброї 20.02.2014 не була поставлена на сигналізацію; ОСОБА_9 , виконуючи обов`язки командира підрозділу, наказав занести у кімнату зберігання зброї комп`ютери та документи; незадовго до вибуху наказав всім співробітникам залишити приміщення бази; дав вказівку черговому ОСОБА_82 залишити відкритими двері кімнати зберігання зброї, доступ у яку суворо обмежений та сам неодноразово заходив у вказану кімнату. Останній раз зайшов перед вибухом та перебував там 5-10 хв. аж до моменту вибуху , отримав опіки обличчя і рук. Ніхто інший з працівників підрозділу, крім ОСОБА_9 , перед вибухом у кімнату зберігання зброї не заходив. Епіцентр вибуху знаходився в середині приміщення кімнати для зберігання зброї. Осередок пожежі знаходився у приміщенні, призначеному для зберігання зброї над поверхнею підлоги та матеріалів,які були складені на ній та облиті горючою сумішшю. Вибух відбувся після внесення джерела запалювання у вказану кімнату та його контакту з пароповітряною сумішшю нафтопродукту. Після зазначених подій ОСОБА_9 покинув територію України, виїхавши в російську федерацію, з 17.01.2015 перебуває у міжнародному розшуку каналами Генерального секретаріату Інтерполу .

За наведених обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011) доведена сукупністю досліджених судом непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, однак підтверджують її на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку, встановлюючи чітку подію злочину (час, місце, спосіб) та винність обвинуваченого у його вчиненні.

При цьому, суд враховує правову позицію , неодноразово висловлену у постановах Верховного Суду, зокрема- у постанові від 23.09.2020 у справі №712/7368/13-к, у постанові від 7.12.2020 у справі №728/578/19, де Верховний Суд зазначив, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу злочину на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу злочину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК, у межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та у сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно з п.10,11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» тяжкими наслідками при перевищенні влади або службових повноважень (ч.3 ст.365КК) визнаються заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (п. 4 примітки до ст. 364 КК), розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо.

Умисне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень кваліфікується за сукупністю злочинів - за ч. 3 ст.365 КК та однією зтаких його статей: 112, 115, 121, 348, 379, 400, а вчинення таких дій через необережність охоплюється ч. 3 ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ст. 119 чи ст. 128 КК не потребує.

Дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч.3 ст.365 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011,чинній на момент інкримінованих дій), оскільки він будучи працівником правоохоронного органу, відповідальним за стан і збереження озброєння, боєприпасів, спеціальних та інших матеріальних засобів, організацію і стан пожежної безпеки,умисно вчинив дії,а саме- підпал приміщення зберігання зброї БМОП`Беркут», які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що спричинило тяжкі наслідки. При цьому суд вважає, що з обвинувачення слід виключити кваліфікуючу ознаку- перевищення влади як зайво вмінену.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 50, ст. 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

При визначенні обвинуваченому ОСОБА_9 міри покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, що вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 365 КК України, відноситься відповідно до ст. 12 КК України, до тяжкого, обставини його вчинення, характер діяння, форму і ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, те що він раніше не судимий, позитивно характеризувався за місцем праці та проживання , не перебував на обліках у психоневрологічному та наркологічному диспансерах. А також те, що після подій, описаних у цьому вироці, з метою уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_9 виїхав на територію рф, яка з 2014 року здійснює військову агресію проти держави Україна, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 судом не встановлено.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 N 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» при розгляді справ про злочини, передбачені ч. 2 або ч. ст. 365 КК України, суди повинні з`ясовувати, чи є у підсудного військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, і відповідно до ст. 54 КК вирішувати питання про доцільність позбавлення засудженого звання, рангу, чину, класу і зазначати про

це у вироку.

З врахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити максимальне покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та із стягненням штрафу в дохід держави,а також відповідно до ст. 54 КК України позбавити обвинуваченого ОСОБА_9 спеціального звання -«майор міліції».

Таке покарання , на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

При вирішенні цивільних позовів потерпілих про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином та позову ГУМВСУ у Львівській області про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 127, ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про міліцію» ( в редакції, чинній на момент інкримінованих дій), Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. У разі невиконання працівниками міліції вимог, встановлених цією статтею, особа, права якої були порушені, та/або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із заявою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку.

Відшкодуванню підлягає у повному обсязі:

1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслідок незаконних дій або бездіяльності працівників міліції;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

3) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;

4) моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Як зазначено у ст.25 Закону України «Про міліцію» ( в редакції ,чинній на момент скоєння злочину) працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов`язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися. Працівник міліції, який виконує свої обов`язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.

Згідно із ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Відповідальність роботодавця за шкоду завдану її працівником врегульовано статтею 1172 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 10 .06. 2020 року у справі № 585/1425/17(провадження № 61-43370св18) ,у справах про відшкодування шкоди завданої працівником міліції у зв`язку з вчиненням кримінального правопорушення, визначальне значення має саме кваліфікація відповідних конкретних дій посадових осіб, а не характер загальної діяльності організації , в якій працює завдавач шкоди.

Відповідно, у справах про відшкодування шкоди, завданої працівником міліції під час виконання службових обов`язків в результаті злочину, відповідачем є та юридична особа, у якій працевлаштований такий співробітник, а спеціальною нормою, що регулює такі правовідносини є стаття 1172 ЦК України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлені у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16 (провадження № 61-10121св19).

Як вбачається з п.10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах провідшкодування моральної(немайнової ) шкоди», при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди,заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому

зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави),

то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як

відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болі і стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відносно нього самого, членів її сім`ї або близьких родичів; у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням або ушкодженням її майна; у приниженні честі і гідності фізичної особи, а також діловій репутації фізичної або юридичної особи.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди,заподіяної потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , суд враховує те, що вони зазнали глибоких душевних страждань у зв`язку із смертю синів, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя позивачів душевні страждання, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивачі позбавлені можливості отримання матеріальної і моральної підтримки синів у подальшому своєму житті та в старості; відновити попередній стан життя позивачів неможливо.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені позови підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог ,заявлених ОСОБА_83 та ОСОБА_84 , суд зазначає наступне.

Питання щодо правонаступництва у цивільному позові, заявленому в кримінальному провадженні, не регулюються нормами кримінального процесуального права.

За таких умов, для вирішення цього питання слід керуватися нормами цивільного та цивільного процесуального права. Так, відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка в провадженні є стороною або третьою особою, до іншої у зв`язку з переходом до неї матеріальних прав. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. Смерть фізичної особи як підстава для процесуального правонаступництва має універсальний характер. Але при цьому необхідно враховувати, що в тих випадках, коли матеріальне правовідношення тісно пов`язане з особою суб`єкта, правонаступництва матеріального, а відтак і процесуального бути не може.

Зокрема, відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, які випливають із зобов`язання, що пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Таким чином, вимоги, які випливають з даної категорії правовідносин, процесуального правонаступництва не допускають. Відповідно до положень ч. 3 ст. 1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя. Слід зазначити, що право на відшкодування моральної шкоди є особистим немайновим правом особи і нерозривно пов`язане з особою потерпілого. Це право не входить до складу спадщини. Зазначене кореспондується з правовою позицією, викладеною в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року, відповідно до якої процесуальне правонаступництво у справах за позовами про відшкодування моральної шкоди не допускається.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги особи про відшкодування моральної шкоди не допускають процесуального правонаступництва, а зобов`язання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому припиняються зі смертю потерпілого.

Оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_84 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , провадження в частині заявлених нею позовних вимог слід закрити.

ОСОБА_83 в жодне із судових засідань не з`явилась, не подала заяви про розгляд справи у її відсутності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо: належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_83 слід залишити без розгляду.

Оскільки, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 просив його позов до ОСОБА_9 не розглядати, суд відповідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України,суд залишає заявлені ним позовні вимоги без розгляду.

Позов ГУ МВСУ у Львівській області про стягнення з ОСОБА_9 заподіяної шкоди підлягає до задоволення, оскільки судом встановлено, що внаслідок скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_9 , позивачу заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 930 376,53грн. , що підтверджується висновком судової-будівельно-технічної експертизи №101 від 25.02.2015, згідно якого вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях БМОП`Беркут» по вул.Тролейбусній,16 у м.Львові , станом на час проведення дослідження, становить 362 090грн. А також довідкою про перелік та вартість пошкодженої зброї, боєприпасів, спецзасобів та іншого майна озброєння від 03.04.2015 №6/276, про те, що всього пошкоджено зброї та іншого майна озброєння на загальну суму 568 286,53грн. та наведеними вище доказами.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки, в матеріалах справи містяться документальні докази витрат на залучення експертів для провнедення експертних досліджень, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого в дохід держави 31 105,48грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 визнати виннним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011) та обрати йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі,з позбавленням права обіймати посади в органах Міністерства внутрішніх справ строком на 3(три) роки та штрафом в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500 (двадцять п`ять тисяч) грн.

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_9 спеціального звання -«майор міліції».

Цивільний позов ГУ УМВСУ у Львівській області задоволити повністю. Стягнути з ОСОБА_9 в користь ГУ УМВСУ у Львівській області 930 376 (дев`ятсот тридцять тисяч триста сімдесят шість) грн. 53 коп. заподіяної шкоди.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 задоволити повністю. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь ОСОБА_13 моральну шкоду в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до ГУ УМВСУ у Львівській області задоволити повністю. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в користь ОСОБА_12 моральну шкоду в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) грн.

Цивільний позов ОСОБА_85 , ОСОБА_12 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Провадження в частині позовних вимог ОСОБА_86 до ОСОБА_9 про стягнення матеріальної та моральної шкоди закрити у зв`язку із смертю позивачки.

Стягнути з ОСОБА_9 в користь держави 31 105, 48грн.(тридцять одну тисячу сто п`ятьгрн.48 коп.) витрат на проведення експертиз.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обраховувати з дня звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття його під варту.

На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з дотриманням вимог статті 392 КПК України.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

Суддя ОСОБА_1