донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
25.10.2010 р. справа №10/150пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Новікової Р.Г.
суддівВолкова Р.В., Дучал Н.М.
за участю представників:
від позивачане з’явився
від відповідача:Супрун С.М. - керівник
від третьої особи:ОСОБА_2 за дов. №2828 від 22.09.2008р.
прокурор:Кравцов В.І. за посв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурора Жовтневого району м. Луганська
на рішення господарського суду Луганської області
від06.08.2010р.
у справі№10/150пд (суддя Мінська Т.М.)
за позовомПрокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м. Луганськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаОСОБА_1 м. Луганськ
провизнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Жовтневого району м. Луганська звернувся в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»м. Луганськ з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу державного майна, укладеного між Фондом державного майна України та Організацією орендарів ОП «Луганськпромбуд»в частині продажу гуртожитку за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73.
Рішенням господарського суду Луганської області від 06.08.2010р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, прокурор Жовтневого району м. Луганська звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове –про задоволення позовних вимог.
В скарзі зазначається, що положення статті 3 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»(в редакції, яка діяла на момент приватизації) дія цього закону не поширювалась на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.
Тому при укладенні договору купівлі-продажу державного майна ОП «Луганськпромбуд»у продавця не було достатніх правових підстав включати до складу майна, що приватизується, спірний гуртожиток.
У запереченнях третьої особи на апеляційну скаргу вказано про сплив строку позовної давності, відсутність порушень інтересів держави, відсутність об’єкту нерухомого майна-гуртожитку.
В судовому засіданні від 25.10.2010р. представник відповідача надав усні заперечення проти задоволення апеляційної скарги. Представник третьої особи та прокурор підтримали раніше викладену правову позицію.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення, заслухавши у судовому засіданні прокурора, повноважних представників відповідача та третьої особи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області (далі –продавець) та Організацією орендарів ОП «Луганськпромбуд» (далі –покупець) був укладений договір від 24.12.1993р. купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Луганськпромбуд», розташованого за адресою: м. Луганськ, пр. Дзержинського, 33.
В подальшому, угодою від 19.05.1998р., підписаною Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»(згідно витягу зі Статуту правонаступник Орендного підприємства«Луганськпромбуд») внесені зміни до договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993р.
Цією угодою пункт 1 вищезгаданого договору доповнений переліком придбаного покупцем нерухомого майна, до якого включений будинок гуртожитку №1, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73.
Наказом Комітету комунального майна Луганської міської ради від 22.05.1998р. угода про внесення змін від 19.05.1998р. була зареєстрована та видано реєстраційне посвідчення за №2/475.
В провадженні господарського суду Луганської області знаходилась справа №15/204пд, порушена за позовом Прокурора Жовтневого району м. Луганська в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.09.2009р. по справі №15/204пд було встановлено, що будівля гуртожитку була відчужена ТОВ «Промислово-будівельний трест «Луганськпромбуд»за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.05.2001р. на користь громадян ОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_4, які придбали будівлю в рівних частках.
В подальшому, ОСОБА_5та спадкоємці ОСОБА_3 продали належні їм частки в будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73, громадянину ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 06.04.2004р.
На момент прийняття оспорюваного рішення суду спірний гуртожиток було вже реконструйовано на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради №323/96 від 02.11.2005р. та рішень Луганської міської ради за №37/83 від 13.12.2005р., №20/49 від 31.07.2007р. в адміністративний центр з підвалом, тамбуром, ганками, який зареєстрований на праві власності за Кривобоковим Владиславом Анатолійовичем (лист Міського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації»№15/43-1224 від 01.07.2010р.).
За приписами статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, що діяла на момент укладення угоди про внесення змін від 19.05.1998р.) дія цього закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються; зміну організаційно-правових форм власності колгоспів, підприємств споживчої кооперації.
До складу житлового фонду, за приписами ст. 4 Житлового кодексу УРСР входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі становлять державний житловий фонд. Відповідно до статті 127 Житлового кодексу УРСР під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Пунктом 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР №208 від 03.06.1986р. передбачено, що гуртожитками є спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.
Згідно пункту 34 Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету міністрів України №961 від 15.08.1996р. (яка була чинною на момент укладення угоди про зміни), вартість цілісного майнового комплексу зменшується, зокрема на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; об’єктів, що не підлягають приватизації.
Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, яка діяла на час укладення угоди про зміни) не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Оскільки будинок гуртожитку №1, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Ломоносова, 73, належав до об’єктів державного житлового фонду, за приписами ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), він не підлягав приватизації. Тому на час укладення сторонами угоди про внесення змін від 19.05.1998р. спірний будинок не міг бути включений до складу державного майна цілісного майнового комплексу Орендного підприємства «Луганськпромбуд», який підлягав приватизації.
Водночас, судова колегія вважає, що позивачем по справі пропущений строк позовної давності у три роки відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, обов’язковість застосування якого незалежно від заяв сторін встановлено статтею 75 Цивільного кодексу УРСР.
Адже позов заявлений до суду 14.05.2010р., а угода про внесення змін до договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1993р. укладена 19.05.1998р., про що було відомо Регіональному відділенню ФДМУ по Луганській області.
Крім того, стаття 83 Цивільного кодексу УРСР встановлює вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання недійним договору купівлі-продажу державного майна.
Відповідно до п. 7 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004р., застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невірно вибраного способу захисту порушеного права, оскільки в даному випадку спірне майно знаходиться у третій особі, яка не є стороною у спірному правочині, а поновлення порушеного права у цьому разі повинно відбуватися шляхом подачі віндикаційного позову з підстав, передбачених ст. 388 Цивільного кодексу України.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2010р. у справі №10/150пд колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Прокурора Жовтневого району м. Луганська на рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2010р. у справі №10/150пд –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2010р. у справі №10/150пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.Г. Новікова
Судді: Р.В. Волков
Н.М.Дучал
Надруковано 8 примірників: 2 –прокурору; 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 1 –третій особі; 1 - у справу, 1 - господарському суду; 1 - ДАГС