Справа № 161/7492/24 Провадження №11-сс/802/196/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2024 року                                                                 місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

головуючого судді – ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурора – ОСОБА_6 ,

захисника – ОСОБА_7 ,

підозрюваного – ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР за № 12024030580001411),

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 26.01.2021 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ч.2 ст.15 ч.3 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 років 2 місяці, звільнений з Маневицької ВК №42 24.03.2023 умовно-достроково, невідбутий строк 9 місяців 9 днів, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12024030580001411.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області  ОСОБА_9 , застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто з 16 квітня 2024 року до 14 червня 2024 року включно, з визначенням розміру застави ОСОБА_8 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одну тисячу чотириста) гривень.

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що підозрюваний висловив бажання співпрацювати з органами досудового розслідування, дати показання, сприяти в розкритті злочину органам досудового розслідування. Вказує на те, що підозрюваний має постійне місце проживання, а стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, для запобігання ймовірних ризиків зазначених як стороною обвинувачення так і судом. Крім того зазначає, що визначаючи розмір застави, слідчий суддя не вмотивував необхідність застави в таких розмірах. А оскільки ОСОБА_8 є не працевлаштованою особою, тому такий розмір застави повністю нівелює призначення її як альтернативного запобіжного заходу у зв`язку повною неможливістю її внесення у визначеній сумі. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання відмовити.

       Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати щодо ОСОБА_8 більш м`який запобіжний захід, міркування прокурора, який апеляційну скаргу заперечував і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, пояснення слідчого, перевіривши матеріали клопотання за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

       Згідно вимог ч.4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Положеннями ч.1 ст.183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України;

- наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, також може незаконно впливати на свідків та потерпілу;

- недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.

Як убачається з матеріалів провадження, 17 квітня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.

Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.

З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.

Так, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за які передбачена міра покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, не працевлаштований, не одружений, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів та будучи засудженим вироком суду до покарання у виді позбавлення волі, на шлях виправлення не став і маючи, при цьому, не зняту і не погашену судимість, упродовж нетривалого періоду часу після відбуття покарання, підозрюється у вчиненні нового тяжкого злочину.

За викладених обставин у сукупності апеляційний суд приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування – забезпеченню виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 є недостатнім.

Що ж стосується доводів захисника про те, що визначений підозрюваному ОСОБА_8 розмір застави слід зменшити, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке за ступенем тяжкості належить до категорії тяжких злочинів.

Вимогами ч.3 ст.183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України регламентують, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимогами ч.4 ст.182 КПК України визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З огляду на наведене, враховуючи майновий та сімейний стан ОСОБА_8 , суд апеляційної інстанції вважає, що визначений підозрюваному слідчим суддею розмір застави у сумі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 (сто п`ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, повністю відповідає вимогам кримінального процесуального закону та зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків, а також запобігти спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження.

При цьому розмір застави повністю відповідає вимогам п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі захисника, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 – залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 квітня 2024 року щодо ОСОБА_8 – без зміни.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: