Дата документу 26.04.2024 Справа № 337/5441/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/5441/23

Провадження №22-ц/807/826/24

Головуючий в 1-й інстанції – Мурашова Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2024 року                         місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,

суддів:Крилової О.В., Трофимової Д.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сніжка Романа Васильовича на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 24.06.2020р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого Банк надав, а відповідач отримав в кредит грошові кошти, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплаті процентів за користування ним, у зв`язку з чим станом на 13.03.2023р. утворилась заборгованість в загальній сумі 41 604,63грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 34 019,70грн., заборгованості за відсотками – 7584,93грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року, позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 24.06.2020р. в загальному розмірі 41 604,63грн., в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 2684,00грн., усього 44 288,63грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сніжка Романа Васильовича подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що відповідач не укладав та не підписував кредитний договір; Тарифи та Умови, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, тому вони не можуть бути частиною кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети; розрахунок заборгованості не є доказом існування боргу.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим без жодних порушень норм матеріального і процесуального права, а тому підстави його скасування відсутні, тому просив залишити скаргу без задоволення.

В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302800,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн. (3028,00 грн. Х 100 = 302 800 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що24.06.2020р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із Анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

В Анкеті-заяві (а.с.24-25) зазначено, що відповідач згодний з тим, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором та погодився з його умовами. Екземпляр договору згодний отримати шляхом роздруківки з сайту http.//privatbank.ua. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www. privatbank.com.ua. Він зобов`язується виконувати їх та регулярно ознайомлюватись із змінами до них на сайті банку.

Згідно з Заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 22.10.2021р., ОСОБА_1 шляхом її підписання приєднався до умов договору «Кредитні картки» та виявив бажання отримати кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на банківську картку Універсальна Gold зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 40,8% річних, з щомісячним погашенням кредиту - 5% від заборгованості, але не менше 100,00грн. до 01 числа календарного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту. Цими умовами також передбачена сплата пені та штрафів за несвоєчасне повернення кредитних коштів (а.с.12-23).

Аналогічні умови містяться в Паспорті споживчого кредиту, який також підписаний ОСОБА_1 22.10.2021р. (а.с.26-30).

Згідно з довідками АТ КБ «ПриватБанк» без номера та дати Банк видав ОСОБА_1 такі банківські картки Універсальна Gold: 19.10.2021р. – №5168ххххх9993 зі строком дії до 08/25, 22.10.2021р. – №4149хххххх9007 зі строком дії до 09/25 та 19.10.2021р. встановив на картку № НОМЕР_1 кредитний ліміт в розмірі 34000,00грн., який в подальшому – 06.01.2022р. було зменшено до 33989,45грн., 08.02.2022р. до 33965,69грн., 11.03.2022р. – до 00,00грн. (а.с.10,11).

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового банківського рахунку (а.с.6,9) заборгованість відповідача перед банком за вищевказаним кредитним договором станом на 13.03.2023р. становить 41 604,63грн. та складається з заборгованості за тілом кредиту – 34 019,70грн., заборгованості за відсотками – 7584,93грн.

Задовольняючи вимоги позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 24.06.2020р. звернувся до Банку з Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписав її, чим надав згоду на отримання банківських послуг і відповідно уклав з Банком договір приєднання. При цьому, 22.10.2021р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до Банку з заявою про приєднання до умов кредитного договору, який є складовою договору про надання банківських послуг, чим виявив бажання отримати кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на банківську картку. Підписавши цю заяву та Паспорт споживчого кредиту, відповідач прийняв на себе зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у визначеному розмірі шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 5% від суми заборгованості.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 24.06.2020 підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

22.10.2021 відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою визначені процентна ставка 42 відсотків річних - для карт Універсальна, 40,8 відсотків річних - для карт Універсальна Gold, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84 відсотків річних - для карт Універсальна, 81,6 відсотків річних - для карт Універсальна Gold. Строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (а.с.12-23).

До кредитного договору банк додав Паспорт споживчого кредиту від 22.10.2021 (а.с.26-31),Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.32-48).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку не повернуті Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк», а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав і він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Саме тому вимоги банку щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) у розмірі 34 019,70 грн є підтвердженими та обґрунтованими.

Належних та допустимих доказів на спростування укладення кредитного договору апелянт не надав, з огляду на що твердження у скарзі про неукладеність кредитного договору є необґрунтованими.

Встановлено, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 24.06.2020 процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором та виписки по картковому рахунку відповідача, посилався на узгодження процентної ставки у підписаній ОСОБА_1 заяві від 22.10.2021 року.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині непогодження сторонами кредитного договору його істотних умов, зокрема, процентної ставки, колегія суддів виходить з погодження між сторонами кредитного договору нарахування відсотків зі ставкою 42 відсотків річних - для карт Універсальна, 40,8 відсотків річних - для карт Універсальна Gold, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 84 відсотків річних - для карт Універсальна, 81,6 відсотків річних - для карт Універсальна Gold.

При цьому, у виписці по картці ОСОБА_1 прослідковується, що відсотки за користування кредитним лімітом нараховувалися відповідачу з 01.05.2022 року, тобто після підписання сторонами заяви від 22.10.2021 року.

Отже, враховуючи погодження в заяві від 22.10.2021 року процентної ставки в розмірі 3,5% на місяць (42% річних), колегія суддів вважає обґрунтованою та доведеною вимогу банку про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 7 584,93 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Сніжка Романа Васильовича залишити без задоволення, а заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 26 квітня 2024 року.

Судді:                                        С. В. Кухар

                                        О. В. Крилова

Д.А. Трофимова