Копія
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 р. Справа № 2а-4391/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання-Нероди Г.М.,
представника відповідача - Руденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним рішення ,-
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство "Сумський рафінадний завод" (далі –позивач, ВАТ “Сумський рафінадний завод”) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі –відповідач, ДПІ в м Суми), в якому просив визнати нечинним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2010року за №0002682304/21461. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем всупереч ст. 250 Господарського кодексу України за порушення п.9 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(далі Закон №265/95-ВР) були застосовані санкції в розмірі 1 360,00грн. після закінчення одного року з дня вчинення порушення, а також позивач вважає, що до нього було неправомірно застосовані санкції в сумі 1 781грн. 70коп., та стверджує, що відповідач, в порушення вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000р. за №614 “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”наполягав на додатковому реквізиті в фіскальному чеку РРО, що не передбачено чинним законодавством. З огляду на дані обставини позивач вважав рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач з позовними вимогами не погодився, стверджує, що обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахунків у готівковій та безготівковій формах не встановлено законодавчо, строки застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюється на фінансові санкції, які застосовуються до порушників Закону №265/95-ВР, а тому вважає, що санкції в розмірі 1 360,00грн. застосовані правомірно. Що стосується назви господарської одиниці, стверджує, що підприємство самостійно в заяві про реєстрацію РРО визначило місце застосування реєстратора розрахункових операцій, на основі якої ДПІ в м. Суми і було видано реєстраційне посвідчення, вважає що у фіскальному чеку повинно було міститись саме дана назва господарської одиниці “каса підприємства”, просив у задоволенні позову відмовити (а.с.33-34,49-50).
Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати у відсутності його представника (а.с.44).
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилась з підстав, викладених у запереченні, додатково пояснила, що позивач окремих господарських одиниць не має, однак, він самостійно визначив в заяві місце здійснення розрахункових операцій, а тому у фіскальному чеку повинно було міститись назва господарської одиниці “каса підприємства”, вважав дії відповідача правомірними та просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши повноважного представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 24-25 березня 2010р. спеціалістами ДПІ в м. Суми була проведена перевірка ВАТ “Сумський рафінадний завод” на предмет дотримання суб’єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (а.с.9-11). В ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.п.1,2,9 ст. 3 Закону №265/95-ВР: а саме:
- проведення розрахункових операцій на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, які не мають статусу розрахункового документа, а тому споживачам не видавався розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, зокрема, 24.03.2010р. ВАТ “Сумський рафінадний завод” був роздрукований розрахунковий документ, який не містив обов’язкового реквізиту - назви господарської одиниці “каса підприємства”(а.с.7), чим порушено п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР;
- не забезпечення щоденне друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, а саме: несвоєчасно роздруковані на реєстраторі розрахункових операцій фіскальні звітні чеки (Z-звіти), за 07.11.2008р. на суму 4 736грн. 61коп., за 24.11.2008р. на суму 110грн. 20коп., за 15.12.2008р. на суму 1 368грн. 63коп., за 26.01.2009р. на суму 1 031грн. 28коп., чим порушено вимоги п.9 ст. 3 Закону №265/95-ВР.
За результатами перевірки, висновки якої зафіксовані в акті від 25.03.2010р. (а.с.9-11), ДПІ в м. Суми 29.03.2010р. відносно позивача у відповідності зі ст. 17 Закону №265/95-ВР винесено рішення №0002682304/21461 про застосування фінансових санкцій в загальному розмірі 3 141грн. 70коп., з яких: за порушення вимог п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР –1 781грн. 70коп., та вимог п.9 ст. 3 Закону №265/95-ВР –1 360,00грн. (а.с.8).
При цьому, в судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачем було допущено порушення вимог п.9 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме: не забезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків, зокрема, несвоєчасно роздруковані на реєстраторі розрахункових операцій 4 фіскальні звітні чеки (Z-звіти) за 07.11.2008р. на суму 4 736грн. 61коп., за 24.11.2008р. на суму 110грн. 20коп., за 15.12.2008р. на суму 1 368грн. 63коп., за 26.01.2009р. на суму 1 031грн. 28коп., що підтверджується актом перевірки (а.с.9-11), поясненнями представника відповідача, з даним порушенням також погоджується і сам позивач. Однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с.8, 9-11), порушення вказаних норм Закону №265/95-ВР сталося в листопаді 2008р. –січні 2009р., а рішення про застосування фінансових санкцій винесено в березні 2010р.
Відповідач стверджує, що рішення в цій частині було винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки, на його думку, обмеження строків застосування штрафних санкцій за порушення вимог щодо проведення розрахунків у готівковій та безготівковій формах не встановлено законодавчо, строки застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, не поширюється на фінансові санкції, які застосовуються до порушників Закону №265/95-ВР, при цьому посилається на вимоги ст. 4 Господарського кодексу України, згідно якої адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання не є предметом регулювання цього Кодексу.
Разом з тим, відповідачем помилково розуміються вказані норми, оскільки між сторонами в даному випадку виникають саме такі адміністративні відносини, в яких орган державної влади (ДПІ в м. Суми) здійснює щодо суб’єкта господарювання (відповідач по справі) організаційно-господарські повноваження у вигляді перевірки (контролю) за дотриманням даним суб’єктом порядку проведення розрахунків за товари (послуги) та вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Крім того, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, зокрема ст. 239, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами. З огляду на викладене, фінансові санкції за порушення норм застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, передбачені ст. 17 Закону №265/95-ВР є адміністративно-господарськими санкціями за своєю суттю та в розумінні ст. ст. 238, 239 Господарського кодексу України. При цьому, згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм Закону №265/95-ВР після закінчення одного року з дня вчинення порушення є неправомірним, а тому оскаржуване рішення в частині застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1 360,00грн. є безпідставним.
Що стосується порушення вимог п.п.1,2 Закону №265/95-ВР суд зазначає наступне.
Згідно р.1 Положення про форми та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000р. “Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об'єкт, у т.ч. транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.
Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію зазначає, що саме позивач визначив місце використання РРО як “каса підприємства” у своїй заяві. Однак, суд не може погодитись із даним твердженням відповідача та відмічає, що згідно вказаного вище наказу назва господарської одиниці - назва, яка зазначена в дозволі на розміщення господарської одиниці (договорі оренди, іншому документі на право власності або користування господарською одиницею).
Відповідно до п. 2.3 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №614 від 01.12.2000р. реєстрація РРО здійснюється на підставі письмової заяви суб’єкта господарювання (далі –СГ) довільної форми, у якій зазначені сфера застосування та реквізити РРО (модифікація, заводський номер, версія програмного забезпечення, виробник або постачальник, дата виготовлення), а також надання ним таких документів та їх копій, завірених підписом керівника і печаткою СГ - юридичної особи або особистим підписом СГ - фізичної особи:
копії свідоцтва про державну реєстрацію СГ;
документа, що підтверджує факт купівлі або безоплатного отримання РРО у власність, іншого документа, що підтверджує право власності або користування РРО;
паспорта (формуляра) на РРО;
дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення господарської одиниці (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею);
для СГ, що надають послуги з перевезень пасажирів і багажу - ліцензії на право здійснення зазначеного виду діяльності;
у разі реєстрації РРО, що був раніше зареєстрований іншим СГ, - довідки про скасування реєстрації.
Оригінали документів повертаються СГ, копії залишаються в органі ДПС.
При цьому, як вбачається з наданих документів відповідачем (а.с.58-60), позивачем не було надано окремих документів дозволу місцевого органу виконавчої влади на розміщення окремої господарської одиниці «каса підприємства» (договору оренди, іншого документа на право власності або користування господарською одиницею); більш того, як зазначив сам представник відповідача, інших відокремлених господарських одиниць позивач не має, в самій заяві про реєстрацію РРО позивач не зазначав назву окремої господарської одиниці як каса підприємства, а лише зазначив, що РРО буде використовуватись в касі підприємства, що, на переконання суду, з огляду на надані позивачем для реєстрації РРО документи, не могло бути розцінено як окрема господарська одиниця з назвою “каса підприємства”. При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що згідно п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. за №637 каса – приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів, тобто касу підприємства не можна розцінювати як окрему господарську одиницю, яка на думку відповідача, повинна була бути зазначена у розрахунковому документі.
В заяві про реєстрацію РРО позивач зазначив назву господарської одиниці - ВАТ “Сумський рафінадний завод”, що і було відображено в розрахунковому документі (а.с.58,7), а тому застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1 781грн. 70коп. є також безпідставним.
З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та досліджені докази, суд приходить до висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2010року за №0002682304/21461 суперечить вимогам чинного законодавства, нормам Закону №265/95-ВР, є необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
При цьому суд, з огляду на норми ст. 11 КАС України вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушено право особи, зокрема визнати вказане рішення незаконним.
Згідно ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Сумський рафінадний завод” сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 3грн.40коп.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним рішення –задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 29.03.2010року за №0002682304/21461.
Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Сумський рафінадний завод" сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмір 3грн. 40коп. < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 11.10.2010року.