Справа № 364/203/24

Провадження № 2-а/364/5/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадженням з повідомленням без виклику учасників справи в приміщенні суду в селищі Володарка адміністративний позовом

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

представник позивача - адвокат Романішін Євгеній Володимирович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4902/10, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,

до Департамента патрульної поліції національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, № тел. +38(044) 287-82-82, Е-mail: kyiv@patrol.police.gov.ua, public.@patrol.police.gov.ua

поліцейський УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пошелюжного Дмитра Петровича, місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 18а, № тел.: НОМЕР_3 , офіційний сайт http://patrol.police.gov.ua, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України, поліцейського УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пошелюжного Дмитра Петровичапро скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтуванням позовних вимог позивач посилається на те, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №127771 від 24.03.2024 винесену поліцейським УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пошелюжним Д.П. його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в сумі 3400 гривень. З даної постанови вбачається, що 24.03.2024 о 12 годині 53 хвилин, в м. Біла Церква громадянин ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки AUDIQ8 в населеному пункті в м. Біла Церква рухався зі швидкістю 85 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 35 км/год, швидкість руху вимірювалась приладом Trukam LTI 20\20ТС 000681, при перевірці по базі даних ІПНП було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не має права керування таким транспортним засобом відповідно до категорій, чим порушив п.п. 2.10 ПДР України.

З даною постановою позивач не згідний, вважає її незаконною, оскільки він інкримінованого правопорушення не вчиняв так як має посвідчення водія з категоріями С та В, тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №127771 від 24.03.2024 винесену поліцейським УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Пошелюжним Д.П. , якою до нього застосовано адміністративне стягнення виді штрафу в сумі 3400 гривень. Стягнути з Департаменту патрульної поліції національної поліції України понесені судові витрати в розмірі 7605 гривень 60 коп.

Ухвалою судді від 02.04.2024 відкрито спрощене позовне провадження, без виклику з повідомленням сторін, за наявними у справі матеріалами на 11.04.2024, справу відкладено на 22.04.2024 в зв`язку поданим представником відповідача Департамента патрульної поліції національної поліції України клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що сторона відповідача не може подати відзив на позов в такий короткий термін.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження до суду не надходило.

Відповідачі не скористалися своїм правом і не направили до суду відзиву на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС Україгни адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено дослідженими по справі доказами, постановою рядового поліцейського УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Пошелюжним Д.П. серії ББА №127771 від 24.03.2024, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в сумі 3 400 гривень. Відповідно до даної постанови, позивач 24.03.2024 о 12 годині 53 хвилин, керуючи транспортним засобом марки AUDIQ8 в населеному пункті в м. Біла Церква рухався зі швидкістю 85 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 35 км/год, швидкість руху вимірювалась приладом Trukam LTI 20\20ТС 000681, при перевірці по базі даних ІПНП було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 не має права керування таким транспортним засобом відповідно до категорій, чим порушив п.п. 2.10 ПДР Українита вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 ч. 2 КУпАП .

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина 1 статті 9 КпАП України).

Відповідно до Закону України «Про дорожній рух» порядок дорожнього руху на території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.1 «А» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п. 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів; C- призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів), состав транспортних засобів з тягачем категорії С та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач має посвідчення водія Серії НОМЕР_4 видане на його ім`я 01.12.1995 року за категоріями В, С, яке відповідно до наданої інформації щодо дійсності посвідчення водія наданою Територіальним сервісним центром № 3242 (ТСЦ МВС № 3242 ) - є дійсним, що ставить під сумнів підстави складення поліцейським постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ББА №127771 від 24.03.2024 винесену поліцейським УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пошелюжним Д.П. про притягнення позивача до адміністративної відповідності за ч. 2 ст. 126 КУпАП(а.с. 12, 15-16).

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 керував автомобілем без посвідчення водія, тобто, не маючи права керувати таким транспортним засобом відповідно до категорії. Зміст правопорушення викладено в постанові суперечливо, тобто і у відповідності до вимог ч.2 ст. 126 КУпАП.

Суд бере до уваги, що до оскаржуваної постанови відповідачами не додано жодних доказів того, що позивач є особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тобто не надано доказів того, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, чи отримане ним посвідчення водія не містить відповідної категорії, що дає право керувати відповідним транспортним засобом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідачами не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, адже відповідно до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, є недоведеним.

За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, не доведена, рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності поліцейським прийняте з порушенням норм процесуального права, і за відсутності достатніх доказів про вчинення позивачем правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання до суду позову у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 605 гривень 60 копійок.

Підлягають до задоволення також вимоги позивача про стягнення з відповідача 7000 грн. витрат на правову допомогу виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі -Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VIвидами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно з ч.1, 2 ст. 134 КАС України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання такої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано суду договір про надання правничої допомоги від 25.03.2023, та акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 28.03.2024 з довідкою про оплату послуг по договору № 8 про надання правової допомоги, яка стверджує, що позивач здійснив витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що постанову скасовано, а позивачем на підтвердження сплати судового збору та витрати на правничу допомогу надано належні докази, на його користь підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, поліцейського УПП батальйону 2 роти 2 взводу 2 ППП в м. Біла Церква і Білоцерківському району Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Пошелюжного Дмитра Петровича про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення- задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 127771 від 24.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне за постановою серії ББА № 127771 від 24.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Департамента патрульної поліції національної поліції України, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,судовий збір у сумі 605,60 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн., разом 7605 (сім тисяч шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Володарський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя О. В. Ткаченко