КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 757/16432/21-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/9407/2024Головуючий у суді першої інстанції - Новак Р.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

секретар Прокопенко С.В.,

за участю:

представника відповідача Гайдамащука О.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фнілон", про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк». банк) про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів та стягнення коштів.

Позов обгрунтовано тим, що 20.09.2007 року між позивачкою та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN47000700181241. На виконання даного договору, на рахунок № НОМЕР_2 було внесено 8 000,00 грн. 20 грудня 2010 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN27000713376222.

На виконання цього договору, на рахунок № НОМЕР_4 було внесено 2 000,00 дол. США. 31 серпня 2011 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN18000719286065.

На виконання даного договору, на рахунок № НОМЕР_1 було внесено 100 000,00 грн. 05 березня 2012 року між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено депозитний договір № SAMDN01000724122640.

На виконання даного договору, на рахунок № НОМЕР_5 було внесено 15 000,00 дол. США.

Навесні 2014 року, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки позивача було безпідставно заблоковано відповідачем. Нарахування відсотків було припинено.

24 березня 2021 року в банку отримано заяву ОСОБА_2 від 21 березня 2021 року про розірвання зазначених вище депозитних договорів, видачу вкладів та відсотків. Станом на 30 березня 2021 року зазначені вимоги відповідачем були невиконані. Тому позивачка звернулася з цим позовом.

З урахуванням заяв про зміну предмету позову та зміну розміру позовних вимог, ОСОБА_2 просила:

- розірвати депозитний договір № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_2 , у сумі 189 563,42 грн;

- розірвати депозитний договір № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача за договором № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року: 2 000,00 дол. США - сума вкладу; 1 483,42 дол США. - ненараховані відсотки: з 21 лютого 2014 року по 30 листопада 2022 року; 100,60 дол. США - 3 % річних за період з 29 березня 2021 року по 30 листопада 2022 року;

- розірвати депозитний договір № SAMDN80000733627925 від 06 березня 2013 року та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача за договором № SAMDN80000733627925 від 06 березня 2013 року: 15 388,07 дол. США - сума вкладу; 11 363,35 дол США - ненараховані відсотки: з 07 березня 2014 року по 30 листопада 2022 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2023 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_2 , у сумі 189 563,42 грн. Задоволено позовні вимоги в частині розірвання договору за рішенням суду та визнано депозитний договір № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року розірваними з 23.03.2023 року. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року: 2 000,00 дол США суми вкладу; 1 483,42 дол. США ненарахованих відсотків за період: з 21 лютого 2014 року по 30 листопада 2022 року; 100,60 дол. США, у вигляді 3 % річних за період: з 29 березня 2021 року по 30 листопада 2022 року. Задоволено позовні вимоги в частині розірвання договору за рішенням суду та визнано депозитний договір № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року розірваними з 23 березня 2023 року. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN80000733627925 від 06 березня 2013 року: 15 388,07 дол США суми вкладу; 11 363,35 дол. США ненарахованих відсотків за період: з 07 березня 2014 року по 30 листопада 2022 року. Задоволено позовні вимоги в частині розірвання договору за рішенням суду та визнано депозитний договір №SAMDN80000733627925 від 06 березня 2013 року розірваними з 23 березня 2023 року (а.с. 80-83).

В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк", посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відсутнє жодне посилання або зазначення судом в тексті судового рішення про те, чи надавалися позивачем, а судом оглядалися оригінали договорів банківського вкладу та квитанції про внесення зазначених сум. У зв`язку з тим, що рішення ухвалювалося у відсутність сторони позивача або його представника під час розгляду справи, відповідно оригінали документів не могли надаватися суду.

Вказує, що суд першої інстанції фактично не врахував під час цієї справи висновки наведені в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №591/678/16 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №234/3636/16, що підлягали до врахування, оскільки у вказаних справах позивачами були надані та досліджені судом оригінали договору та квитанції про внесення грошових коштів та факт укладання договору банківського вкладу та внесення позивачем коштів повинно бути підтверджено лише належними та допустимими доказами.

Зазначає, що судом першої інстанції не була застосована правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17, щодо відсутності правових підстав для нарахування та стягнення процентів за договором банківського вкладу після розірвання договору банківського вкладу.

Крім того, вказано, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не на договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання (а.с. 87-107).

Постановою Київського апеляційного суду від 08.11.2023 року апеляційну скаргу адвоката Гайдамащука О. В. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року суму вкладу у розмірі 8 000,00 грн та ненараховані відсотки за період з 21 лютого 2014 року по 27 березня 2021 року, в сумі 8 095,56 грн.Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором №SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року 2 000,00 дол. США суми вкладу, 1 207,23 дол. США ненарахованих відсотків за період з 21 лютого 2014 року по 27 березня 2021 року та 100,60 дол. США, у вигляді 3 % річних за період з 29 березня 2021 року по 30 листопада 2022 року. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено (а.с. 152-158).

Постановою Верховного Суду від 26.01.2024 року касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Гайдамащуком О.В., задоволено частково.Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в частині вказівки про нікчемність договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року та № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року залишено без змін. Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року, розірвання договору № SАМDN80000733627925 від 06 березня 2013 року та стягнення коштів за ним, судових витрат скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 213-232).

Відтак, з урахуванням змісту постанови Верховного Суду від 26.01.2024 року, новий апеляційний розгляд має здійснюватися лише щодо позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року, розірвання договору № SАМDN80000733627925 від 06 березня 2013 року та стягнення коштів за ним, судових витрат, оскільки постанова Київського апеляційного суду від 08.11.2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання депозитних договорів № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року та № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року, в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів за договором № SAMDN27000713376222 від 20 грудня 2010 року. - залишена без змін судом касаційної інстанції.

Отже, рішення Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2023 року підлягає апеляційному перегляду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з АТ КБ "Приватбанк" за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року залишку коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_2 , у сумі 189 563,42 грн., про розірвання депозитного договору №SAMDN80000733627925 від 06 березня 2013 року з 23 березня 2023 року та про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором № SAMDN80000733627925 від 06 березня 2013 року: 15 388,07 дол США суми вкладу; 11 363,35 дол. США ненарахованих відсотків за період: з 07 березня 2014 року по 30 листопада 2022 року.

Позивачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання не сповістила.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Представник відповідача у судовому засіданні аепляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістила.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.09.2007 року між позивачкою та АТ КБ "Приватбанк" було укладено депозитний договір № SAMDN47000700181241. На виконання даного договору на рахунок № НОМЕР_2 було внесено 8 000 грн. 00 коп.

05.03.2012 року між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено депозитний договір № SAMDN01000724122640, на виконання умов якого на рахунок № НОМЕР_3 було внесено 15 000,00 доларів США.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у письмових поясненнях відносно договору № SAMDN01000724122640 від 05.03.2012 року представник відповідача зазначив, що даний договір було закрито 06.03.2013 року, а кошти у сумі 15000,00 доларів США були переведені на новий депозитний рахунок, у результаті чого було відкрито новий депозит (договір № SAMDN80000733627925 від 06.03.2013 року.

Також, згідно з доказами, доданими до письмових пояснень відповідача від 22.12.2021 року (витягом з електронного додатку), залишок коштів на депозитному рахунку № 263566 02373291 за договором № SAMDN47000700181241 від 20.09.2007 року становить 189 563 грн. 42 коп.

При цьому, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, банк, стверджуючи про не дослідження судом першої інстанції оригіналів договорів банківського вкладу, не заперечує проти існування вищезазначених договорів, а також не спростовує факту неповернення грошових коштів у заявленому позивачем розмірі на вимогу вкладника.

Крім того, як встановлено Верховним Судом у своїй постанові від 21.02.2024 року за результатами перегляду в касаційному порядку постанови Київського апеляційного суду від 08.11.2023 року у даній справі, в судовому засіданні апеляційного суду 03.10.2023 року (диск С3123YH28224803LH, об`єм фонограми 124 МБ) представник банку підтвердив укладення трьох депозитних договорів та наявність письмових пояснень від 22.12.2021 року.

