ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД  

У Х В А Л А

22.04.2024                                                      м. Дніпро         Справа № 908/535/22 (908/3727/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)                                                                                                

суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Ніколаєнко Р.А.) від  27.02.2024р.  у справі № 908/535/22(908/3727/23)  

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (49089, м.Дніпро, вул.Автотранспортна, 2, офіс 205; код ЄДРПОУ: 40696815)

до відповідача 1 – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )

до відповідача 2 – ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )

до відповідача 3 – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 )

до відповідача 4 – ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Петрушенко Тетяна Анатоліївна (65058, м.Одеса, вул.Довженка, 3)

про  визнання договорів  недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, припинення прав власності

в межах справи № 908/535/22 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_4  ( АДРЕСА_2 , ідент.номер НОМЕР_4 ), -    

                                                   ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024р. у справі № 908/535/22(908/3727/23):

-  клопотання   ОСОБА_1 (б/н від 03.01.2024 та б/н  від 29.01.2024)  про закриття провадження у справі № 908/3727/23(908/535/23) відносно вимог ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу, договору дарування недійсними, визнання недійсним договору про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності, - залишено без задоволення;

- строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів;

- підготовче засідання у справі №908/535/22(908/3727/23) відкладено на 21.03.2024 о 10.20.         

До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024р. у справі № 908/535/22(908/3727/23) та закрити провадження у справі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/535/22(908/3727/23), відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/535/22(908/3727/23) до Центрального апеляційного господарського суду.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/535/22(908/3727/23).                   

Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги, дійшла до висновку про необхідність повернення даної апеляційної скарги з наступних підстав.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, а реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

При цьому, апеляційний суд також враховує, що згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Суд зазначає, що попри визначені основні засади судочинства, які полягають у забезпеченні права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Тобто, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційне та касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Статтею 255 ГПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, оскарженню підлягають лише ті ухвали суду першої інстанції, можливість оскарження яких прямо визначена Господарським процесуальним кодексом України.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення без задоволення клопотання про закриття провадження у справі, яким вирішено загально-процесуальне питання в ході судового розгляду справи.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Аналогічні правові висновки щодо права на оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13.06.2018 у справі №761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04.11.2018 у справі №623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), постановах від 23.01.2019 у справі № 524/6352/16-ц (провадження № 14-589цс18), від 13.03.2019 у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19), від 29.05.2019 у справі №219/10010/17 (провадження № 14-190цс19), від 03.07.2019 у справі №607/12237/17 (провадження № 14-216цс19).

Водночас, для формування єдиного підходу щодо застосування норм частин першої, другої статті 8 Закону про банкрутство та статті 255 ГПК України стосовно можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду передано справу №911/3070/15.

За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові 13.10.2020 у справі № 911/3070/15 щодо застосування норм частини першої, другої статті 8 Закону про банкрутство та статті 255 ГПК України у контексті можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність "ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019), не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство (пункт 171 постанови).

Тож учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство   та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

Звідси, колегія суддів касаційного суду у постанові від 17.02.2021 по справі №911/1203/19 виснувала, що вказані правові висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у справі про банкрутство, не можуть бути застосовані до правовідносин у справі №911/1203/19 - справі позовного провадження, оскільки вони стосуються реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство, яке відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України,     з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019) та Кодексі України з процедур банкрутства (з 21.10.2019),     зважаючи на те, що судові рішення (ухвали у справі про банкрутство) про закриття (відмову в закритті) провадження за своїм правовим наповненням є значно ширшими та не можуть ототожнюватися з ухвалами про закриття (відмову у закритті) позовного провадження, які оскаржуються згідно зі статтею 255 ГПК України.

Відповідно до частини 5 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: 1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено; 2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання; 3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції; 4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.       

У зв`язку із викладеним апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, законні підстави для її перегляду в апеляційному порядку відсутні, що є підставою для повернення ОСОБА_1 даної апеляційної скарги на підставі п.п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 235, п.п. 4 ч.  5 ст. 260  ГПК України, апеляційний господарський суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.02.2024р. у справі № 908/535/22(908/3727/23) повернути  заявникові.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга № б/н від 08.03.2024р. з додатком на 9 аркушах, у т.ч. платіжна квитанція № 8754-0392-5896-3018 від 08.03.2024р. про сплату судового збору у сумі 3 028,00 грн., опис, конверт.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

Головуючий суддя                                                                                         А.Є. Чередко                                                                                                                                      

Суддя                                                                                                                 Л.А. Коваль  

Суддя                                                                                                                 В.Ф. Мороз