ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2970/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» - Галецького В.Т.,

Акціонерного товариства

«Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б., (головуючий), Бойко С.М., Якімець Г.Г.)

та рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 (суддя Петрашко М.М.)

у справі № 914/2970/22

за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

про визнання протиправним і скасування рішення;

за зустрічним позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

до Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»

про стягнення 161 038,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго») звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз») про визнання протиправним і скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) від 25.08.2022, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, оскільки прийнято з порушенням вимог Кодексу ГРМ.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подало зустрічний позов до АТ «ДТЕК Західенерго» про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 161 038,06 грн, що нараховано відповідно до рішення, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263.

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 31.01.2020 було проведено контрольний огляд вузла обліку газу АТ «ДТЕК Західенерго» та виявлено несанкціоноване підключення газового приладу, внаслідок чого перевищено діапазон обчислення вузла обліку, що відповідно до підпункту 5 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ є порушенням, за яке пунктом 3 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ передбачено нарахування необлікованих об`ємів природного газу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023, позов АТ «ДТЕК Західенерго» задоволено. Визнано недійсним рішення комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ від 25.08.2022 щодо проведення АТ «ДТЕК Західенерго» донарахування необлікованого об`єму природного газу на суму 161 038,06 грн, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263. У задоволенні зустрічного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у січні 2024 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 914/2970/22 за касаційною скаргою АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.03.2024 о 10-00.

АТ «ДТЕК Західенерго» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

За змістом статті 43 ГПК учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок сторони, і відповідно до положень статті 202 ГПК справа, за умови належного повідомлення сторони про дату, час і місце судового засідання, може розглядатися без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність на час розгляду касаційної скарги будь-яких заяв АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ «ДТЕК Західенерго», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 01.01.2016 АТ «ДТЕК Західенерго» приєдналося до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на підставі заяви приєднання № 09420N7HFFF016.

01.09.2022 між АТ «ДТЕК Західенерго» (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-96220-22.

31.01.2020 працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на об`єкті позивача, що знаходиться за адресою: смт Славське, вул. Т. Шевченка, 5 було складено акт про порушення № 232 (бланк № 007263), відповідно до якого встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем, а саме «перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів перевищує діапазон обчислення вузла обліку)», що передбачене підпунктом 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ.

Також АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» складено акт № 1554 від 31.01.2020 контрольного огляду вузла обліку на базі побутового лічильника газу, яким зафіксовано наступні параметри: лічильник газу ОКТАВА-А G6-1 № 589297 (максимальний об`єм газу, який вимірюється лічильником становить 10 м. куб/год при граничній допустимій відносній похибці 6 %; котел газовий BONGIOA NN з номінальною витратою газу в м. куб/год - 102,3 кВт. Дата останньої повірки відповідно до вказаного акта контрольного огляду вузла обліку на базі побутового лічильника газу: другий квартал 2017 року.

05.11.2020 відбулося засідання комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ, на якому розглянуто акт про порушення № 007263 від 31.01.2020 та вирішено задоволити акт про порушення № 007263 від 31.01.2020. За результатами прийнятого рішення про задоволення акта про порушення № 007263 від 31.01.2020 відповідачем на підставі пункту 3 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ складено акт-розрахунок від 05.11.2020 про нарахування позивачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за номінальною потужністю газового обладнання споживача за період з 31.07.2019 по 31.01.2020 на суму 64 923,64 грн.

21.07.2021 відбулося засідання комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ, на якому розглянуто акт про порушення № 007263 від 31.01.2020 та вирішено задоволити акт про порушення № 007263 від 31.01.2020.

25.08.2022 на засіданні комісії АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРМ розглянуто акт про порушення № 007263 від 31.01.2020 та задоволено (без змін) акт про порушення №007263 від 31.01.2020 щодо споживача АТ «ДТЕК Західенерго» .

За результатами прийнятого рішення про задоволення акта про порушення №007263 від 31.01.2020, відповідачем на підставі пункту 3 глави 4 розділу XI Кодексу ГРМ складено акт-розрахунок від 25.08.2022 про нарахування позивачу необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за номінальною потужністю газового обладнання споживача за період з 01.11.2019 по 31.01.2020 на суму 161 038,06 грн.

АТ «ДТЕК Західенерго», вважаючи незаконним рішення АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» та таким, що прийнято з порушенням положень Кодексу ГРМ, звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу вимог Кодексу ГРМ від 25.08.2022, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263.

У свою чергу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подало зустрічний позов про стягнення з АТ «ДТЕК Західенерго» вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 161 038,06 грн, що нараховано відповідно до рішення, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263.

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов АТ «ДТЕК Західенерго» задовольнив, у задоволенні зустрічного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» відмовив і мотивував таке рішення тим, що рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу вимог Кодексу ГРМ від 25.08.2022 прийнято поза межами строку для розгляду акта про порушення, встановленого Кодексом ГРМ; при цьому судом зауважено, що таке рішення підлягає визнанню недійсним, а не скасуванню, оскільки прийнято з порушенням вимог Кодексу ГРМ на дату його прийняття. З огляду на встановлені порушення вимог законодавства при прийнятті оспорюваного рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з АТ «ДТЕК Західенерго» вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 161 038,06 грн, що нараховано відповідно до рішення, яке визнано судом недійсним.

У поданій касаційній скарзі АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» зазначило, зокрема, що судами попередніх інстанцій неправильно заставано положення пункту 8 глави 5 розділу XI та пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. При цьому скаржник вважає, що висновок щодо застосування цих норм права має бути наступного змісту: «Кодекс газорозподільних систем не забороняє Оператору ГРМ провести ще декілька засідань комісії з розгляду актів про порушення та запросити на них споживача після того, як Оператором ГРМ вже було прийнято рішення щодо задоволення акту про порушення. Для правильного вирішення справи, значення мають обставини проведення первісного засідання комісії з розгляду актів про порушення, натомість, всі інші засідання комісії з розгляду актів про порушення для розгляду справи значення не мають, адже акт про порушення і надалі залишався задоволеним». Також скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив частину 3 статті 269 ГПК, не взявши до уваги надані скаржником докази, тому, суд не дослідив зібрані у справі докази, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу (частина 1 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 30.09.2015 № 2494 затвердила Кодекс ГРМ, який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції, на час складання акта про порушення від 31.01.2020 № 007263) до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

Судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, встановлено що позивачем 05.10.2005 на об`єкті за адресою: смт. Славське, вул. Шевченка, 5, встановлено котел моделі BONGAS 1/9 I (дозволу на встановлення вказаної моделі котла матеріали справи не містять), згідно з технічними характеристиками якого його потужність становить 102,3 кВт/год, розхід газу (номінальна потужність газового обладнання) цього котла становить 10,83 м.куб/год. Працівниками відповідача встановлено перевищення діапазону обчислення вузла обліку газу, оскільки номінальний розхід природного газу газовим приладом становлять 10,83 м.куб/год, тоді як відповідно до наданого позивачем паспорта на лічильник, діапазон обчислення лічильника Октава-А G-6, зав.№ 589297, становить 10 м.куб/год.

За результатами контрольного огляду зазначеного вузла обліку 31.01.2020 АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на зазначеному об`єкті позивача складено акт про порушення № 232 (бланк №007263), відповідно до якого встановлено порушення, передбачене підпунктом 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ, зокрема перевищення діапазону обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

У пункті 3 глави 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції, на час складання акта про порушення від 31.01.2020 № 007263) передбачено, що у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення комерційного ВОГ (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку), розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за номінальною потужністю газового обладнання за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ (у редакції, на час складання акта про порушення від 31.01.2020 № 007263) акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.

Водночас, з 30.07.2020 діє нова редакція зазначеного пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.07.2020 № 1469), відповідно до якої, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. Засідання комісії з розгляду акта про порушення має бути проведено Оператором ГРМ не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення (крім випадку очікування результатів експертизи ЗВТ, яка проводиться суб`єктами судово-експертної діяльності, діяльність яких регулюється Законом України «Про судову експертизу»).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21 при вирішенні спору у подібних правовідносинах наведено висновок про те, що до набрання чинності змін до пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ проведення засідання комісії з розгляду акта про порушення не обмежувалось будь-яким строком, а відтак Оператор не був обмежений строками, проте з прийняттям 29.07.2020 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469, пункт 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ доповнено імперативною, обмежувальною для Оператора вимогою щодо проведення засідання комісії не пізніше двомісячного строку з дня складання акта про порушення.

Оскільки правовідносини, що виникли на підставі актів про порушення станом на момент набрання чинності зазначеної постанови, не припинилися, адже засідання комісії з розгляду зазначених актів проведено не було, подальша процедура щодо розгляду актів, зокрема строк такого розгляду має відповідати умовам, визначеним у новій редакції пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.

Тобто із набранням чинності пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020, Оператор мав здійснювати подальший розгляд актів про порушення з дотриманням встановленого строку проведення засідання.

Ця норма встановлює для комісії з розгляду актів про порушення оператора ГРМ строк, в який повинно бути проведено засідання комісії з розгляду акта про порушення.

Отже, акти про порушення, що не були розглянуті станом на момент набрання чинності зазначеною постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, мали бути розглянуті на засіданні комісії не пізніше двох місяців від моменту набрання нею чинності.

Водночас інше розуміння призводило б до невиправданого зловживання Оператором своїм правом, що ставило б Товариство у несприятливе становище та призводило б до застосування процедури розгляду актів про порушення скасованої редакції Кодексу ГРМ.

Попередня редакція Кодексу ГРМ може застосовуватися лише в частині визначення сутності виявленого порушення. Процесуальний (процедурний) порядок розгляду актів про порушення (порядок повідомлення споживача про засідання комісії, склад комісії, строки розгляду актів) має визначатися на підставі діючої на момент проведення засідання комісії редакції Кодексу ГРМ.

Таким чином, господарюючий суб`єкт, на якого розповсюджуються вимоги пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, повинен їх дотримуватися, тобто розглядати акти про порушення у строки визначені Кодексом ГРМ, а порушення таких строків є невиконанням вимог Кодексу ГРМ, що, у свою чергу, має встановлювати відповідальність за такі порушення, зокрема, шляхом визнання недійсним рішення комісії.

Крім того, судом касаційної інстанції у постанові від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21 зауважено, що судам у кожному конкретному випадку необхідно встановлювати обставини, за яких засідання комісії відбулося з пропуском строку, встановленого абзацом 1 пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ, тобто надавати оцінку відповідним доказам у справі та в залежності від поважності причин попуску такого строку ухвалювати відповідне рішення щодо визнання/не визнання недійсним рішення комісії.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що в цьому випадку засідання комісії з розгляду акта про порушення від 30.01.2020 мало відбутися включно до 30.09.2020, проте вперше засідання комісії з розгляду акта про порушення від 30.01.2020 відбулося 05.11.2020 (протокол засідання комісії № 66/11 від 05.11.2020), подальші два засідання, відповідно, - 21.07.2021 та 25.08.2022, тобто з порушенням двомісячного строку для розгляду зазначеного акта про порушення, а відтак такі рішення прийняті з порушенням вимог пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ.

Будь-яких доказів, які б могли свідчити про пропуск АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» двомісячного строку для проведення засідання комісії з розгляду акта про порушення, що передбачений абзацом 1 пункту 8 глави 5 розділу XI Кодексу ГРМ, з поважних причин або у зв`язку з очікуванням результатів експертизи ЗВТ, як це передбачено наведеною нормою, матеріали справи не містять, а відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку таких доказів не надано.

Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у справі, що розглядається, урахували правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21, та з огляду на встановлені фактичні обставини справи дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу вимог Кодексу ГРМ від 25.08.2022 прийнято поза межами строку для розгляду акта про порушення, встановленого Кодексом ГРМ, таке рішення підлягає визнанню недійсним (а не скасуванню), позаяк прийнято з порушенням вимог Кодексу ГРМ на дату його прийняття.

Водночас з огляду на визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу вимог Кодексу ГРМ від 25.08.2022, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263, суди дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 161 038,06 грн, що нараховано відповідно до рішення, яке прийнято на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263.

За змістом касаційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», підставою оскарження судових рішень у справі, що розглядається, є приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК.

Як свідчить зміст зазначеної норми, вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 8 глави 5 розділу XI та пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу, щодо застосування яких у подібних правовідносинах, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду. При цьому скаржник вважає, що висновок щодо застосування цих норм права має бути наступного змісту: «Кодекс газорозподільних систем не забороняє Оператору ГРМ провести ще декілька засідань комісії з розгляду актів про порушення та запросити на них споживача після того, як Оператором ГРМ вже було прийнято рішення щодо задоволення акту про порушення. Для правильного вирішення справи, значення мають обставини проведення первісного засідання комісії з розгляду актів про порушення, натомість, всі інші засідання комісії з розгляду актів про порушення для розгляду справи значення не мають, адже акт про порушення і надалі залишався задоволеним».

Проте посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у подібних правовідносинах, спростовується актуальною судовою практикою.

Так, у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.07.2023 у справі № 911/3342/21 наведений висновок, зокрема, про те, що процесуальний (процедурний) порядок розгляду актів про порушення (порядок повідомлення споживача про засідання комісії, склад комісії, строки розгляду актів) має визначатися на підставі діючої на момент проведення засідання комісії редакції Кодексу ГРМ. Тобто із набранням чинності пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1469 від 29.07.2020, Оператор мав здійснювати подальший розгляд актів про порушення з дотриманням встановленого строку проведення засідання.

Разом із тим, як було зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанцій з огляду на предмет і підстави заявленого позову, надавши оцінку поданим сторонами доказам, а також з урахуванням законодавства, що регулює спірні правовідносини, у тому числі зазначених скаржником норм матеріального права, та висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, дійшли висновку про не доведення скаржником тих обставин, які б давали підстави вважати рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природнього газу вимог Кодексу ГРМ від 25.08.2022 правомірним.

Водночас судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, установлено, що правовідносини сторін, які виникли на підставі акта про порушення від 31.01.2020 № 007263, станом на момент набрання чинності зазначеної постанови від 29.07.2020 № 1469 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не припинилися, отже подальша процедура щодо розгляду актів, зокрема строк такого розгляду має відповідати умовам, визначеним у новій редакції пункту 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, що повністю узгоджується з наведеними висновками Верховного Суду.

При цьому, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, скаржником не доведено тих виняткових підстав, які б давали йому можливість розглянути відповідний акт про порушення поза межами строку, встановленого у пункті 8 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що касаційна скарга АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» загалом не містить відповідних доводів щодо необхідності формування висновку щодо застосування наведених скаржником норм права у подібних правовідносинах, а лише зводиться до викладення такого висновку у тому формулюванні, як це необхідно скаржнику (відповідачу) в межах конкретної справи, та надання іншої оцінки доказам, на підставі яких суди попередніх інстанцій установили фактичні обставини справи, що стали підставою для задоволення первісного позову та відмови в задоволенні зустрічного позову, переоцінка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК.

За таких обставин підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга на судові рішення у цій справі не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Посилання скаржника на безпідставне неприйняття судом апеляційної інстанції нових доказів (копій наказів), які не були предметом розгляду суду першої інстанції, що, на думку скаржника, є порушенням частини 3 статті 269 ГПК відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки, по-перше, відповідно до частини 3 статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, чого у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено не було, по-друге судом апеляційної інстанції наведене достатнє обґрунтування, за якими такі докази не приймаються судом апеляційної інстанції.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, що стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судових рішень з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 03.08.2023 у справі № 914/2970/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко