Біляївський районний суд Одеської області

11.12.2012                                                               Справа  № 1506/5933/2012

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

                                                                                                 Біляївський  районний суд

                                                                                                     Одеської області

у складі:  головуючого судді - Бобуйок А.Д.

при секретарі - Полубок Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в  залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку,

                                                         В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позивачка звернулась до суду з вказаним позовом і просить визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що на даний момент між нею та відповідачем виникло питання про розірвання шлюбу, тому вона вважає за необхідне вирішити питання щодо визнання за собою права власності на Ѕ частину вказаного житлового будинку з надвірними спорудами, придбаного за спільні кошти в період шлюбу.

У судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та просить визнати за нею та відповідачем право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами в ідеальних долях.

Відповідач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення, про що подав відповідну заяву.  

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено, що 27 квітня 1993 року сторони зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 34, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.6).

              Від шлюбу вони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7).

              З матеріалів справи вбачається та сторонам не оспорюється, що ними в період шлюбу за спільні кошти було придбано житловий будинок з надвірними спорудами: 2 сарая, літня кухня, погріб, кладовка, огорожа, басейн, замощення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8, 9-11).

              Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

              Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

              Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя`спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.  

              Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

              Положенням ч. 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

              Згідно з ч. 1 ст. 71 СК України майно,  що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

              На підставі ч.ч.1 та 2 ст. 372 ЦК України, майно,  що є у спільній сумісній власності, може  бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У  разі поділу майна,  що є у спільній сумісній власності, вважається,  що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

              На підставі вищевикладеного, з огляду на те, що відповідач визнав позовні вимоги позивачки у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.    

               Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ч.ч.1, 2 ст. 372 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд -

                                                      В  И  Р  І  Ш  И  В:

               Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за кожним в ідеальних долях.

               На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 діб до Одеського апеляційного суду  через Біляївський районний суд.

ГоловуючийА. Д. Бобуйок