ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2352/16-ц Номер провадження 22-ц/814/1223/24Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю.М. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Прядкіна О.В., Чумак О.В.,

секретар Стеценко В.С.,

з участю стягувача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Григоренко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),

       на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 01 листопада 2023 року, постановлену суддею Подмарковою Ю.М. (повний текст складено 06 листопада 2023 року),

       у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), боржник: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

30.05.2022 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Григоренко К.І., звернувся в суд зі скаргою у порядку статті 447 ЦПК України, у якій просить: визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м.Дніпро від 29.08.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадження №55203817; зобов`язати Чечелівський ВДВС м.Дніпро відновити виконавче провадження №55203817 за виконавчим листом №553/2352/16-ц, виданим Ленінським районним судом м.Полтави 04.08.2017.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що із 21.11.2017 на примусовому виконанні Чечелівського ВДВС м.Дніпро перебувало ВП №55203817, із виконання виконавчого листа №553/2352/16-ц, виданого Ленінським районним судом м.Полтави про стягнення із ОСОБА_2 на його, ОСОБА_1 , користь відшкодування майнової шкоди у сумі 5 161,22 грн., моральної шкоди 20 000,00 грн., витрат на правову допомогу у розмірі 6 500,00 грн., витрат по оплаті за опублікування оголошення у пресі про виклик відповідача в газетах «Голос України» у розмірі 421,60 грн. та «Вісті Придніпров`я» у розмірі 335,00 грн., всього 32 417,82 грн.

       05.03.2022 його представник звернувся до Чечелівського ВДВС м.Дніпро із адвокатським запитом про надання копій документів у ВП №55203817, який залишився без реагування; лише 19.05.2022, на повторний адвокатський запит від 13.05.2022, Чечелівським ВДВС м.Дніпро на електронну адресу представника стягувача направлено постанову про відкриття ВП №55203817 від 21.11.2017 з ідентифікатором для доступу до інформації про виконавче провадження. Ознайомившись таким чином із матеріалами виконавчого провадження, стягувачу стало відомо, що 29.08.2018 державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника і того ж дня винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

       Стягувач вважає таку постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки за правилами наведеної норми закону передує поверненню виконавчого документу стягувачу вжиття державним виконавцем заходів на підтвердження відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а також здійснення заходів щодо розшуку такого майна, які б виявилися безрезультатними. Однак, у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження викладеного, зокрема, будь-які акти чи докази звернення до органів ДПС, Пенсійного фонду України, органів реєстрації нерухомого майна та транспортних засобів та відповіді вказаних органів на запити державного виконавця. Заходи до розшуку майна боржника державним виконавцем не вживалися. Відтак, вважає оскаржувану постанову передчасною та просить поновити строк на її оскарження, як пропущений з поважних причин зумовлених тим, що лише 19.05.2022, після направлення Чечелівським ВДВС м.Дніпро відповіді на адвокатський запит, йому стало відомо про її винесення.

       Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 01.11.2023 клопотання задоволено; поновлено строк для подання скарги на постанову державного виконавця та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні №55203817.

       Скаргу адвоката Григоренко К.І., яка діє в інтересах стягувача ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м.Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області (правонаступник - Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) та зобов`язання вчинити дії у виконавчому провадженні №55203817, -задоволено.

       Визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області (правонаступник - Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) від 29.08.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні №55203817 на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

       Зобов`язано Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у порядку, передбаченому ч.1 ст.41 Закону України «Про виконавче провадження», відновити виконавче провадження №55203817 за виконавчим листом №553/2352/16-ц, виданим Ленінським районним судом м.Полтави 04.08.2017.

       Ухвала районного суду вмотивована тим, що оскаржувана постанова винесена передчасно, а дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не вжито усіх передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішення.

Начальник Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м.Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) оскаржив ухвалу районного суду в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Зазначає, що за даними АСВП на примусовому виконанні у відділі у період із 21.11.2017 по 29.08.2018 перебувало ВП №55203817 із примусового виконання виконавчого листа №553/2352/16. Відповідно до АСВП установлено, що державним виконавцем здійснені всі заходи щодо розшуку майна боржника, які виявилися безрезультатними, зокрема: державним виконавцем здійснено вихід за адресою, що вказана у виконавчому листі, і майна належного боржнику та на яке можливо звернути стягнення не виявлено, про що складено відповідний Акт; згідно інформації адресно-довідкового бюро ГУДМС боржник зареєстрованим не значиться; за даними УДАІ за боржником право власності на автотранспортні засоби не зареєстровано; за даними ДПС за боржником не зареєстровані рахунки, відкриті у банківських установах; пенсію не отримує, за трудовими та цивільно-правовими договорами не працює; право власності на рухоме та нерухоме майно за боржником не зареєстровано.

Із підстав викладеного, вважає правомірними дії державного виконавця при винесення оскаржуваної постанови, що не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Зазначає, що підтвердити реєстром згрупованих поштових відправлень факт отримання стягувачем оскаржуваної постанови не представляється можливим з підстав закінчення строку їх зберігання, який складав 1 рік; матеріали ВП №55203817 також знищені за закінченням строку зберігання, що відповідає п.2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5.

Наголошує, що відновлення ВП №55203817 є неможливим без надання стягувачем оригіналу виконавчого листа №553/2352/16, який у ДВС відсутній, а строк його пред`явлення до виконання закінчився.

Вважає, що стягувач пропустив строк на звернення в суд зі скаргою, у якій відсутні відомості коли саме він дізнався про порушене право та ніяк не аргументує ту чи іншу дату.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

10.01.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання начальника Другого Правобережного ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м.Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про розгляд справи за відсутності представника ДВС на підставі наявних у справі доказів та матеріалів відповідно до вимог чинного законодавства.

У суді апеляційної інстанції скаржник та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, наполягаючи на законності оскаржуваної ухвали суду.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріали справи, що постановою державного виконавця Чечелівського ВДВС м.Дніпро від 21.11.2017 ВП №55203817 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №553/2352/16-ц, виданого 04.08.2017 Ленінським районним судом м.Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у сумі 5 161,22 грн., відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 6 500,00 грн., витрати по оплаті за опублікування оголошення у пресі про виклик відповідача в газетах «Голос України» у розмірі 421,60 грн. та «Вісті Придніпров`я» у розмірі 335,00 грн., всього 32 417,82 грн./а.с.5/

Постановою державного виконавця від 29.08.2018 ВП №55203817 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_2 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 36 028,60 грн./а.с.6-7/

Постановою державного виконавця від 29.08.2018 ВП №55203817 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження»./а.с.8-9/

05.03.2022 та 13.05.2022 адвокат Григоренко К.І. зверталася із запитом до Чечелівського ВДВС у м. Дніпро про надання копії документів та інформації, завірених належним чином: 1) копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту та/або звернення стягнення на майно та кошти боржника, накладення заборон боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, а також усіх інших постанов, що наявні в матеріалах виконавчого провадження; 2) інформацію про вжиті державним виконавцем заходи та стягнуті кошти на виконання рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 25.04.2017, яким присуджено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32417,82 грн./а.с.13-14,15, 16-17/

Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 25.05.2023 замінено Чечелівський ВДВС у місті Дніпрі Південного Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на правонаступника - Другий Правобережний ВДВС у Чечелівському та Новокодацькому районах м.Дніпро Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)./а.с.167-168/

26.09.2023 представник скаржника - адвокат Григоренко К.І. звернулася в суд із клопотанням про поновлення строку на подання скарги./а.с.166/

Вирішуючи питання щодо поновлення пропущеного строку для подачі скарги суд першої інстанції виходив із того, що скаржник дізнався про наявність постанови державного виконавця від 29.08.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу 19.05.2022, у відповідь на адвокатський запит його представника, який звернувся в суд зі скаргою 30.05.2022, оскільки останній день звернення - 29.05.2022 був вихідним днем. Із огляду на викладене, з метою повного та всебічного розгляду скарги на дії державного виконавця, суд визнав за необхідне поновити строк на подання скарги.

Задовольняючи вимоги скарги, районний суд виходив із підстав відсутності доказів, які б підтверджували вжиття державним виконавцем вичерпних заходів з примусового виконання судового рішення. Відтак, дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу не відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження», а оскаржувана постанова є передчасною.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).

Згідно із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №925/308/13-г від 04.02.2022 щодо порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», суд дійшов висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №910/18480/20 від 24.10.2022.

У цій справі стягувач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Григоренко К.І., звернувся в суд зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця у травні 2022 року, в якій просив суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 29.08.2018, зобов`язавши відновити виконавче провадження на підставі частини першої статті 41 Закону України «Про «виконавче провадження», пов`язуючи порушене право із тим, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів примусового виконання судового рішення.

Разом із цим, матеріалами скарги підтверджено факт знищення матеріалів ВП №55203817 за закінченням строку зберігання, що відповідає п.2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5. Відповідно, твердження скаржника, з якими погодився суд першої інстанції, що державним виконавцем не вжито вичерпних заходів примусового виконання судового рішення є припущеннями, на яких на може ґрунтуватися судове рішення, тоді як у Реєстрі виконавчих проваджень зберігаються виключно постанови державного/приватного виконавця, а не запити останніх та отримані ними відповіді відповідних установ, які зберігалися виключно у письмових матеріалах та які на момент звернення в суд зі скаргою уже були знищені.

При цьому колегія суддів враховує, що за змістом частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно із розділом XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (зі змінами та доповненнями), яким врегульовано питання відновлення втраченого виконавчого провадження або матеріалів виконавчого провадження, визначено, що відновленню підлягають: 1) втрачене виконавче провадження або його матеріали; 2) знищене виконавче провадження у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду; 3) виконавче провадження, виконання за яким здійснювалось на тимчасово окупованій території.

Отже, у розумінні частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» відновленню підлягає виконавче провадження, постанова про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована; тоді як відновлення знищеного виконавчого провадження можливе лише у разі постановлення Європейським судом з прав людини рішення, відповідно до якого держава зобов`язана виконати рішення національного суду. Відповідно, такі вимоги скарги не забезпечують відновлення порушеного права стягувача на виконання остаточного судового рішення, яке є неможливим без оригіналу (дублікату) виконавчого листа №553/2352/16, який у ДВС відсутній, та без ініціювання питання поновлення строку пред`явлення його до примусового виконання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

       Керуючись ст.ст.367, 368, 369, 374, 376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Полтави від 01 листопада 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.04.2024.

Головуючий суддя                                                                Л.І. Пилипчук

Судді                                                                                О.В. Прядкіна

                                                                               О.В. Чумак

Виготовлено з АСДС

19.04.2024

Помічник судді                                                Н.В. Микитенко