Справа № 473/4332/23

РІШЕННЯ

іменем України

"26" квітня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді: Ротар М.М.

з участю

секретаря: Москаленко С.Л.

за участю представника позивача Боднарук В.В. , відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство «Фером» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

встановив

У серпні 2023 року ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати договір оренди землі, укладений 05 листопада 2015 року з ОСОБА_2 .

Позов мотивовано тим, що позивач, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі рішення Тімірязєвської сільської ради № 1 від 12 травня 2000 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 77, є власником земельної ділянки площею 8,62 га, кадастровий номер 4822084500:01:000:0012, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

05 листопада 2015 року власником земельної ділянки було укладено Договір оренди землі, за умовами якого вона передала вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 на строк 49 років з правом поновлення. Згідно з умовами договору орендна плата на момент укладення договору становить: 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік оренди та вноситься в термін не пізніше 31 грудня звітного року. В порушення умов договору оренди, відповідач не сплатив позивачу в обумовлені терміни орендну плату за користування земельною ділянкою за 2015 - 2022 роки. Посилаючись на істотне порушення умов договору оренди земельної ділянки з боку відповідача, позивач реалізує своє право на розірвання вищевказаного договору оренди в судовому порядку.

20 вересня 2023 року відповідач ОСОБА_2 в установлений судом термін подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у червні 2018 року він уклав договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номер 4822084500:01:000:0012, власником якого є ОСОБА_3 з ФГ «Фером» строком на 10 років. Та відповідно до касових ордерів, що були надані ФГ «Фером» позивачка у повному обсязі отримала орендну плату у 2019 році за період 2016-2019 роки. Отже заборгованість про яку стверджує позивачка відсутня, а тому відсутні і підстави для розірвання договору оренди.

Ухвалою суду від 25 серпня 2023 року відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 15 листопада 2023 року були витребувані у ФГ «Фером» касову книгу за період з 2019-2022 року, журнал обліку та реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, книгу обліку видаткової та прийнятої готівки.

Представник позивача - адвокат Боднарук В.В. в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що орендна плата повністю була сплачена ФГ «Фером», що підтверджується власноручно написаними позивачем видатковими касовими ордерами, що були додані до відзиву.

Третя особа ФГ «Фером» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, в установлений судом термін пояснення на позовну заяву, доказів чи клопотання не подав.

Вислухавши пояснення сторін,дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 лютого 2001 року на підставі рішення Тімірязєвської сільської ради від 12 травня 2000 року №1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 77, позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 8,62 га, з кадастровим номером 4822084500:01:000:0012, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

05 листопада 2015 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 Договір оренди землі загальною площею 8,6177 га з кадастровим номером 4822084500:01:000:0012 терміном на 49 років з правом поновлення.

Також в судовому засіданні було встановлено, що станом на сьогоднішній день земельна ділянка, власником якої є позивач ОСОБА_3 перебуває в суборенді на підставі договору суборенди земельної ділянки, що був укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Фером» 24 травня 2018 року строком на 10 років.

Відповідно до п.4.4 договору оренди від 05 листопада 2015 року оренда плата встановлюється сторонами у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору становить 4434,18 грн. Орендна плата вноситься у грошовій формі протягом звітного року, але не пізніше 31 грудня звітного року.

Згідно пункту 16.5 умов вищевказаного Договору оренди землі, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Як встановлено судом і не спростовано відповідачем, в порушення умов Договору оренди землі та Закону України «Про оренду землі», не сплатив в передбачені в договорі терміни орендну плату за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4822084500:01:000:0012 за 2015-2022 роки.

З наданої Головним управлінням ДПС у Миколаївській області інформації щодо отриманих доходів та утриманих податків ОСОБА_3 за період 1 кварталу 2015 року - 4 квартал 2022 року слідує, що позивач не отримувала доходи за вказаний період.

Таким чином, відповідач орендну плату не сплачує, у результаті чого істотно порушує умови укладеного договору оренди, позивач внаслідок такого порушення значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, що є підставою для його розірвання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

За приписами ст. 1 ЗУ «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Згідно з ч. 3, 4, 5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з пунктом «д» статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 587/173/15-ц за результатом розгляду справи про розірвання договорів оренди з підстав систематичної несплати орендної плати: «Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність».

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначила підставою для розірвання спірного договору оренди землі факт несплати орендарем орендної плати, а саме послалася на те, що відповідачем не виплачено орендну плату за 8 років за період 2015-2022 роки в розмірі 35472 грн. (4434 грн. х 8 років), що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні і не спростовано відповідачем.

В даному випадку суд приходить до висновку, що оплата орендної плати є істотною умовою договору, а її не отримання орендодавцем у визначені строки та у розмірах за 2015-2022 роки, є істотним порушенням договірних умов, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за використання земельної ділянки іншою особою в установлений строк.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Так, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки від 21 серпня 2023 року позивачем було сплачено 1 073,60 гривень судового збору, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо заявлених витрат позивача на правничу допомогу

На підтвердження такого виду судових витрат позивачем долучено до позовної заяви договір про надання правової допомоги 21.08.2023 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії МК № 240, квитанцію до прибуткового ордеру №15 від 21.08.2023 року. З вказаних доказів встановлено, що адвокатом надано послуги, вартість цих послуг складає 3000, вказані роботи прийняті позивачем.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, які поніс позивач підтверджені, вказана сума є обгрунтованою та такою, що відповідає обсягу та виду наданих адвокатом послуг та відповідає попередньому розрахунку цих витрат, вказаних в позові, а відповідач не заявляв про зменшення даного розміру судових витрат.

Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього на правничу допомогу в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 79, 80-85, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Фермерське господарство «Фером» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати, задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4822084500:01:000:0012, площею 8,6177 га, розташованої на території Тімірязєвської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) невиплачену орендну плату згідно договору оренди від 05 листопада 2015 року за період 2015 та 2022 роки у розмірі 35472 (тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) понесені нею судові витрати: судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та витрати на правничу допомогу 3000 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 квітня 2024 року.

Суддя М.М. Ротар