ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

18 липня 2007 року                                                                                                 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого                                   Смоковича М.І.

судді-доповідача                            Гуріна М.І.

суддів                                                           Амєліна С.Є.

                            Весельської Т.Ф.

                                                  Юрченка В.В.

при секретарі судового засідання           Міненку І.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника Державної податкової адміністрації України Ротаєнка В.Ф., представника державної податкової адміністрації у Житомирській області Яремчук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації України, державної податкової адміністрації у Житомирській області на постанову Печерського районного суд міста Києва від 19.09.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29.11.2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації України, державної податкової адміністрації у Житомирській області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, державної податкової адміністрації у Житомирській області про скасування наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2006 року № 63-о про його звільнення з посади першого заступника начальника управління податкової міліції державної податкової адміністрації у Житомирській області, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Постановою Печерського районного суд міста Києва від 19.09.2006 року позов задоволено.

Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29.11.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідачі звернулися з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Печерського районного суд міста Києва від 19.09.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29.11.2006 року, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Голови Державної податкової адміністрації України ОСОБА_3. від 25.01.2006 року № 63-о на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року № 1716 “Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги” та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, звільнено з посади та органів податкової міліції ОСОБА_2. - першого заступника начальника управління податкової міліції державної податкової адміністрації у Житомирській області.

Крім того, судами встановлено, що позивача звільнено в період його тимчасової непрацездатності, оскільки як видно з листка непрацездатності, виданого 20.02.2006 року, з 18.01.2006 року позивач перебував на лікарняному.

Задовольняючи позов ОСОБА_2. суди, в обґрунтування своїх висновків послались на те, що при звільненні ОСОБА_2. відповідачем були порушені норми частини третьої статті 40 Кодексу Законів про працю України, оскільки не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ними органу в період його тимчасової працездатності, а також перебування працівника у відпустці.

З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки, відповідно до наказу від 25.01.2006 року № 630 ОСОБА_2. звільнено з посади та органів податкової міліції в запас за підпунктом “г” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114, а не за частиною третьою статті 40 Кодексу Законів про працю України.

ОСОБА_2. звільнений з посади на підставі наказу від 25.01.2006 року № 63-о, постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 року № 1716 “Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги” та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, оскільки він проходив службу на посаді першого заступника начальника управління податкової міліції державної податкової адміністрації у Житомирській області і його звільнення проведено на підставі цих нормативних актів, оскільки проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регламентується не Кодексом Законів про працю України, а законодавством про ці органи, в тому числі і тих, у відповідності до яких було звільнено ОСОБА_2.

Факт звільнення ОСОБА_2. з посади під час перебування на лікарняному, з огляду на вимоги законодавства про міліцію та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, не може бути підставою для поновлення на роботі без дослідження зазначених норм законодавства і без посилання на ті норми законодавства, які на думку суду були порушені відповідачем.

Отже, враховуючи те, що судами під час розгляду справи, було порушено норми матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і які не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, ухвалені судові рішенні підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 230  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.

Касаційну скаргу державної податкової адміністрації у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суд міста Києва від 19.09.2006 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 29.11.2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.