Навесні 2014 року, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки позивача було безпідставно заблоковано відповідачем. Нарахування відсотків було припинено.

21.03.2021 року ОСОБА_2 подала голові правління АТ КБ "Приватбанк" заяву, у якій просила розірвати, зокрема договори №SAMDN47000700181241, №SAMDN27000713376222, та видати належні їй кошти (депозитні вклади) й нараховані по ним відсотки.

Заяву було отримано банком за довіреністю 24.03.2021 року, однак, як вбачається, вимоги позивача відповідачем виконано не було.

Так, ч. 1 ст. 1058 ЦК України визначається, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором (п. 2.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516.

Згідно п. 1.2. Положення від 03.12.2003 року № 516, договір банківського вкладу (депозиту) укладається на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу (вклад (депозит) на вимогу) або на умовах повернення вкладу (депозиту) зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад (депозит).

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (абз. 2 п. 3.3. Положення від 03.12.2003 № 516).

Частина перша статтв 1061 Цивільного кодексу України визначає, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Абзацом першим п. 3.5. Положення від 03.12.2003 № 516 встановлено, що проценти на банківський вклад (депозит) виплачуються вкладникові на його вимогу відповідно до строків, визначених у договорі банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до абз. 2 п. 1.6. Положення від 03.12.2003 № 516, банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Згідно із змістом статті 47 цього Закону встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать, зокрема, і розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто надавати послуги з розміщення банківського вкладу дозволяється лише юридичним особам. Зважаючи на вищевикладене, надання послуг з розміщення депозиту здійснює саме банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно із положенням, статутом, довіреністю, то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк (а не його структурна одиниця) має відповідати за зобов`язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Згідно з частиною першою ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої ст. 1060 ЦК України, банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За приписами статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом

Враховуючи, практику застосування ЄСПЛ поняття «власність», до неї слід також віднести грошові кошти, що знаходяться на рахунку позивача. Невиконання зі сторони відповідача обов`язку щодо повернення позивачу належних йому грошових коштів може мати наслідком порушення зобов`язання держави щодо захисту права позивача користуватися та розпоряджатися його майном - грошовими коштами, яке захищене частиною першою статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Цивільним процесуальним кодексом України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, встановлені письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини другої ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої ст. 81 ЦПК України).

У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Законодавець виключає збирання доказів судом, що стосується предмета спору, з власної ініціативи, за винятком витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом, як передбачено частиною сьомою статті 81 ЦПК України.

Згідно закріплених положень у частині третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, як визначено положеннями частини першої статті 13 ЦПК України.

Таким чином, встановивши, що наявність договірних зобов`язань, факт договірних зобов`язань, факт внесення грошових коштів підтверджується матеріалами справи в їх сукупності та не спростовано відповідачем, суд першої інстанції дійшов обгрунтуваного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача залишок коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_2 у сумі 199 563 грн. 42 коп., розірвання депозитного договору № SAMDN80000733627925 від 06.03.2013 року з 23.03.2023 року та стягнення з відповідача на користь позивача за цим договором 15 388,07 доларів США суми вкладу, 11 388,07 доларів США ненарахованих відсотків за період з 07.03.2014 року по 30.11.2022 року.

Посилання апелянта на те, що договір банківського вкладу №SAMDN80000733627925 від 06.03.2013 року було розірвано на вимогу позивача відповідно до її заяви від 21.03.2021 року, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки, як встановлено, така заява була подана до банку щодо інших депозитних договорів.

Таким чином, при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до АТ Комерційного Банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договором № SAMDN47000700181241 від 20.09.2007 року, розірвання договору № SАМDN80000733627925 від 06.03.2013 року та стягнення коштів за ним порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" - залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" про стягнення коштів за договором № SAMDN47000700181241 від 20 вересня 2007 року, розірвання договору № SАМDN80000733627925 від 06 березня 2013 року та стягнення коштів за ним, судових витрат- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова