ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р.                                                            Справа № 59/281-10

вх. № 8045/4-59

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Овчаренко М.В., за довіреністю б/н від 31.12.2009р.;

відповідача - не з"явився   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпровської філії, м. Нікополь  

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Зміїв  

про стягнення 929,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпровської філії, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідачів - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, заборгованості в загальній сумі 929,88 грн. (основна сума кредиту - 659,00 грн., відсотки - 151,14 грн. та пеня в сумі 119,74 грн.), а також просив віднести на відповідачів витрати по оплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем вимог договору кредиту № ДК 23-16 від 05.11.2008р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Відповідач правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за належною адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців та поштовим повідомленням про вручення відповідного відправлення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

05 листопада 2008 року між ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" в особі Дніпровської філії (позивач по справі, оскільки 08.09.2008р. Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ "Фінансова компанія "Надія України" було ліквідовано Харківську філію та правонаступником призначено Дніпровську філію) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір кредиту № ДК 23-16, у відповідності до п. 2.1. якого  позивач  зобов’язався  надати відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн., з оплатою по процентній ставці 3,0 % на місяць, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що термін повного погашення кредиту - 03.11.2009р.

Згідно з графіком сплати кредиту (додаток № 1 до договору) загальна сума відсотків, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 1790,14 грн.

Факт одержання Відповідачем кредиту підтверджується видатковим касовим ордером № 26 від 05.11.2008р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань відповідачем за договором кредиту щодо повного та своєчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування ним, у відповідача виникла заборгованість по кредиту у сумі 659,00 грн. та по відсоткам у сумі 151,14 грн. (докази часткового виконання відповідачем зобов"язань за договором кредиту наявні в матералах справи).

Однак, на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачами заборгованості в добровільному порядку.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання по договору кредиту.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення домовленості сторін, позику не повернули, відсотки за користування нею не сплатили, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Окрім того, правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався, вимоги ухвали суду щодо проведення звірки взаємних розрахунків не виконав та не з"явився для проведення відповідної звірки до позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 659,00 грн. та відсотків у сумі 151,14 грн. правомірні та обґрунтовані, не спростовані відповідачами, та підтверджені належними доказами, тому підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема  сплата неустойки.

Згідно п. 7.1. договору кредиту у випадку порушення позичальником зобов’язань за договором, у тому числі термінів погашення заборгованості за кредитом, оплати відсотків за користування кредитом, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов’язаний оплатити кредитору пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеного в строк платежу за кожний день прострочення платежу до дня повного погашення поточної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 119,74 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню. (Розрахунок, наявний в матеріалах справи, зроблено за подвійною ставкою НБУ).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 525, 526, 530, 610, 611, 629, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України»в особі Дніпровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія України» (53224, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 46-А, кімн. 3, р/р 26505218614500 в АКИБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 35183716) заборгованість за договором кредиту № ДК 23-16 від 05.11.2008р.: 659,00 грн. основного боргу, 151,14 грн. відсотків, 119,74 грн. пені; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення підписано 12.10.2010р.

Справа № 59/281-10