Головуючий у 1 інстанції - < Суддя першої інстанції >
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2010 року справа №2а-2515/10/1270
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий: Сіваченко І.В.
судді Шишов О.О., Жаботинській С.В.
при секретарі судового засідання: Барбаш Л.О.
без участі представників сторін належним чином повідомлені
розглянувши апеляційну скаргу спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010р. по справі 2а-2515/10/1270 (суддя Захарова О.В.) за позовом Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» до державної виконавчої служби головного управління у луганській області, третя особа – управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання протиправною, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» звернулося з адміністративним позовом до державної виконавчої служби головного управління у луганській області, третя особа – управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 18169083 від 19 березня 2010року, у зв’язку з тим, що сума боргу не перевищує 5000грн. та при відкритті виконавчого провадження наявні порушення положень Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
З постановою суду першої інстанції не погодився позивач - Спільне підприємство з іспанським інвестором «Інтерсплав» та звернулося з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального які полягають в тому, що у виконавчому документі та постанові про відкриття виконавчого провадження вказано неоднакове найменування боржника, існує різниця в написанні адреси боржника, у вимозі про сплату боргу відсутня дата набрання чинності виконавчого документа та строк його пред’явлення до його виконання. Вважають що державний виконавець не повинен був з урахуванням вказаних недоліків відкривати виконавче провадження, та просили суд скасувати рішення суду першої
Сторони належним чином повідомлені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. При таких обставинах колегія вважає можливим вирішити справу у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.
19 березня 2010 року державним виконавцем державної виконавчої служби Свердловського міського управління Лукіним на підставі вимоги про стягнення з позивача боргу № ю-649/3 від 30 листопада 2009 року, яка була видана управлінням Пенсійного фонду України у м.Свердловську Луганської області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 18169083 (арк.справи № 6).
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно;
Відповідно пункту 9 частини 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу, вимога про сплату боргу є таким рішенням, що було встановлено судом першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно визначив, що вимога про сплату боргу в розумінні п.9 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, ніяких обмежень щодо розміру суми, яка підлягає стягненню, зазначений закон не містить.
Пунктом 7 частини 1 статті 64 Закону України № 1054 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Частина 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Згідно з ч.4 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки, виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Таким законом є Закон України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність виконання вимоги Управління Пенсійного фонду у м.Свердловську.
У частині 1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
З вимоги вбачається, що строк пред’явлення виконавчого документу не закінчився, він відповідає вимогам передбаченим статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» у якій вказано, що виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.
Колегія вважає, що наявні розбіжності у виконавчому документі та вимозі про стягнення недоїмки не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги посилання позивача на вимоги сумісного наказу Міністерства юстиції України від 08.12.2008 року N 2112/5/169, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.12.2008 р. N 1177/15868, про внесення змін в наказ Міністерства юстиції України від 17.03.2004 року N 25/5/39 у якому вказано, що органи пенсійного фонду України забезпечують стягнення боргу в пенсійний фонд України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу у відношенні сум, які перевищують 5000,00 грн., оскільки ці норми мають рекомендаційну силу та розповсюджуються на органи Пенсійного фонду. При цьому, наказ не встановлює обов'язку ганів державної виконавчої служби відмовляти органам УПФУ у прийнятті примусового виконання вимог на суму, яка перевищує 5000 грн.
Частиною 1 статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду та ухвалення нового рішення не вбачається.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Спільного підприємства з іспанським інвестором «Інтерсплав» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі № 2а-2515/10/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі № 2а-2515/10/1270 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення у повному обсязі.
Головуючий І.В.Сіваченко
Судді О.О.Шишов
С.В.Жаботинська