22 квітня 2024 року

Справа № 332/357/24

Номер провадження 2/337/843/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Трегуб Т.В.

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В :

       24 січня 2024 року представник позивача звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з позовом про захист прав споживачів, в якому просить зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» розблокувати банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 відкритий в АТ Комерційний Банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 до якого прив`язані карткові рахунки.

       В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому він має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 , до якого прив`язані карткові рахунки.

У вересні 2023 року картковий рахунок позивача було безпідставно заблоковано, внаслідок чого він не може користуватися своїми коштами на рахунку.

Ніяких боргів, арештів, виконавчих проваджень у ОСОБА_1 не має.

Позивач письмово в режимі онлайн звернувся до оператора АТ КБ «Приватбанк», щодо розблокування карткового рахунку та роз`яснення підстав блокування рахунку та отримав відповідь, що при аналізі операцій були виявлені надходження на картку, які платник не підтвердив, та що наразі між позивачем та банком обмежена співпраця в зв`язку з рухом коштів на картці, що начебто мали шахрайський характер.

20 жовтня 2023 року позивач звернувся з письмовою заявою про розблокування його банківського рахунку, в якому просив повідомити підстави його блокування.

Своїм листом від 08.11.2023 року представник відповідача повідомив, що банк припинив обслуговування платіжної картки. Правовою підставою для припинення обслуговування є п. 1.1.10.5.2 Умов і правил надання банківських послуг.

Конкретно у чому, якими діями начебто було порушено п. 1.1.10.5.2 умов Банк не зазначив, усі відповіді носять загальних характер, однак ніякої конкретики немає.

Вважає, що дії відповідача що полягають у блокуванні карткового рахунку протиправними виходячи, та рахунок підлягає розблокуванню.

       Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року відкрито спрощене провадження по справі, без виклику сторін за наявними матеріалами у справі, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше та вирішено питання про витребування доказів.

       21 березня 2024 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що Банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, як встановлено п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", згідно якого суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. Положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

       Відповідно до п. 61 Положення Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 сг. 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Виходячи з аналізу норм Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з нормами спеціального Закону та підзаконного акту про фінансовий моніторинг, вбачається, що банки наділені прямим обов`язком встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

       Аналогічне стосується відмови від договірних відносин шляхом розірвання договору банківською рахунка через встановлення клієнту неприйнятно високою ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику, яка також є обов`язковою для банків за Законом.

Водночас, законодавство про фінансовий моніторинг зобов`язує банки як суб`єктів фінансового моніторингу самостійно визначати ризики подальшого обслуговування клієнтів та уникати виявлених ризиків через застосування процедури де-рискінгу.

ОСОБА_3 поскаржилась щодо введення її в оману щодо грошових переказів на користь ОСОБА_1 в період часу з 20.06.2023 по 25.06.202.

Враховуючи, що подальше обслуговування Позивача, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо Позивача прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин на підставі абз. З ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.

       До відзиву надана заява про розгляд справи за правилами загального провадження. Згідно ст. 119 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; до яких серед інших відносяться справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому враховуючи, що позивачем заявлені позовні вимоги немайнового характеру, підстави для розгляду справи за правилами загального провадження.

       При цьому клопотань про здійснення судового розгляду з викликом сторін за правилами спрощеного провадження від учасників справи не надходило.

       Представник позивача надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач свій висновок зробив на підставі скарги ОСОБА_3 щодо начебто введення її в оману, щодо грошових переказів на користь ОСОБА_1 в період часу з 20.06.2023 року по 25.06.2023 року. Однак позивач нікого в оману не вводив, не здійснював легалізацію доходів одержаних злочинним шляхом.

У відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача пов`язані із здійсненням терористичної діяльності або щодо нього застосовано міжнародні чи інші правомірні санкції. Самі по собі припущення щодо походження грошових коштів, що надійшли на рахунки клієнта, не є підставою для застосування Банком такої санкції, як призупинення видаткових операцій, а також блокування рахунків понад строки, встановлені Законом.

       Інших заяв по суті спору, клопотань від учасників справи до суду не надходило.

       Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ст. 247 ЦПК України.

       Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

        Позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «Приватбанк», в якому він має відкритий банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 , до якого прив`язані карткові рахунки.

       Винайшовши блокування банківського рахунку у вересні 2023 року позивач у позасудовому порядку звернувся до відповідача.

       19 січня 2024 року АТ КБ «Приватбанк», надіслав на адресу позивача повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору і закриття рахунку у зв`язку встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/ подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк ( абз.4 Повідомлення)

       При цьому, зазначене повідомлення не містить жодних посилань на існування скарг ОСОБА_3 , про існування яких представник відповідача посилається у відзиві, як на підставу законності дій банку.

       Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

        Згідно ч. 1 ст. 55 ЗУ «Про банк і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Пунктом 1.1.10.5.2 Умов встановлено, що у разі порушення Клієнтом вимог чинного законодавства України та/або умов договору та/або у разі Несанкціонованого овердрафту банк має право зупинити здійснення розрахунків за Платіжною карткою (заблокувати Платіжну картку) та/або визнати її недійсною до моменту усунення зазначених порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у встановленій банком частині у разі невиконання клієнтом своїх боргових зобов        Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, непередбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

       Згідно з ч.1 ст. 1074 ЦУК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

       Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Першого Протоколу).

       Цей же принцип закріплений і у статті 41 Конституції України.

       Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

       За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

       Безумовно, блокування рахунків позивача та ухилення відповідача від повернення грошових коштів є посяганням на його право власності оскільки банк використовує кошти клієнта.

       Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання га протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення .

       Частиною 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу, яким є відповідач, зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі зокрема неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною та зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

       Враховуючи, що повідомлення від 19 січня 2024 року адресоване позивачеві не містить жодних конкретних підстав для прийняття рішення у вигляді блокування рахунків позивача та подальше обслуговування позивача, не зазначає про конкретний характер або наслідки фінансових операцій, які можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Відповідача з метою легалізації доходів, одержаних злочинних шляхом, та ненадання доказів на підтвердження існування таких підстав , зокрема скарг ОСОБА_3 , на які відповідач посилається у відзиві, суд вважає, що у відповідача відсутні будь-які дані про те, що дії позивача пов`язані із здійсненням терористичної діяльності або щодо нього застосовано міжнародні чи інші правомірні санкції. Самі по собі припущення щодо походження грошових коштів, що надійшли на рахунки клієнта, які не носять характер обґрунтованої підозри, не є підставою для застосування Банком такої санкції, як призупинення видаткових операцій, у зв`язку з чим, суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, а тому позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача судовий збір на користь держави.

       Керуючись ст.ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

       Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» ( ЄДРПОУ 14360570, м.Київ вул. Грушевського, 1д) розблокувати банківський рахунок № НОМЕР_1 ІВAN НОМЕР_2 відкритий в АТ Комерційний Банк «Приватбанк» до якого прив`язані карткові рахунки.

       Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» ( ЄДРПОУ 14360570, м.Київ вул. Грушевського, 1д) судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги.

       Повний текст виготовлений 24 квітня 2024 року

Суддя:                                        Лілія Салтан