Справа № 2 –5027/10 / 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 вересня 2010 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого – судді Попрас В.О.,
при секретарі - Бутиріної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до районного суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про обов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні нарахування за період з 22.05.2008р. до 31.12.2010р. у розмірі 1917,19 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує на те, що вона є пенсіонером за віком, має статус «Дитини війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2008-2009р.р. не виплачувалась доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивачка не з’явилася, в позовній заяві просить розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з’явилася, надала суду заперечення, в яких просить справу розглядати без її участі, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів вважає, що дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення п.2 ст.41 Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік» були визнані такими, що не відповідають Конституції України. У зв’язку з цим 28.05.2008р. було прийнято постанову КМУ № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», де частиною 8 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 01.01.2008р. – 47 грн., з 01.04.2008р. – 48,10 грн., а з 22.05.2008р. відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530, з 01.01.2009р. у розмірі 49,80 грн.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».
Враховуючи зазначений статус позивача, його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни» і на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в редакції, якою визначено що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Ст.65 розділу 1, пункті» 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та про внесення змін закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 року у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
У відповідності з рішенням Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Київському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії у розмірі , який передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
До 22.05.2008 року, до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснював доплати позивачу, як було передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто діяв у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімально заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, здійснюється відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.
Неврегульованість на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не може бути підставою для їх не здійснення та відмови в задоволенні позову.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, слід визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Визнати право позивачки на отримання підвищення до пенсії, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, зобов’язавши відповідача провести нарахування та виплату цієї доплати за вказані періоди часу.
Суд стягує з відповідача Румянцева І.О. судові витрати у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, згідно якої якщо сторону, на користь якої увалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 61, 88, 212-215, 225, 226 ЦПК України, ст.ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд, –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Харкова по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Визнати право ОСОБА_1 на отримання підвищення до пенсії, встановленої за віком з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 рік, зобов’язавши Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова провести їй нарахування та виплату цієї доплати за вказані періоди часу.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Харкова на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 8,50 /вісім грн. 50 коп./ грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 37 /тридцять сім/ грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