Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 6499 / 2010 р.                             Головуючий у 1 інстанції: Ярошенко С.С.

                                                                                                   Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,                                          

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» листопада 2010 року.                                                                 м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:          Савченко О.В.,

Суддів:                      Стрелець Л.Г.,

 Кочеткової І.В.

При секретарі:          Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «02» липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок злочину .

В позові зазначав, що 01.03.2007 року, приблизно об 11 годині, відповідач, керуючи автомобілем ЗАЗ 1103, держ.номер НОМЕР_1, на стоянці для автомобілів, розташованій у дворі будинку № 15 по вул. Р. Люксембург в м. Мелітополі Запорізької області, перед початком розвороту, не впевнилася в безпеці свого руху і, виконуючи рух заднім ходом, створила небезпеку для руху сліпому пішоходу ОСОБА_5 та скоїла на неї наїзд, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили її смерть.

За даним фактом дорожньо-транспортної пригоди була порушена кримінальна справа за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України і він був визнаний потерпілим, оскільки померла була його рідною тіткою та інших родичів у неї не було.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2007 року кримінальна справа відносно ОСОБА_3 була закрита на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України та п. «б» ст. 1 Закону України «Про амністію».

Однак, внаслідок вчиненого злочину йому було завдано матеріальну шкоду, яка полягає у витратах на організацію та проведення поховання та моральну шкоду, яку він зазнав внаслідок смерті близької людини.

З огляду на вищевикладене, просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 3111 грн. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн., а також витрати на правову допомогу в розмірі 500 грн.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «02» липня 2010 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4  матеріальну шкоду в розмірі 3111 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн., заподіяну внаслідок злочину, а також вартість сплачених послуг адвокату в розмірі 500 грн., а всього 13611 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників  апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

Відповідно до ст.308 ЦПК України  апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2007 року, приблизно об 11 годині тітка позивача ОСОБА_5 була смертельно травмована внаслідок наїзду транспортним засобом, яким керувала відповідач. Даний факт встановлено постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10 серпня 2007 року.

 Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові  для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що внаслідок скоєного відповідачкою злочину позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у понесених ним витратах на поховання померлої ОСОБА_5 в розмірі 2456 гривен ( а.с.24) та на встановлення пам’ятника в розмірі 655 гривен ( а.с.31), а всього в розмірі 3111 гривен.

Згідно до вимог ч.2 ст.1201 ЦК України  особа,  яка завдала шкоди смертю потерпілого,  зобов’язана   відшкодувати особі,  яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника .

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд обґрунтовано виходив з того, що саме  позивач поніс вказані витрати, про що свідчать квитанції про сплату витрат на поховання, та виготовлення пам’ятника .

Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України  моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи,  якщо завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд виходив з того, що позивач є близьким родичем загиблої,  смерть рідної тітки ОСОБА_5 стала для позивача тяжкою втратою, оскільки померла виховувала його з дитинства і була дуже рідною та близькою для нього людиною. Крім того задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд обґрунтовано виходив з того, що саме позивач в рамках кримінальної справи був визнаний потерпілим від скоєного відповідачкою злочину, ним був пред’явлений цивільний позов, внаслідок чого він також був визнаний цивільним позивачем. Відповідачкою жоден з процесуальних документів у кримінальній справі не був оскаржений.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на її тяжке матеріальне становище суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки   у відповідності  до ч.4  ст. 1193 ЦК України  суд може зменшити розмір відшкодування шкоди,  заподіяною фізичною особою,  залежно від її матеріального становища,  крім випадків,  коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Колегія вважає, що  за обставинами справи висновок суду щодо обґрунтованості заявленого позову  є правомірним.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично стосуються переоцінки обставин справи  та наданих доказів, яким суд надав оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України , а тому   правильність судових висновків вони не спростовують. Крім того відповідачкою у  підтвердження  своїх заперечень, а також у спростування наданих позивачем доказів будь-які докази ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції надані не були.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є по суті правильним,  підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст.307,308,317 ЦПК України ,  колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від «02» липня 2010 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: