ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" жовтня 2010 р. Справа № 59/286-10
вх. № 8051/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ямпольський Ю.О. згідно ухвали від 24.06.2009 р. у справі № Б-19/97-04.
відповідача - ОСОБА_2 за паспортом НОМЕР_1 від 13.11.1997 р.
розглянувши справу за позовом Південного торгівельно-виробничого Державного підприємства "Желдорресторан", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, смт .Старий Салтів
про стягнення 10200,00 грн. та розірвання договору
ВСТАНОВИВ:
09.092010р. Позивач ПТВДП «Желдорресторан» звернувся до господарського суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу прав і обов’язків по договору участі у дольовому будівництві житлового будинку від 29.05.2009 р. та стягнення завданих збитків у розмірі 10200 (десяти тисяч двісті) грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.615, 623, 651, 653 ЦК України та ст. 112 ГПК України. Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представником позивача заявлено клопотання про витребування судом окремих письмових документів, а саме, платіжних документів, які підтверджують належну сплату ПТВДП «Желдорресторан» на користь ФОП ОСОБА_2 своїх фінансових зобов’язань за умовами договору від 29.05.2009 р. Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що відносно ПТВДП «Желдорресторан» господарським судом було введено процедуру санації у справі про банкрутство. Після завершення санації керуючим санацією разом зі звітом передані до суду і приєднані до матеріалів справи все документи, які відображають заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, в тому числі і документи фінансового змісту.
Клопотання про витребування доказів судом залишається без задоволення з таких підстав. Згідно положень ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Відповідно цьому, з урахуванням матеріалів справи, а також висловлених в судовому засіданні думок сторін, суд відхиляє клопотання про витребування доказів, як необґрунтоване. Так, в клопотанні не зазначено, які саме конкретні документи маються на увазі, не вказано точно які саме обставини, можуть підтвердити відповідні документи, а також не підтверджено належними доказами значення, яке для правильного вирішення цієї справи можуть мати відповідні обставини. Тобто заявником клопотання не обґрунтовано, що витребувані ним докази відносяться до предмету доказування і відповідають принципу допустимості доказів (господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи – ст. 34 ГПК України).
Крім того, суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони на іншу сторону чи на третю особу обов’язку щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності – ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.
Представник відповідача проти позову заперечує. Свою позицію щодо заявлених позовних вимог виклав у відзиві до якого додані підтверджуючі заперечення документи. Посилаючись на ст. 594 ЦК України відповідач стверджує що ним правомірно притримане майно, про право на повернення якого заявляє позивач, оскільки позивачем не виконані власні зобов’язання перед відповідачем по оплаті наданих послуг. Такі обставини, стверджує відповідач свідчать про відсутність в його діях ознак протиправності, котра є необхідною умовою для задоволення позову про стягнення збитків.
З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
29.05.2009 р. між ФОП ОСОБА_2 та ПТВДП «Желдорресторан» був укладений договір купівлі-продажу прав та обов’язків за договором участі в дольовому будівництві житлового будинку від 29.05.2009 р. (надалі – договір від 29.05.2009 р.). За умовами договору від 29.05.2009 р., продавець – ФОП ОСОБА_2 передав у власність покупця – ПТВДП «Желдорресторан» свої права і обов’язки по договору участі в дольовому будівництві житлового будинку з об’єктами інфраструктури на відведеній земельній ділянці за будівельною адресою: АДРЕСА_1, а покупець прийняв такі права і обов’язки і оплатив їх вартість.
На думку позивача при укладенні договору від 29.05.2009 р. відповідачем не було дотримано вимог цивільного законодавства і не отримано у дружини (ОСОБА_3.) згоди на укладення правочину. Чим були порушені вимоги ч. 1 та ч. 2 ст. 65 СК України, норми яких передбачають, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Відповідно сторонами вказаного договору були порушені цивільні права ОСОБА_3, які походять з сімейних відносин з ОСОБА_2
14.06.2010 р. ОСОБА_3 звернулась в Дзержинський районний суд м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 та ПТВДП «Желдорресторан» про визнання договору від 29.05.2009 р. недійсним. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.08.2010 р. у справі № 2-9529/2010 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ПТВДП «Желдорресторан», про визнання договору від 29.05.2009 р. недійсним, було задоволено повністю.
Позивач вважає, що він зі своєї сторони належним чином виконані всі зобов’язання за договором від 29.05.2009 р., як перед відповідачем так і перед забудовником, а саме, оплатив вартість предмету договору, яка складає 1000000,00 грн., повідомлено забудовника про проведення зміни особи учасника у дольовому будівництві житлового будинку, а натомість, належних йому від відповідача майнових прав по договору участі в дольовому будівництві житлового будинку, не отримано.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором від 29.05.2009 р. завдало збитків позивачу у розмірі 1000000,00 грн. Зважаючи на складне фінансове становище, яке спричинено тривалим перебуванням у процедурі банкрутства, позивач не має можливості сплатити повну суму державного мита у розмірі 10000,00 грн. та просити суд стягнути всю суму збитків. Однак, позивач вважає для себе за можливе стягнути частину збитків у розмірі 10200,00 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв’язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
За правилами господарського судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1166 ЦК України позивач в даній справі повинен довести наявність названих умов стягнення збитків. Втім, в даному разі позивачем наявність підстав для стягнення збитків не доведена.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність таких підстав, зокрема, відсутність протиправності в діях відповідача. Так, суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи та пояснень учасників судового процесу вбачається, що відповідачем у відповідності до чинного законодавства, з метою самозахисту особистих майнових інтересів, застосовано до позивача, який є боржником за іншим зобов’язанням, притримання виконання зобов’язань відповідача за договором від 29.05.2009 р. до настання події - повного та належного виконання позивачем умов договору від 11.08.2009 р.
За умовами названого договору від 11.08.2009 р. ФО-П ОСОБА_2, в інтересах ПТВДП «Желдорресторан» надано юридичні послуги – підготовлено та подано адміністративні позови, які були прийняті та розглянуті по суті Харківським окружним адміністративним судом, про що були винесені постанови від 17.11.2009 р. у справі № 2-а-41728/09/2070, від 03.02.2010 р. у справі № 2-а-44260/09/2070, від 15.04.2010 р. у справі № 2-а-1435/10/2070, якими скасовані рішення-повідомлення ДПІ у Ленінському району: від 04.08.2009 р. № 000171540/0 про накладення штрафних санкцій у розмірі 78634,00 грн., від 27.11.2009 р. № 0003811510/0, № 0003821510/0, № 0003831510/0 про накладення штрафних санкцій у розмірі 1669,11 грн., від 11.02.2010 р. №0000411520/0, № №0000421520/0, №0000431520/0, №0000441520/0, №0000451520/0 про накладення штрафних санкцій у розмірі 73745,07 грн.
ПТВДП «Желдорресторан» належним чином прийняв надані йому ФОП ОСОБА_2 юридичні послуги, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт від 22.12.2009 р., від 12.03.2010 р. та від 18.05.2010 р., за змістом яких, вартість наданих послуг становить у сумі 21000,00 грн.
Згідно договору від 11.08.2009 р. ПТВДП «Желдорресторан» зобов’язався, після підписання актів прийому-передачі виконаних робіт, оплатити послуги в п’ятиденний строк, однак свої зобов’язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 21000,00 грн. Позивачем належним чином не доведено та не підтверджено відповідними платіжними документами виконання ним своїх фінансових зобов’язань за умовами договору від 29.05.2009 р.
Таким чином, відповідач правомірно із додержанням вимог ст.ст. 19, 594 ЦК України притримав у себе відповідне майно одержане на виконання договору від 29.05.2009 р. Відтак, суд приходить до висновку, про те, що неправомірності в його діях, як обов’язкової умови для стягнення збитків,– немає. В свою чергу це означає, що твердження позивача про завдання йому діями (бездіяльністю) відповідача збитків у розмірі 1000000,00 грн. під час укладання та виконання договору купівлі-продажу прав та обов’язків по договору на участь в дольовому будівництві житлового будинку від 29.05.2009р. не відповідають дійсності і є безпідставними.
Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених обставин не надав. Так само позивачем не доведено наявність інших обов’язкових умов для стягнення збитків, зокрема позивачем взагалі не доведено факт завдання йому збитків, їх розмір (ні 100000,00 грн. ні 10200,00 грн.) та причинно-наслідковий зв"язок між збитками та діями (бездіяльністю) відповідача. За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення збитків є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, і тому задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про розірвання договору, суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 651, 653 ЦК України в судовому порядку може бути змінено чи розірвано лише діючий договір. Натомість в даному разі з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу прав та обов’язків по договору на участь в дольовому будівництві житлового будинку від 29.05.2009р. діючим не є - він визнаний недійсним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.08.2010 р. у справі № 2-9529/2010.
У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Це означає, що спірний договір такж не сворює жодних юридичних наслідків, тобто і не порушує прав та охоронюваних законом інтресів позивача, а відтак, підстав для їх захисту в судовому порядку немає. Викладене озхначає, що в частині позовних вимог про розірвання договору також слід відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 611, 614, 615, 23, 651, 653 ЦК України, статями 1, 4, 12, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя
/Справа №59/286-10
Повний текст рішення підписано 08.10.2010р./